Ухвала суду № 57439062, 21.04.2016, Оболонський районний суд міста Києва

21.04.2016 Справа № 756/12900/15-к

Провадження № 1-кп/756/155/16

Унікальний № 756/12900/15-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

21 квітня 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Римара Є.П.

секретар - Борисевич О.Ю.

за участю прокурорів ЮРЛОВОЇ О.О., ШЕВЧЕНКА Д.С., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника НІКІТЮКА І.В., обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника КУЖИМА А.М., законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5, провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання по розгляду кримінальних проваджень внесених до ЄРДР за №12015100050006990 та №12016100050001649 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився у м. Київ, громадянина України, українця, студента 2 курсу Європейського Університету, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що народився у м. Київ, громадянина України, українця, студента 3-го курсу Українського Національного державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 01 жовтня 2015 року.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 17 лютого 2016 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року вказані провадження об'єднані в одне.

Прокурори, кожен окремо, просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувальних актів.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_3 КУЖИМОМ А.М., було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з того, що на його думку за обвинуваченням, пред'явленим його підзахисному за ч.3 ст.186 КК України, в порушення вимог ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить повного викладу фактичних обставин, обвинувачення не логічне та не конкретне, точно не вказано місце, час, спосіб, наслідки злочину,

Захисник НІКІТЮК І.В., обвинувачені, законний представник неповнолітнього обвинуваченого підтримали думку захисника обвинуваченого ОСОБА_3 КУЖИМА А.М.

В судовому засіданні захисником НІКІТЮКОМ І.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Дане клопотання обґрунтоване тим, що на думку захисту під час проведення досудового слідства з порушенням проведено ряд слідчих дій, зокрема обшук від 03.09.2015 р. за місцем проживання ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2015 р. Крім того, захисник стверджує, що реєстр матеріалів досудового розслідування має містити номер та найменування слідчої дії, реквізити процесуальних рішень, вид заходу забезпечення кримінального провадження.

Вважаючи вказані порушення грубими, захисник просив повернути акт прокурору.

Захисник КУЖИМ А.М., законний представник, обвинувачені, кожен окремо просили таке клопотання задовольнити та повернути акт прокурору.

Прокурори, кожен окремо, заперечували проти задоволення вказаних клопотань.

Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст.186 КК України, підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступних підстав.

Так, з обвинувального акту за ч.4 ст.296 КК України видно, що реєстр матеріалів досудового розслідування (а/с 9-15), в порушення положень ст.109 КПК України не містить вказівки на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду про проведення обшуку від 10.08.2015 р., не містить вказівку на таку процесуальну дію як обшук житла за місцем проживання ОСОБА_1, однак фотокопії яких надані суду захисником (а/с 80-83, 85). Як наслідок відсутній перелік майна, що було вилучено під час такої дії та про повернення якого захисник заявив клопотання під час підготовчого судового засідання. У той же час, в реєстрі зазначено про винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом (а/с 9).

Крім того, обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України на думку суду не містить повного та детального викладу фактичних обставин, обвинувачення викладено не конкретно, точно не вказано місце, час, спосіб вчинення протиправних дій, мотив, засоби вчинення кримінального правопорушення, на які міститься посилання в обвинувальному акті, наслідки злочину. Відсутні повні відомості щодо власника майна, якого в подальшому було визнано потерпілим.

У відповідності до п.13. ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Дослідивши наданий прокурором обвинувальний акт в частині вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, суд виявив невідповідність останнього вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України, зокрема в порушення п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, у відповідності до якого необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення».

У той же час, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку про неможливість в даному конкретному випадку логічного та зрозумілого роз'яснення пред'явленого обвинувачення.

За таких обставин, підсумовуючи все наведене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини порушують безспірне право ОСОБА_1, ОСОБА_3 на захист від конкретного та зрозумілого обвинувачення.

Аналогічну позицію з даного приводу зайняв і Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у тексті п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австралії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Саєссі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австралії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п.п. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені «Пелісьє та Саєссі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3, підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

З огляду на висновок суду про повернення обвинувального акту не підлягають розгляду в даному судовому засіданні скарга адвоката на дії слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України по затриманню ОСОБА_1 незаконними та визнання слідчої дії (обшуку) незаконним, а протоколу обшуку недопустимим доказом.

Враховуючи викладене, керуючись п. 3 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 314, 291 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст.186 КК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту її оголошення.

Суддя Є.П.Римар