Постанова № 57432670, 21.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р. Справа № 922/6469/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 01-42юр/3215 від 30.04.2015р.), ОСОБА_2 (довіреність № 01-42юр/3208 від 30.04.2015р.)

відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 297 від 05.01.2016р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (вх. №774 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2016р. у справі № 922/6469/15

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків

про стягнення 544 670,69 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків про стягнення 544670,69 грн., з яких інфляційні в сумі 185023,78 грн., 3% річних в сумі 17252,85 грн., пеня в сумі 342394,06 грн. Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії №60-999.02 від 30.11.2006р. Судові витрати по справі позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2016р. по справі № 922/6469/15 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 23800,00 грн. інфляційних втрат, 489,24 грн. 3% річних, 9784,87 грн. пені, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 511,11 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, позивач просить покласти судові витрати на відповідача у справі. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. клопотання Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження. Розгляд скарги призначено на 29 березня 2016 р. о 12:00 год.

28.03.2016р. ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" надано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3416), в якому відповідач проти вимог позивача заперечує з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 9 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 9 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 30 вересня 2014 року у справі № 922/2339/13, від 1 липня 2015 року у справі № 924/1230/14. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції у даній справі в силі.

У судовому засіданні 29.03.2016р. оголошено перерву до 21.04.2016р. об 11:30 год.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиву на неї доводи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції у справі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, враховуючи наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом Харківської області, 30 листопада 2006 року сторони у справі уклали договір № 60-999.02 про постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а останній зобовязується оплатити постачальнику її вартість та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами (том1 аркуші справи 15-23).

Термін дії договору пролонгований на 2015 рік на підставі пункту 9.11 Договору.

Відповідно до умов пункту 2.2.5 Договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків" (том 1 аркуші справи 18-19).

Згідно пункту 5 Додатку № 2 Порядок розрахунків від 01.03.2011 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 ОСОБА_3 про використану електричну енергію, який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО Харківенергозбут рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.

Наявними у матеріалах справи звітами про обсяги спожитої електричної енергії та відповідними рахунками підтверджується те, що позивач у січні квітні 2015 року поставив відповідачу електроенергію на загальну суму 2457831,20 грн. (том 1 аркуші справи 24-28).

Відповідачем отримано рахунки на оплату електричної енергії за січень 2015 року - 04.02.2015р., за лютий 2015 року - 02.03.2015р., за березень 2015 року - 03.04.2015р., за квітень 2015 року - 06.05.2015р., про що свідчать наявні у справі витяги з книги реєстрації видачі рахунків за використання електроенергії та не заперечується відповідачем (том 1 аркуші справи 29-32, 39-42).

Згідно з умовами Договору та порядку розрахунків відповідач мав сплатити рахунки протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 342394,06 грн. (за період з 01.05.2015р. по 31.08.2015р.) 3% річних у сумі 17252,85 грн. (за період з 01.05.2015р. по 31.08.2015р.), а також інфляційних втрат у розмірі 185023,78 грн. (за період травень-липень 2015 року), які нараховані за несвоєчасне здійснення відповідачем платежів за спожиту у січні-квітні 2015 року електричну енергію.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання даного позову основна заборгованість за Договором № 60-99.02 про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року відсутня і це позивач не заперечує.

Також, за наявними у справі матеріалами господарським судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 375 Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством Дирекція розвитку інфраструктури території, акціонерною компанією Харківобленерго, державним підприємством Енергоринок і публічним акціонерним товариством Центренерго був укладений договір № 375Е/55 від 04.08.2015р. про організацію взаєморозрахунків (том 1 аркуші справи 148-151).

За змістом пункту 7 Договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015р. відповідач після отримання коштів від Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації у сумі 1846172,00 грн., мав перерахувати їх на рахунок позивача для погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту у 2014-2015 роках згідно з Договором про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006р.

Сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Після виконання договору сторони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору (підпункт 2 пункту 12, пункт 17 Договору про організацію взаєморозрахунків).

Платіжним дорученням № 1 від 20 серпня 2015 року відповідач перерахував позивачеві 1846172,00 грн. (том 1 аркуш справи 152).

Крім того, місцевим господарським судом зясовано, що згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківський області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Державним підприємством "Енергоринок", за №20/551 від 16.02.2015р., №20/938 від 17.03.2015р., №20/1347 від 15.05.2015р., №20/1685 від 18.05.2015р., №20/2124 від 16.06.2015р. (том 1 аркуші справи 153-154, 157-158, 161-162, 165-166, 169-170), вирішено організувати проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (зі змінами) та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358 (зі змінами).

Пунктами 4 цих спільних протокольних рішень, сторонами передбачено порядок проведення взаєморозрахунків. Зокрема, згідно підпунктів 4.4 цих спільних протокольних рішень, з урахуванням відповідних зведених реєстрів актів звіряння, відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем за Договором № 60999.02 від 30.11.2006 за період січень-травень 2015 року.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень, відповідачем здійснено погашення заборгованості за спожиту електричну електроенергію саме за Договором № 60999.02 від 30.11.2006р. за період січень-травень 2015 року, зокрема за платіжним дорученням № 224 від 18.03.2015р. сплачено 84069,00 грн., за платіжним дорученням № 228 від 16.04.2015р. сплачено 80513,00 грн., за платіжним дорученням № 229 від 16.04.2015р. сплачено 81927,00 грн., за платіжним дорученням № 231 від 19.05.2015р. сплачено 85176,00 грн., за платіжним дорученням № 233 від 18.06.2015р. сплачено 57379,00 грн.

Інша частина заборгованості погашена грошовими коштами, безпосередньо згідно умов Договору № 60999.02 від 30.11.2006р. (том 1 аркуші справи 173-177).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених позовних вимог та заперечень проти них, господарський суд першої інстанції виходив з того, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 04.08.2015р., а також підписавши Спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, спожиту відповідно до Договору, у тому числі і в період січень-квітень 2015 року.

З цих обставин, господарський суд дійшов правильного висновку, що розрахунки між сторонами відбулись на умовах, у порядку та строки, що передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, оскільки умовами договору організації взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення існуючої у відповідача перед позивачем заборгованості за договором постачання електроенергії, але і змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобовязань перед кредитором, які виникли на підставі основного договору, в звязку з чим для застосування санкцій, визначених умовами основного договору, а також наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором організації взаєморозрахунків та Спільними протокольними рішеннями, або здійснено з порушенням строків, встановлених безпосередньо Договором № 60999.02 від 30.11.2006р.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 16 вересня 2014 року у справі № 917/2520/14 та від 1 липня 2015 року у справі № 924/1230/14, та підлягає обовязковому врахуванню судами при розгляді аналогічних спорів в силу вимог статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас із дійсних обставин справи в їх сукупності вбачається, що умови договору організації взаєморозрахунків відповідачем виконано належним чином, а саме після отримання субвенції з Державного бюджету України останній перерахував на рахунок позивача 1846172,00 грн. в якості оплати вартості отриманої згідно основного договору електроенергії, а інша частина боргу за Договором № 60999.02 від 30.11.2006р., що виникла у період 2014-2015 років, в тому числі у січні-квітні 2015 року, вже погашена або в установлені строки (платіжне доручення № 13803 від 16.02.2015р. на суму 500000,00 грн., платіжне доручення № 13824 від 17.02.2015р. на суму 500000,00 грн., платіжне доручення № 14015 від 26.02.2015р. на суму 400000,00 грн., платіжне доручення №261 від 05.06.2015р. на суму 170000,00 грн.), або відповідно до Спільних протокольних рішень (платіжні доручення № 224 від 18.03.2015р., № 228 від 16.04.2015р., № 229 від 16.04.2015р., № 231 від 19.05.2015р., № 233 від 18.06.2015р.), що на думку колегії суддів апеляційної інстанції виключає можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, на чому наполягає позивач.

Натомість відповідачем надано аргументований контррозрахунок заборгованості, який з урахуванням проведених розрахунків, обґрунтовано прийнято судом першої інстанції до уваги, а позовні вимоги задоволено в сумі 9784,87 грн. пені, 489,24 грн. 3% річних та 23800,00 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів вважає дані висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі, є юридично неспроможними, не підтверджуються жодними доказами і не можуть бути підставами для скасування цілком законного та обґрунтованого рішення, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються з вищенаведених підстав та обставин в їх сукупності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2016р. у справі № 922/6469/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.