Ухвала суду № 57432962, 26.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11кп/796/973/2016 Головуючий в суді першої інстанції - Іванін Ю.В.

Категорія: ч.2 ст.187 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Верховець Т.М.,

суддів Кепкал Л.І., Ковальської В.В.,

при секретарі Костюк А.А.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4, Гальцова М.В., на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року,

за участю прокурора Рака П.О.,

захисників ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою підготовчого судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №120141100040016251 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України повернуто прокурору для усунення,протягом розумного строку вказаних в ухвалі, виявлених недоліків.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5. у виді тримання під вартою - залишено без змін.

Суд мотивував своє рішення тим, що в обвинувальному акті не зазначено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_5, а останній у судовому засіданні повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, формулювання обвинувачення, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону, не викладено. Натомість, як зазначено в ухвалі суду, обвинувальний акт містить низку сумнівів, припущень та неузгодженостей при викладені цих самих ключових деталей вчинення злочину.

Так, вобвинувальному акті прокурором зазначено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почергово нанесли удари руками в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_6, чим застосовували до останнього фізичне насильство, яке є небезпечним для здоров'я потерпілого. Проте не конкретизовано, хто з обвинувачених,які конкретно удари наносив. При цьому, як зазначено в обвинувальному акті, згідно висновку експерта, в момент звернення за медичною допомогою 24.11.2014 року у потерпілого мало місце лише тілесне ушкодження - закритий перелом нижньої щелепи у ділянці кута справа зі зміщенням уламків.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи майном потерпілого, проте хто конкретно з обвинувачених та яким конкретно майном потерпілого заволодів, не вказано.

Суд також вказав, що в порушення вимог ст.109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування взагалі відсутні будь-які дані про призначення процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Гальцова М.В., особисто яким було складено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. А у переліку процесуальних дій взагалі не вказано повідомлення про підозру, кому і коли таке повідомлення було вручене. Прокурором, всупереч вимогам КПК України, повідомлення про підозру включено в перелік процесуальних рішень, хоча повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не рішенням, що у відповідності до вимог ст.110 КПК України оформлюється постановою на стадії досудового розслідування

Ці недоліки обвинувального акта, як зазначено в ухвалі, позбавляють суд можливості призначити кримінальне провадження до судового розгляду та ухвалити законне і обгрунтоване рішення у кримінальному провадженні.

На вказану ухвалу суду, 30.03.2016, прокурор Київської місцевої прокуратури №4, Гальцов М.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання. При цьому зазначає, що в обвинувальному акті вказані всі анкетні дані, в тому числі щодо місця проживання обвинуваченого ОСОБА_5, які стали відомі та перевірені в ході досудового розслідування. Адреса, яку у ході підготовчого судового засідання ОСОБА_5 повідомив суду, як адресу свого місця проживання, органу досудового розслідування не відома. Крім того, дана інформація ніяким чином не перевірена та не підтверджена, однак взята до уваги судом зі слів обвинуваченого. Разом із тим обвинуваченій ОСОБА_5 з 26.11.2014 по теперішній час утримується у СІЗО №13 м. Києва. Апелянт посилається, що суд вийшов за межі вимог ст.314 КПК України, вирішуючи питання, щодо неконкретності формулювання обвинувачення, оскільки конкретизація фактичних обставин скоєного злочину не викликана необхідністю і може бути зроблена під час судового розгляду в порядку ст.ст. 337, 338 КПК України. Включення в перелік процесуальних рішень в реєстрі матеріалів досудового розслідування повідомлення про підозру, яке, згідно положень ст. 110 КПК України, є процесуальною дією, пояснюється технічною помилкою, яка сама по собі не порушує права обвинувачених на захист, оскільки прокурором вручені обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченим та їх захисникам, про що отримані відповідні розписки.

Від інших учасників апеляційних скарг не надходило.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4, Гальцова М.В. та просив її задовольнити в повному обсязі з наведених в ній доводів та підстав, пояснення захисника ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_5), який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції в ухвалі послався на порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки на його думку формулювання обвинувачення,щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону, не викладено, обвинувальний акт містить низку сумнівів, припущень та неузгодженостей при викладені цих самих ключових деталей вчинення злочину, а саме, вобвинувальному акті прокурором зазначено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почергово нанесли удари руками в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_6, чим застосовували до останнього фізичне насильство, яке є небезпечним для здоров'я потерпілого. Проте не конкретизовано, хто з обвинувачених,які конкретно удари наносив. При цьому, як зазначено в обвинувальному акті, згідно висновку експерта в момент звернення за медичною допомогою 24.11.2014 року у потерпілого мало місце лише тілесне ушкодження - закритий перелом нижньої щелепи у ділянці кута справа зі зміщенням уламків. Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи майном потерпілого, проте хто конкретно з обвинувачених та яким конкретно майном потерпілого заволодів, не вказано.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду, є хибним і не є підставою для повернення прокурору обвинувального акта.

Так, з обвинувального акта вбачається, що в ньому, відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України, містяться відомості, зазначені у цьому Законі, в тому числі і виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Посилання суду на неконкретність пред'явленого обвинувачення, наявність у обвинувальному акті низки сумнівів, припущень та неузгодженостей, як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, що забороняє на даній стадії судового провадження давати оцінку узгодженості правової кваліфікації з фактичними обставинами кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Що стосується висновків суду про те, що в обвинувальному акті відсутні дані про фактичне місце проживання обвинуваченого ОСОБА_5 і це, також, стало підставою повернення судом першої інстанції прокурору обвинувального акту, то і з ними не погоджується колегія суддів, оскільки вони є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам провадження.

Так, в обвинувальному акті (а.п. 33 - 48, т.3) зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, місце реєстрації обвинуваченого ОСОБА_5: АДРЕСА_2, та зазначено, що визначеного місця проживання у Києві він не має. Окрім того, після вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке мало місце 23.11.2014, щодо останнього був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою і з 26.11.2014 року він перебуває у Київському СІЗО.

Крім того, як на підставу повернення обвинувального акта прокурору, суд послався, на порушення вимог ст.109, 110 КПК України, при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування.

Проте такий висновок суду суперечить вимогам ст. 314 КПК України, оскільки даною нормою закону не передбачена можливість повернення обвинувального акта прокурору з цих підстав.

Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який був складений прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Гальцовим М.В. і 03.03.2016, скерований до Дніпровського районного суду м. Києва. Прокурор Гальцов М.В., згідно постанови про зміну групи прокурорів від 23.06.2015, включений в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні (а.п.1, т.2), а тому посилання суду, що обвинувальний акт складений не вповноваженою особою не відповідає матеріалам кримінального провадження.

Інших підстав для повернення обвинувального акта прокурору з ухвали суду першої інстанції не вбачається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне повернення обвинувального акта, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прокурору, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4, Гальцова М.В. - задовольнити.

Ухвалу підготовчого судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №120141100040016251 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, - повернуто прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків - скасувати, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

____ ___ ____

Т.М.Верховець Л.І. Кепкал В.В. Ковальська