Ухвала суду № 57442978, 25.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3196/14-ц

Провадження № 22-ц/779/880/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Ідея Банк (далі - ПАТ Ідея Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 70 933,51 грн. за кредитним договором № С29.001.72663 від 11.08.2011 року, стягнення судових витрат в розмірі 709,34 грн., за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

11.03.2014 року представник ПАТ Ідея Банк звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 16 652 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці та зобовязалася виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на день звернення з позовом до суду за відповідачкою наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 70 933 грн. 51 коп.

Просив задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 70 933 грн. 51 коп. та судовий збір.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 933 грн. 51 коп. та судові витрати по справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказала, що з поданих квитанцій вбачається, що нею частково погашений кредит в період з вересня по грудень 2011 року в розмірі 4 252 грн. Заборгованість виникла станом на 11.01.2012 року. Станом на час виникнення заборгованості вона повернула банку тіло кредиту в сумі 2 334,16 грн., заборгованість по тілу 14 317,84 грн. Дану позовну вимогу відповідач визнала і не заперечувала проти задоволення позову в цій частині.

В судовому засіданні просила в частині стягнення прострочених процентів, строкових процентів відмовити, оскільки банком не подано детальної розшифровки про суму заборгованості на кожен місяць. Зокрема, з якої суми заборгованості нараховані проценти за кожен місяць та пені. Усне клопотання відповідача про витребування детальної розшифровки суми заборгованості судом було відхилене, а взято до уваги розрахунок, який був в матеріалах справи.

Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково - в частині стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 14 317 грн. 84 коп., в решті позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, відповідачку, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 11.08.2011 року між публічним акціонерним товариством Плюс Банк, правонаступником якого є ПАТ Ідея Банк, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № С29.001.72663, за яким банк надав, а позичальник отримала кредитні кошти в розмірі 16 652 грн. та зобовязалася повернути кредит протягом 24 місяців. Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору плата за користування кредитними коштами становить 20% річних від залишкової суми кредиту (а. с. 9-12).

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка систематично порушувала умови, передбачені цим договором, оскільки, як встановлено було в судовому засіданні на виконання своїх кредитних зобовязань сплатила лише 4 252 грн. протягом вересня-грудня 2011 року (а.с.38, 39).

Станом на 08 січня 2014 року, згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № С29.001.72663 від 11.08.2011 року, заборгованість відповідачки за кредитними зобов'язаннями становить 70 933 грн. 51 коп., з яких: прострочений борг - 14 317,84 грн., прострочені проценти - 10 879,87 грн., пеня(за останній рік) - 45 516,13 грн. (а.с.4).

Як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № С29.001.72663 від 11.08.2011 року, позивач ставить вимогу про стягнення пені в розмірі 45 516,13 грн. за останній рік, а не за весь час невиконання кредитних зобовязань відповідачкою, тому клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності до нарахування пені було відхилене.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно розяснень викладених в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається із довідки-розрахунку за оспорюваним кредитним договором пеня за несвоєчасне погашення платежів є неспівмірною із розміром основного боргу, так як значно перевищує розмір простроченого боргу та процентів, а тому сума нарахованої неустойки (в даному випадку пені) підлягає в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшенню до розміру, який суд вважає справедливим з огляду на ступінь невиконання позичальником грошового зобов'язання, а саме до 25 516,13 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ Ідея Банк слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 50 933 грн. 51 коп., з яких: прострочений борг 14 317,84 грн., прострочені проценти 10 879,87 грн., строкові проценти 219,67 грн., пеня 25 516,13 грн.

Відповідно до вимог ч. 2, ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3