Рішення № 57439137, 22.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/16850/15-ц

2-1394/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Державна реєстраційна служба України, Головне управління земельних ресурсів м. Києва про визнання права власності, припинення права спільної власності, виділення в натурі,

в с т а н о в и в:

08 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та з уточненням позовних вимог від 12 лютого 2016 року (а.с. 97-101) просить суд ухвалити рішення, яким :

-визнати за ним право власності на житловий будинок літери «Г» на АДРЕСА_1, загальною площею 253,6 кв. метри, що складається з 3 квартир;

-припинити право спільної часткової власності між ним та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 738 кв. метри, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її розподілу по межі визначеній точками (від точки 5 по лінії А-Е по точках 7, 8, 9, 10, 11, 12 до точки 13 на лінії В) згідно плану поділу, підготовленого Київським міським центром земельного кадастру та приватизації землі;

-визнати за ним право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 738 кв. метри, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 452 кв. метри, відмежовану точками (від точки 2 до точки 3 по лінії межі Б-Д, від точки 3 до точки 4 по лінії межі Г, від точки 4 до точки 5 по лінії межі А - Е, від точки 5 на лінії межі А-Е по точках 7, 8, 9, 10, 11, 12 до точки 13 на лінії В, від точки 13 до точки 2 по лінії межі В) згідно плану поділу, підготовленого Київським міським центром земельного кадастру та приватизації землі;

-житловий будинок літера «Г», розташований на АДРЕСА_1, виділити в окреме домоволодіння, як окрему інвентарну одиницю та присвоїти окрему поштову адресу.

Свої вимоги мотивує тим, що 03 серпня 2009 року він уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, житловою площею 54 кв. метри, нежитловою площею 18,90 кв. метрів під літерою «А», сарай з погребом під літерою «Б», вбиральня під літерою «В», 1-3 спорудження.

Земельну ділянку, виділену під забудову та обслуговування житлового будинку площею 0,0738 га вони з ОСОБА_3 приватизували в рівних частках по 1/2 від 0,0738 га.

За згодою співвласника ОСОБА_3 у 2009 році він самостійно на земельній ділянці побудував житловий будинок, загальною площею 253,кв. метри, який складається з трьох квартир.

Після завершення будівництва 25 травня 2011 року, на його замовлення, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого новостворений житловий будинок зазначено під літерою «Г».

Згідно цього технічного паспорта за адресою: АДРЕСА_1 розташовано домоволодіння на земельній ділянці площею 738 кв. метри, яке складається з двох окремих житлових будинків, а саме: житловий будинок під літерою «А» та прибудовами «а» та «а2»» площею 78,6 кв. метри та житловий будинок під літерою «Г», загальною площею 253,6 кв. метри.

Земельна ділянка розділена огорожею між зазначеними будинками, тобто фактично досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою та фактичного її розподілу.

10 листопада 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві йому видано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ18011074396, на підставі якого житловий будинок під літерою «Г» та прибудову під літерою «а2»» до житлового будинку під літерою «А» було введено в експлуатацію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті всі права та обов'язки перейшли до його дружини ОСОБА_2, яка є єдиною спадкоємицею майна померлого.

Про отримання спадщини ОСОБА_2 свідчить видане їй 23 вересня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за законом.

Згідно наданого ним плану поділу земельної ділянки ОСОБА_2 повинна відійти частина земельної ділянки площею 286 кв. метрів, а йому частина земельної ділянки площею 452 кв. метри.

Між ним та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо поділу земельної ділянки, та виділу будинку під літерою «Г», який є його власністю, в окреме домогосподарство.

Наведе свідчить про те, що ОСОБА_2 не визнає за ним права власності на будинок під літерою «Г», тому він змушений звернутися до неї з позовом про визнання за ним права власності на цей будинок.

Крім того, після завершення будівництва та введення будинку під літерою «Г» в експлуатацію він також звертався до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про оформлення та реєстрацію права власності на новостворений об'єкт нерухомості, проте йому було відмовлено та запропоновано звернутися для вирішення цього питання до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила суду заяву в якій зазначила, що вимоги ОСОБА_1 визнає, не заперечує проти ухвалення судом рішення, та просить справу розглядати без її участі (а.с. 127, 128).

Представник Солом'янська районної в м. Києві державної адміністрації вважає, що позов не підлягає задоволенню. Надала суду письмові заперечення (а.с. 117-118).

Третя особа - Державна реєстраційна служба України в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 126).

Третя особа - Головне управління земельних ресурсів м. Києва в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник третьої особи направив до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що права позивача третьою особою не порушувались, тому просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та слухати справу без участі її представника (а.с. 105-106, 125).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Ганчук Ю.Я., зареєстрований у реєстрі за № 3554, за яким ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 з відповідними будівлями та спорудами.

У договорі купівлі-продажу зазначено, що на земельній ділянці розташовані: житловий будинок, дерево, житлова площа - 54,00 кв. метри; нежитлова площа - 18,90 кв метри під літерою «А», сарай з погребом під літерою «Б», вбиральні під літерою «В», 1-3 спорудження (а.с. 9).

Згідно реєстраційного посвідчення № 007163 за ОСОБА_1 зареєстрована 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 і записано за реєстровим номером 3448 від 04 вересня 2009 року (а.с. 8).

Відповідно до наданої суду Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 10 листопада 2011 року № КВ1801107439 житловий будинок літ. «Г», прибудова літ «а2» до житлового будинку літ. «А» визнано закінченим будівництвом об'єктом готовим до експлуатації (а.с. 20-21).

Відповідно до частин 1-3 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

З позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 побудував будинок літ. «Г» на земельній ділянці, яка передана йому та іншому співвласнику у власність за згоди цього співвласника, та здав його в експлуатацію.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено Постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Вбачається, що для реєстрації права власності на нерухоме майно, введене в експлуатацію ОСОБА_1 мав звернутися до суб'єкта державної реєстрації речових прав.

Звернення ОСОБА_1 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про реєстрацію права власності не свідчить про те, що ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації, оскільки це питання не відноситься до компетенції цього органу.

Відповідно до ст. 392 ЦК особа власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування цієї статті є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Вбачається, що позивачем у позовах про визнання права власності може бути лише особа, яка вже є власником.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що він зареєстрував своє право власності у визначеному законом порядку і має правовстановлюючий документ на будинок літери «Г», зданий ним в експлуатацію.

Наведе свідчить про те, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом не для визнання, а для набуття права власності на підставі рішення суду, тоді як в силу закону він має зареєструвати своє право власності на новостворений будинок відповідно до вимог закону і порядку реєстрації права власності відповідним органом.

За таких обставин вимога позивача про визнання за ним права власності на житловий будинок літера «Г» по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає.

ОСОБА_1 заявив також позов про припинення між ним та ОСОБА_2 права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 738 кв. метри, поділ земельної ділянки та визнання за ним права власності на 452 кв. метри згідно наданого ним плану поділу земельної ділянки, виготовленим Київським міським центром земельного кадастру та приватизації землі.

Суд вважає, що такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

З наданого суду державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Київської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 155/4967, він є власником земельної ділянки в розмірі 1/2 частини від 0,0738 га.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2013 року спадкоємцем іншої 1/2 частини земельної ділянки є ОСОБА_2 (а.с. 23).

Надані документи свідчать про те, що співвласники спірної земельної ділянки фактично мають право кожний на 369 кв. метри.

Позивач просить поділити земельну ділянку і виділити йому земельну ділянку площею 452 кв. метри, що на 83 кв. метри перевищує його частку в спільній частковій власності, припинивши на цю частку право власності ОСОБА_2, лише з тих підстав, що між ним та колишнім власником земельної ділянки визначився порядок користування земельною ділянкою та встановлено огорожу.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Факт визначення порядку користування земельною ділянкою до її приватизації не є підставою для припинення права власності на частину земельної ділянки площею 83 кв. метри, як про те просить позивач, тому така вимога не підлягає задоволенню.

Позивач не заявляв вимог про виділ його 1/2 частки земельної ділянки в натурі, а просить виділити йому земельну ділянку площею 452 кв. метри відповідно до поданого ним плану поділу земельної ділянки, виготовленого Київським міським центром земельного кадастру та приватизації землі з зазначенням конкретної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, вимога ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки за запропонованим ним варіантом, що не відповідає його 1/2 частці, не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач не зареєстрував своє право власності на зазначений житловий будинок та не отримав відповідний правовстановлюючий документ, судом також не задоволено його вимоги про виділ земельної ділянки в натурі, тому відсутні й правові підстави для задоволення вимоги про виділення будинку літери «Г» в окреме домоволодіння.

Відповідно до Порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості та будівельних адрес об'єктам нового будівництва у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві» присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес.

Розгляд питань присвоєння поштових адрес здійснюється за клопотаннями фізичних та юридичних осіб (заявників) в установленому порядку.

Вбачається, що вирішення питання про присвоєння окремої поштової адреси будинку літери «Г» не віднесено до компетенції суду, оскільки законом визначено інший порядок вчинення таких дій. Позивачу в присвоєнні окремої поштової адреси відмовлено не було.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статями 182, 319, 321, 328, 331, 375,392 ЦК України, ст. 120 ЗК України, постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127, рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Державна реєстраційна служба України, Головне управління земельних ресурсів м. Києва про визнання права власності, припинення права спільної власності, виділення в натурі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: