Ухвала суду № 57444195, 27.04.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 234/13321/15-к

Номер провадження 1-кп/623/26/2016

У Х В А Л А

іменем України

27 квітня 2016 року Ізюмський міськрайонним суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Говорущака О.М.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного з тримання під вартою на інший та визнання його затримання незаконним по кримінальному провадженню № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 6 квітня 1977 року у місті Макіївці Донецької області, українець, одружений, громадянин України, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, має дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_2, який народився 28 квітня 1979 року у місті Донецьку, українець, громадянин України, одружений, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді заступника прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживав ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого, має дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9

ОСОБА_3, який народився 16 березня 1983 року у місті Краматорську Донецької області, українець, громадянин України, колишній начальник сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 та фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного з тримання під вартою на інший та визнання його затримання незаконним по кримінальному провадженню № 42015000000000186 від 18.02.2015 року.

В обґрунтування свого клопотання зазначав, що його затримання було, незаконним, оскільки воно здійснено безпідставно з порушенням положень ст.208 КПК України, у відповідності до яких уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення або якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. На час затримання ОСОБА_1 підстава передбачена п.2 ч.1 ст.208 КПК України була відсутня, що виключає затримання безпосередньо після вчинення злочину. Крім того, очевидці, заявники безпосередньо після вчинення злочину на ОСОБА_1 не вказували, затримано його було під час оперативної наради в м. Маріуполь, жодних очевидних ознак та тілі, одязі чи місці скоєння, злочину не вказувало на те, що саме ОСОБА_1 щойно вчинив злочин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_9 просили клопотання задовольнити, визнати затримання незаконним та просили задовольнити клопотання ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_3 залишив дане питання на розсуд суду.

Прокурор просив в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі, оскільки воно є безпідставним, а затримання було здійснено у відповідності до вимог чинного КПК України.

Згідно доручення про проведення слідчих дій від 05.04.2015 року були встановлені факти одержання ОСОБА_2 у службовому кабінеті прокуратури м. Краматорська, грошових коштів від ОСОБА_3, а саме 23.03.2015 року у розмірі 21 тисяча гривень, 30.03.2015 року у розмірі 10 тисяч гривень, 02.04.2015 року у розмірі 400 доларів США, які останній попередньо отримав від підприємців, що здійснюють торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, займаються обміном валюти, купівлею -продажем металобрухту та іншими видами діяльності у м.Краматорську.

Також 02.04.2015 задокументовано факти передачі ОСОБА_2 частини одержаних від ОСОБА_3 коштів прокурору міста Краматорська ОСОБА_1 у службовому кабінеті прокуратури м. Краматорська.

Також згідно доручення було доручено підлеглим працівникам провести затримання прокурора м.Краматорська Донецької області ОСОБА_1, допитати його в якості підозрюваного з обставин вчинення ним вказаною злочину та забезпечити його доставку до ізолятора тимчасового тримання Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Згідно протоколу затримання від 06.04.2015 року підстава затримання ОСОБА_1

зазначена, як систематичне отримання прокурорам м. Краматорська ОСОБА_1 попередньо змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неправомірної вигоди від підприємців м. Краматорська.

Обвинуваченого ОСОБА_1 під час затримання було ознайомлено з його правами та обовязками, про що він зробив відповідний підпис у протоколі.

Під час затримання у обвинуваченого ОСОБА_1 в ході особистого обшуку було вилучено грошові кошти в сумі 10000 грн., 8251 грн., 522 дол. США, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що дані кошти належать йому особисто.

Також в даному протоколі маються підпис захисника ОСОБА_10, де було зазначено, що зауважень він не має. Мається підпис ОСОБА_1 про те, що він з зазначеним протоколом ознайомлений, зауважень та доповнень не має, та одночасно зазначив, що його затримання було незаконним.

Відповідно до ст. 6 Европейської Конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.3 п.6 ст.42 КПК України обвинувачений має право вимагати перевірки обгрунтованості його затримання.

Статтею 206 КПК України визначені загальні обовязки судді щодо захисту прав людини, відповідно до яких кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобовязати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобовязаний постановити ухвалу, якою має зобовязати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для зясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобовязаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобовязаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобовязаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа не доведе:1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді., суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Згідно заяви ОСОБА_11 про вчинення тяжкого корупційного злочину ОСОБА_3, він подав її 18 лютого 2015 року, того ж дня й були внесені відомості в ЄРДР, прокурор вважав, що вчинений злочин є триваючим.

Відповідно до ППВС № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» коли ж умисел службової особи при одержанні декількох хабарів був спрямований на збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих такс або у формі поборів, данини тощо), її дії треба розцінювати як один злочин і залежно від фактично одержаного кваліфікувати за відповідною частиною статті 368 КК.

Згідно матеріалів обвинувального акту та реєстру досудового розслідування

ОСОБА_1, займаючи посаду прокурора міста Краматорська Донецької області, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду заступника прокурора міста Краматорська і ОСОБА_3 який займав посаду начальника сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області у період часу з листопада 2014 по квітень 2015 року вимагали та одержав від ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 і ОСОБА_26 для себе неправомірну вигоду у розмірі 83 400,00 грн. і 1400,00 доларів США (34 720,00 грн) за не проведення безпідставних протиправних перевірок діяльності вищевказаних осіб на відповідність вимогам законодавства, тобто вимагали та одержали, як службові особи, які займали відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене

ч. 3 ст. 368 КК України.

18 серпня 2015 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Краматорського міського суду Донецької області для судового розгляду.

7 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши клопотання військової прокуратури сил антитерористичної операції визначив підсудність вказаного кримінального провадження за Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

6 квітня 2015 року ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

7 квітня 2015 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

9 квітня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.

3 червня та 30,31 липня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 до 4-х місяців та відповідно до 5-ти місяців.

25 серпня 2015 року суддею Краматорського міського суду Донецької області під час підготовчого судового засідання продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 строком на

60 днів.

19 жовтня та 14 грудня 2015 року, 10 лютого 2016 року, 08 квітня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, а саме до 06 червня 2016 року.

Відтак у ході вказаних судових засідань судом встановлено та перевірено наданими стороною обвинувачення доказами наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри та предявленого обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину, та недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

Суд при обранні запобіжного заходу суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому їх необхідність у застосуванні обумовлена законною метою та на підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На теперішній час на території Донецької та Луганської області продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам України.

ОСОБА_1 проживав та працював до 2007 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді заступника прокурора Совєтського району м. Макіївка. До квітня 2014 року ОСОБА_1 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Також ОСОБА_1 має житло за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Куйбишева, 64 (яке на праві приватної власності згідно довідки з реєстру прав на нерухоме майно належить дітям ОСОБА_1О.), де останній зареєстрований (ст. 14 паспорту ОСОБА_1 серія ВВ813106) та протягом вищевказаного періоду проживання здобув тісні звязки з працівниками прокуратури та громадянами, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

У березні - квітні 2014 року у м. Донецьку створено стійке ієрархічне об'єднання, так звану «Донецьку народну Республіку», учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративих будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Прокурор в судовому засіданні неодноразово наголошував, що наразі в тому числі й військовою прокуратурою спільно з ЦУ СБУ в районі проведення АТО та по всій лінії розмежування постійно виявлять контрабанді потоки людей, продуктів харчування та грошей.

Враховуючи, що м.Макіївка Донецької області на даний час перебуває на непідконтрольній Україні території, на яку ОСОБА_1 має можливість потрапити, оминувши пункти перетину лінії протистояння, в тому числі й контрабандним шляхом у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок притягнути останнього до кримінальної відповідальності, а тому існують ризики переховування останнім у такий спосіб від правоохоронних органів та суду.

Викладене підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6, 26 травня та 6 грудня 2015 вих. №50/541, 50/723 та 20/3624 відповідно до якого, у разі зміни громадянину ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, останній залишить контрольовану територію України та виїде до м. Макіївки Донецької області з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про незмінність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду.

ОСОБА_1 перебуваючи не в місцях попереднього увязнення, використовуючи здобуті за тривалий час обіймання керівних посад в органах прокуратури Донецької області суспільні звязки, серед посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, державної влади та місцевого самоврядування, як міста Краматорська так і загалом Донецької області, намагаєються вплинути через них на показання свідків та іншого обвинуваченго ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.

Більш того, на даний час в прокуратурі міста Краматорська Донецької області продовжують проходити службу колишні підпорядковані працівники ОСОБА_1, які також, враховуючи тісні відносини з останніми, у разі безпосередньої зустрічі та відновлення з ними взаємовідносин, усвідомивши безкарність та можливість уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим можуть використати своє службове становище для впливу на свідків, експертів чи обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Вищевикладене, в тому числі підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 вих. 20/3624.

Наведені обставини свідчать про незмінність ризиків передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка, обвинуваченого, у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_3, який частково визнав обставини викладені в обвинувальному акті, та показав те, що всі дії, викладені в обвинувальному акті він вчиняв під тиском обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

На даний час в судовому засіданні були допитані свідки та прослухані аудіо записи в порядку ст. 225 КПК України: ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_13, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_21, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_12В, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_16 які в судовому засіданні пояснили про надання систематичних поборів при обставинах зазначених у обвинувальному акті та надали суду свідчення з метою зясування показань інших свідків, долучені до судового провадження два томи матеріалів досудового розслідування.

Крім того під час допиту свідка ОСОБА_35 останній систематично давав суду різні свідчення, абсолютно інші ніж на досудовому розслідуванні та у слідчого судді.

Відповідно до ч.2 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний врахувати тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_16 повідомили суду, що переживають за своє життя, оскільки до них підходили невідомі люди та намагалися на них вчинити тиск до судових засідань.

У звязку із викладеним, у суду є достатні дані вважати, що ризики, передбачені

п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обєктивно наявні та не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден з них не зможе запобігти наведеним ризикам.

Що стосується доводів захисника та обвинуваченого щодо відсутності доказів вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також відсутність ризиків, що він буде будь яким чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватись від органів досудового розслідування і суду, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що нічим не підтверджуються.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Кріт того, для відмови в звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року); 3. вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСППЛ «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969 року); 4. або спричинення ним подальших правопорушень громадського публічного порядку (рішення ЄСППЛ «Летельє проти Франції від 26.06. 1991 року).

Крім того, відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого корупційного злочину, виконували обовязки керівника органу прокуратури, вчинене ним кримінальне правопорушення набуло резонансу в суспільстві, створило негативне враження безкарності та хабарництва у системі органів прокуратури України, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про його прагнення переховуватись від суду, впливати на свідків та іншого обвинуваченого, необхідно залишити ОСОБА_1 розмір застави 2500 мінімальних заробітних плат і визначити необхідність виконання ним обовязків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Краматорська без дозволу прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Також дослідивши матеріали кримінального провадження можна зробити висновок, що ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді, при вчиненні триваючого злочину, а його законне утримання під вартою підтверджується ухвалами вищезазначених судів.

Таким чином, обвинуваченого ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України з метою припинення триваючого тяжкого корупційного злочину, який вчинявся за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що свідчить про його законність та відповідність положенням КПК України.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності прокурора Говорущака О.М., за те що він назвав громадянина ОСОБА_36 корупціонером, який би міг підтвердити інформацію викладену в клопотанні, то в ньому необхідно відмовити, оскільки прокурор висказував своє враження від особи, що до якої триває кримінальне провадження за вчинення корупційного злочину, обмежившись усним зауваженням.

Керуючись вимогами статей 2, 10, 131, 132, 176-178, 183, 184, 197, 199, 201, 331, 395 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Летельє проти Франції», «Луценко проти України», «Харченко проти України» ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, зміну суми застави, виклику до суду свідків, визнання його затримання незаконним залишити без задоволення.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала не є кінцевим рішенням суду по справі, розясненню в порядку ст. 380 КПК України не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя М.О. Гуренко