Рішення № 57437985, 28.04.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2573/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської областів складі:

головуючого судді Першко О.О.

з секретаремСлободенюк В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом Рівненського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Рівненський міський центр зайнятості просить стягнути з ОСОБА_2 компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за трьох осіб, в загальній сумі 10493 грн. 34 коп., мотивуючи тим, 21.11.2014р. ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець, подав до Рівненського міського центру зайнятості заяви від 21.11.2014р. з проханням розглянути питання щодо компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску загальнообов'язкового державного соціального страхування та довідки від 21.11.2014р., встановленої форми, за: ОСОБА_3, яка працевлаштована за направленням центру зайнятості на нове робоче місце продавцем продовольчих товарів з 08.10.2014р.; ОСОБА_4, яка працевлаштована за направленням центру зайнятості на нове робоче місце продавцем продовольчих товарів з 08.10.2014р.; ОСОБА_5, яка працевлаштована за направленням центру зайнятості на нове робоче місце продавцем продовольчих товарів з 08.10.2014р. 21.11.2014р. наказом Рівненського міського центру зайнятості від 21.11.2014р. було прийнято рішення компенсувати ОСОБА_2 вказані кошти. Компенсація фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_2 була перерахована на рахунок, який він відкрив у Рівненській філії ПАТ КБ «ПриватБанк». 24.06.2015р. ОСОБА_2 було розірвано трудові договори з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, а 30.06.2015р. знято їх з реєстрації в Рівненському міському центрі зайнятості. ОСОБА_2 не було працевлаштовано на робочі місця звільнених працівників інших, зареєстрованих в центрі зайнятості, безробітних. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.09.2015р. ОСОБА_2 24.06.2015р. припинив діяльність як фізична особа - підприємець за власним рішенням. На підставі статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. № 5067-VI та Порядку компенсації, за працевлаштування вищевказаних працівників, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 щомісяця Рівненським міським центром зайнятості, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, було компенсовано за період з жовтня 2014р. по травень 2015р. фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за трьох осіб за кожен місяць, за який він був сплачений, в загальній сумі 10493 грн. 34 коп., які підлягають поверненню.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлений позов з підстав наведених в позовній заяві та просив його задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за трьох осіб, в загальній сумі 10493 грн. 34 коп.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, оскільки трудові договори з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 змушений був розірвати 24 червня 2015 року, так як магазин став збитковий і в цей же день ним припинена підприємницька діяльність. Таким чином він і не міг працевлаштувати на роботу інших осіб. Під час того, як він працевлаштовував вказаних осіб його було ознайомлено з Порядком компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, проте позивачем не було йому розяснено, що в разі, якщо він стане банкротом і припинить свою підприємницьку діяльність менше ніж за два роки з того часу, коли працевлаштував безробітних, він зобовязаний буде повернути отриману компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за вказаних осіб. Факт отримання компенсації не заперечував.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VІ та п. 3 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013р. № 347 (надалі - Порядок компенсації), субєктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Пунктом 4 Порядку компенсації встановлено що, робочі місця, які створені у звязку з утворенням нового субєкта господарювання (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового субєкта господарювання. Крім того, для фізичних осіб - підприємців нові робочі місця можуть створюватися шляхом збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів (за винятком строкових).

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VІ та п. 5 Порядку компенсації, компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку компенсації, пріоритетний вид економічної діяльності визначається за основним видом економічної діяльності роботодавця, за яким здійснюється віднесення роботодавця до класу професійного ризику виробництва, відповідно до якого встановлюється розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 962733 виданої 10.11.2014р., основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є - роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, який є пріоритетним видом економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва, згідно Переліку таких видів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013р. № 347 (а.с.9).

08.10.2014р. за направленнями Рівненського міського центру зайнятості від 08.10.2014р. № 17001407280013001, від 08.10.2014р. № 17001407280015001 та від 08.10.2014р. № 17001407280014001 (а.с.8,9,10), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на нові робочі місця було працевлаштовано ОСОБА_3, на посаду продавця продовольчих товарів, згідно безстрокового трудового договору від 08.10.2014р., зареєстрованого в Рівненському міському центрі зайнятості 08.10.2014р. за № 17001402101; ОСОБА_4, на посаду продавця продовольчих товарів, згідно безстрокового трудового договору від 08.10.2014р., зареєстрованого в Рівненському міському центрі зайнятості 08.10.2014р. за № 17001402100; ОСОБА_5, на посаду продавця продовольчих товарів, згідно безстрокового трудового договору від 08.10.2014р., зареєстрованого в Рівненському міському центрі зайнятості 08.10.2014р. за № 17001402099.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 21.11.2014р., відповідно до п. 8 Порядку компенсації, подав до Рівненського міського центру зайнятості заяви від 21.11.2014р. з проханням розглянути питання щодо компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску загальнообовязкового державного соціального страхування та довідки від 21.11.2014р., встановленої форми, за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.10,11,12,13,14,15)., також подав довідку Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області від 14.11.2014р. № 14832/02 про надання інформації щодо створених нових робочих місць у жовтні 2014 року з додатком, в якому зазначено про те що, відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 13.11.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в жовтні 2014 року на нові робочі місця працевлаштовано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та довідку ДПІ у м. Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області від 20.11.2014р. № 22552/17-16-17-04-09, про те що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 станом на 20.11.2014р. немає заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску та немає заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на суми заробітної плати (а.с.17).

Наказом Рівненського міського центру зайнятості від 21.11.2014р. №НТ141121 було прийнято рішення компенсувати ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як суб'єкту малого підприємництва, який працевлаштував безробітного на нове робоче місце в пріоритетному виді економічної діяльності, за працевлаштованих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.18).

На підставі статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. № 5067-VI та Порядку компенсації, за працевлаштування вищевказаних працівників, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 щомісяця Рівненським міським центром зайнятості, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, було компенсовано за період з жовтня 2014р. по травень 2015р. фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за трьох осіб за кожен місяць, за який він був сплачений, в загальній сумі 10493 грн. 34 коп.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VІ та п. 7, п. 14 Порядку компенсації, у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або на його робоче місце за направленням територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктом 3 цього Порядку.

Однак, в порушення вищезазначених норм чинного законодавства, 24.06.2015р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розірвано трудові договори ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, а 30.06.2015р. знято з реєстрації в Рівненському міському центрі зайнятості.

Крім того, ОСОБА_2 не було працевлаштовано на робочі місця звільнених працівників інших, зареєстрованих в центрі зайнятості, безробітних.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.09.2015р. № 21218828, ОСОБА_2 24.06.2015р. припинив діяльність як фізична особа - підприємець за власним рішенням (а.с.22-23).

16.10.2015 року Рівненським міським центром зайнятості ОСОБА_2, було надіслано лист від 16.10.2015р. № 07-19/2952 з пропозицією добровільно повернути відшкодовані йому кошти, однак останній кошти не повернув(а.с.24-25).

Згідно ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична - особа підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в редакції, що діяла станом на 24.06.2015р., фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Особливістю підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення підприємницької діяльності (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Отже, ОСОБА_2, під час працевлаштування безробітних за направленнями Рівненського міського центру зайнятості та подання документів до центру зайнятості з метою отримання компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску загальнообов'язкового державного соціального страхування, за працевлаштування безробітних, за направленням центру зайнятості, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, та під час звільнення працевлаштованих працівників за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України своїми діями створив для себе цивільні обов'язки, однак їх не виконав, тому повинен нести відповідальність за їх невиконання як фізична особа, а також зобов'язаний виконати належним чином зобов'язання, взяті на себе ще будучи в статусі фізичної особи - підприємця, передбачені Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VI Порядком компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013р. № 347, а саме - повернути компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих трьох безробітних в загальній сумі 10493,34 грн. Оскільки вказані кошти добровільно ОСОБА_2 повернуті не були, тому їх слід з нього стягнути на користь позивача.

Доводи відповідача на увагу не заслуговують, оскільки як він вказав в судовому засіданні він був ознайомлений із Порядком компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, зокрема п. 7 та п. 14, які передбачають, що у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі. Виключень дані норми не містять.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1378 грн.(а.с.1). У відповідності до ч.1ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,196,212-215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Рівненського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Рівненського міського центру зайнятості компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за трьох осіб, в загальній сумі 10493 (десять тисяч чотириста девяносто три) грн. 34 коп. на р/р 37176001000246, банк - Головне Управління ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, одержувач - Рівненський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 21084805 - із зазначенням в платіжному дорученні в «Призначенні платежу» - «Повернення компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування гр. ОСОБА_2О.».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Рівненського міського центру зайнятості судові витрати в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. на р/р 37176001000246, банк - Головне Управління ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, одержувач Рівненський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 21084805 - із зазначенням в платіжному дорученні в «Призначенні платежу» - «Повернення судового збору».

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд в Апеляційний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.О. Першко