Ухвала суду № 57432829, 07.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756//3826/14 № апеляційного провадження: 22-ц/796/1205/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача ХолоденкоГ.М.

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, та із урахуванням уточнених позовних вимог просив у рахунок погашення заборгованості, що складала 583 352,46 гривень за кредитним договором від 27.03.2012 року укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_6 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 57,00 кв.м., житловою площею 37,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на неї за Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Даніель».

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позичальник не виконала взяті зобов'язання по кредитному договору допустивши заборгованість, яка в добровільному порядку з урахуванням надісланої вимоги № 1-04-588 не повернута.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року позов було задоволено.

У рахунок погашення заборгованості, що складає 583 352,46 гривень за кредитним договором від 27.03.2012 року № 1714-04-КЗЖ-Т, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_6 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 57,00 кв. м., житловою площею 37,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на неї за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель».

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 57,00 кв.м., житловою площею 37,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за загальною вартістю 469 110 гривень, що належить ОСОБА_6 1/3 частки трикімнатної квартири загальною площею 57,00 кв. м., житловою площею 37,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. по реєстру за № 580, вартістю 156 370 гривень без ПДВ, що визначена висновком про вартість майна, складеному станом на 12.03.2014 року;

- ОСОБА_7 1/3 частки трикімнатної квартири загальною площею 57,00 кв. м., житловою площею 37,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. по реєстру за № 580, вартістю 156 370 гривень без ПДВ, що визначена висновком про вартість майна, складеному станом на 12.03.2014 року;

- ОСОБА_4 1/3 частки трикімнатної квартири загальною площею 57,00 кв. м., житловою площею 37,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. по реєстру за № 580, вартістю 156 370 гривень без ПДВ, що визначена висновком про вартість майна, складеному станом на 12.03.2014 року.

Вирішено питання розподілу судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про зміну рішення в частині визначення вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_1 яка належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлялися про розгляд справи за адресами визначеними в матеріалах справи в судове засідання не з'явилися. Поважність причин неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без їх участі в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що між ПАТ «Комерційний Банк «Даніель» та ОСОБА_6 27.03.2012 року укладено кредитний договір № 1714- 04-КЗЖ-Т, згідно якого позивач надав кредит у розмірі 280 000 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит у термін до 26.03.2019 року, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 24 % річних.

27.03.2012 року між ПАТ «Комерційний Банк «Даніель» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за яким для забезпечення зобов'язань за кредитним договором відповідачі передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 57,00 кв.м., житловою площею 37,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з доведеності та обґрунтованості заявленого позову. Зазначаючи, що укладаючи іпотечний договір сторони домовились про те, що у випадку набуття права звернення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є вартість предмета іпотеки, визначена на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ( п. 6. 2. 1. договору). Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають з кредитних правовідносин» має право вимагати застосування його судом.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач ОСОБА_4 вказувала на те, що в основу рішення суду був покладений звіт про оцінку майна, складеного 12 березня 2014 року суб'єктом оціночної діяльності TOB «Е.Р.С.Т.Е.». Тобто, між оцінкою предмета іпотеки та винесенням рішення пройшло майже дев'ять місяців, за такий проміжок часу, на думку відповідача ринкова вартість трикімнатної квартири у м. Києві, могла суттєво змінитися. До того ж, ринок нерухомості дуже тісно пов'язаний з коливаннями курсу гривні до іноземних валют, а насамперед, до долару США та ЄВРО.

Також, вказувала, що звіт оцінки майна, який був наданий суду ПАТ «КБ «Даніель» викликає сумніви, адже згідно звіту, вартість предмета іпотеки, за час який пройшов з моменту укладання кредитного договору (2 роки) змінилася лише на 2,8%. Згідно звіту оцінки майна, за зазначений час, її вартість збільшилась на 13110 гривень, при цьому, безпосередній огляд предмета іпотеки не проводився.

У той час як відповідно до даних офіційного сайту Національного банку України (http://www.bank.gov.ua ), станом на дату складання звіту про оцінку майна (12.03.2014 року) курс гривні долару США становив: 9,2975 гривень за 1 долар США. Станом же на дату ухвалення рішення (09.12.2014 року) курс гривні до долару США становив: 15,5775 гривень за 1 долар США. Тобто, за час, який пройшов між оцінкою предмета іпотеки і ухваленням рішення суду, курс гривні до основної світової валюти змінився майже на 67,55%, що не могло не відобразитись на вартості нерухомості у м. Києві.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Так відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України „ Про іпотеку ", початкова ціна продажу предмету іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо вони не досягли згоди - на підставі оцінки проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом її оцінки.

Позивачем було проведено оцінку предмету іпотеки і згідно незалежної оцінки суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» ринкова вартість кожної 1/3 частини трьохкімнатної квартири, яка належить на праві спільної часткової власності відповідачам, та є предметом іпотеки становила 156 370 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачі не погоджуючись з вартістю іпотечного майна заявляли клопотання про проведення судової експертизи з питань оцінки вартості нерухомого майна що передано в іпотеку.

Таке клопотання у відповідності до ухвали суду від 07.07.2014 року судом першої інстанції було задоволено, по справі призначено судову експертизу.

У подальшому справа була повернута експертною установою на адресу суду першої інстанції без виконання з підстав невнесення відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попередньої оплати.

Відтак, судом першої інстанції правомірно з урахуванням положень ст. 43 Закону України « Про іпотеку» та зазначених вище обставин справи початкова ціна предмету іпотеки була визначена відповідно до оцінки суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.».

Слід також зазначити, що відповідач ОСОБА_4 вказуючи в апеляційній скарзі, як на підставу оскарження рішення суду - непогодження з оцінкою вартості майна, що була надана позивачем при розгляді справи, в порядку положень ст. 58, 59 ЦПК України не надала до суду при подачі апеляційної скарги доказів ( оцінки вартості майна на час постановлення судового рішення) як на підтвердження зазначених вище доводів.

Хоча у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Крім того, відповідно до положень п.6 ч. 2 ст. 295 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

У ході апеляційного розгляду справи, представником особи що подала апеляційну скаргу заявлялось клопотання про приєднання до матеріалів справи звіту щодо вартості іпотечного майна на момент постановлення судового рішення.

Беручи до уваги, що в ході апеляційного розгляду справи представником відповідача не було зазначено поважності причин неподання зазначених вище доказів, та з урахуванням ч. 2 ст. 303 ЦПК України, згідно до якої апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання.

Крім того, за інформацією позивача по справі на час подачі апеляційної скарги рішення суду вже виконано. Під час вчинення дій пов'язаних з реєстрацією права власності на предмет іпотеки за рішенням суду позивачем була здійснена нова оцінка вартості іпотечного майна ( квартири), яка є більшою ніж визначена судовим рішенням.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: