Ухвала суду № 57432863, 21.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа Національний банк України про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання бездіяльність відповідача протиправною, просила зобов'язати останнього надати інформацію на запит позивача від 01.07.2015, а саме: повідомити чи подавалась на Міжбанківську валютну біржу від відповідача від 10.05.2006 на конвертацію в сумі 47 000 доларі США від заявника через банк і купівлю української гривні; повідомити чи направлялась заявка від 10.05.2006 про продаж на Міжбанківській валютній біржі в сумі 47 000 доларів США від позичальника через банк на купівлю української гривні; якщо така направлялась, то надати інформацію по якому курсу був проведений продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано після продажу вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку, на який банк зарахував 47 000 доларів США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів (заяви на видачу готівки) та/або платіжних доручень на оплату 47 000 доларів США - на споживчі цілі; надати розрахунки щодо: - суми непогашеного кредиту, - суми нарахованих відсотків (комісії), - суми сплачених відсотків (комісії), - суми нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, - сальдо розрахунків на дату надання інформації; підтвердити повноваження ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_3, судові витрат покласти на відповідача.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Справа № 761/31552/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/5204/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при розгляді справи суд першої інстанції безпідставно зазначив, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження з урахуванням того, що в банку на теперішній час діє тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки на теперішній час Банк не ліквідовано. Вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції порушив принцип Верховенства права (принципи «безсторонності »та «незалежності»), невірно застосував ст. 16 ЦК України, фактично не розглянув вимоги позивача по суті. Вважає, що розглядаючи справу пор суті суд першої інстанції не врахував те, що відповідач фактично безпідставно приховує від позивача Банківську інформацію, яка пов'язана з його кредитними зобов'язаннями. Просив апеляційний суд зобов'язати суд першої інстанції винести додаткове рішення по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 20.03.2015 прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку, а тому позовні вимоги повинні пред'являтися до Уповноваженої особи Фонду в порядку адміністративного судочинства, оскільки на цей час у відповідача відсутні повноваження на вчинення відповідних дій.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2006 між ОСОБА_2 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено Кредитний договір № 59/06ф, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в сумі 47 000 доларів США, з терміном користування до 16-00 години 09.05.2026, плата за користування кредитом 12 % річних, цільове призначення: на придбання квартири відповідно до п.п. 1.1.-1.2. (а. с. 7-9). 01.07.2015 ОСОБА_7 який діє від імені ОСОБА_2, звернувся до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та НБУ із запитом щодо надання інформації, а саме просив: повідомити чи передавались права кредитора по даному кредитному договору третім особам, якщо передавались, то направити правові підстави такої передачі; надати інформацію щодо суми погашеного кредиту, суми нарахованих відсотків (комісії), суми сплачених відсотків (комісії), суми нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; надати Положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання спірного правочину (10.05.2006); підтвердити повноваження особи, яка підписала договір про надання споживчого кредиту № 59/06ф від 10.05.2006 від імені Банку; повідомити чи направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 47 000 доларів США від Позичальника через Банк на купівлю української гривні; якщо така заявка направлялась, то повідомити, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано після продажу вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку, на який банк зарахував 47 000 доларів США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів (заяви на видачу готівки) та/або платіжних доручень на оплату 47 000 доларів США від 10.05.2006 - на купівлю квартири (а. с. 10-11). Позивач зазначає, що не має жодного документу, які б вказували про перехід права власності на 47 000 доларів США від банку до позивача, валютний рахунок не відкривався, заявки на конвертацію доларів в грошову одиницю України позичальник не подавав, заяви про перерахування цих кошті в оплату нерухомості не подавались. Відповіді позивачу на вищевказані запити не надавались, тому ОСОБА_2 звернулась з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати, зокрема, інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» про банки інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Статтею 61 даного Закону про банки визначено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Порядок розкриття інформації, що становить банківську таємницю, встановлений статтею 62 Закону про банки.

Відповідно до п. 1.4. Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 Банки зобов'язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.

Пунктом 3.1 Правил передбачено, що письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта. На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; за рішенням суду, на письмову вимогу відповідних державних органів, однак Банк повинен забезпечувати захист інформації, що становить банківську таємницю.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2015 з відповідним запитом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та НБУ про надання інформації, яка містить банківську таємницю звернулася не сам позивач, а її представник - ОСОБА_7

На запитання колегії суддів чому позивач самостійно не зверталася до Банку з приводу надання вказаної Банківської інформації представник останньої відповісти не зміг, як і відмовився від дачі пояснень з приводу того, чому за отриманням даної інформації позивач не зверталася до філії зазначеного Банку, в якій безпосередньо отримувала спірний кредит.

За наведених обставин та враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що позивачем не доведено порушення його прав внаслідок незаконної бездіяльності відповідача, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично не розглянув справу по суті колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та текстом рішення суду першої інстанції.

Також необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на порушення судом принципу «безсторонності» та «незалежності».

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

В порушення вищевказаної норми права, позивач не надав належних доказів на підтвердження вказаних вимог, в зв'язку з чим і вказані доводи не є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання в апеляційній скарги на те, що при вирішенні справи по суті суд першої інстанції необґрунтовано вказав, що відповідний запит необхідно направляти до уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який займається ліквідацією зазначеного Банку.

Матеріали справи свідчать про те, що 19.03.2015 Правлінням НБУ була прийнята Постанова «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» №188 та 20.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» № 63, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку - ОСОБА_3 строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа фонду - працівник Фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 Закону здня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що у разі відкликання у Банку банківської ліцензії саме уповноважена особа Фонду може давати відповідь на питання, які були викладені позивачем до Банку.

Згідно з п. 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 N 8 відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі не отримання відповіді на останні позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку в порядку адміністративного судочинства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції повинен ухвалити додаткове рішення, щодо зобов'язання відповідача надати інформацію на запит позивача є необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК України; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про винесення додаткового рішення може бути ініційовано сторонами по справі та судом до закінчення строку виконання рішення.

Законом не передбачене право суду апеляційної інстанції зобов'язувати суд першої інстанції виносити додаткові рішення по справі.

За наведених обставин і вказаний довід апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк