Постанова № 57432733, 25.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р. Справа № 922/338/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Потапенко В.І., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 939 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. у справі №922/338/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Деметра”, м. Вовчанськ, Харківська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС Благодатний”, с. Благодатне, Зміївський р-н, Харківська обл.,

про стягнення 52807,76 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. (суддя Байбак О.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС Благодатний” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Деметра” 47797,76 грн. інфляційних, 5010 грн. річних, 1378 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ “ВС Благодатний”, з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з’явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач, ТОВ “Деметра”, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання також не з’явився, та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем за накладною РН-0000072 від 11.04.2011 р. поставлено та передано, а відповідачем отримано наступний товар: насіння гібриду соняшнику "Коралія" та насіння гібриду кукурудзи "Бюрлі", на загальну суму 157 500,00 грн. Уповноважений представник відповідача даний товар отримав за довіреністю № 27 від 07.04.2011 р.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 97500,00 грн., решту заборгованості в сумі 60000 грн. відповідач не сплатив.

Дані факти знайшли своє відображення в рішенні господарського суду Харківської області від 22.04.2013 р. у справі № 922/1070/13, які, з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, мають приюдиційне значення для розгляду даної справи, тобто не потребують доведенню під час розгляду даної справи.

Зазначеним рішенням, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, були задоволені позовні вимоги позивача, та стягнуто з відповідача на його користь 60000,00 грн. основного боргу, 1015,89 грн. 3% річних, 180,00 грн. інфляційних та 1720,50 грн. судового збору.

Як зазначає позивач, зазначене рішення відповідачем станом на момент розгляду даної справи не виконано.

В зв’язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов’язань щодо оплати отриманого товару, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України згідно з розрахунком нараховано до сплати відповідачу 47797,76 грн. інфляційних втрат, та 5010,00 грн. – 3 % річних за період прострочення з 22.04.2013 р. по 02.02.2016 р.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції правильно прийняв до уваги пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, в якому зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Факт існування у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 60000,00 грн. за поставлений товар за накладною РН-0000072 від 11.04.2011 р. підтверджується матеріалами справи та судовим рішення у справі № 922/1070/13, та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов’язань з її оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши, що рішення суду щодо присудження до виконання відповідного обов’язку відповідачем не є тим фактом, який тягне за собою припинення відповідного зобов’язання і строк його виконання відповідачем порушено, дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов’язаний сплатити збитки від інфляції та 3% річних за час прострочення виконання основного грошового зобов’язання, з чим обґрунтовано погоджується апеляційна інстанція.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що таке невиконання судового рішення мало місце через бездіяльність ДВС. Такі посилання не приймаються до уваги, оскільки зобов’язання з оплати товару має саме відповідач, а не ДВС.

Судова колегія перевіривши здійснений позивачем розрахунок зазначених нарахувань повністю погоджується з судом першої інстанції про його відповідність вимогам чинного законодавства. Разом з тим, оскільки позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні по 02.02.2016 р. (тобто з урахуванням січня 2016 р.) інфляційні повинні бути розраховані з урахуванням січня 2016 р., а враховуючи, що позивач в порядку визначеному ст. 22 ГПК України не наполягав на збільшення розміру позовних вимог та в порядку, визначеному п. 2 ст. 83 ГПК України не заявляв клопотання про вихід судом при винесенні рішення за межі позовних вимог, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 5010 грн. 3% річних, та 47797,76 грн. інфляційних за період прострочення з 22.04.2013 р. по 02.02.2016 р.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. у справі №922/338/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС Благодатний”, с. Благодатне, Зміївський р-н, Харківська обл., на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. у справі №922/338/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. у справі №922/338/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Слободін М.М.