Постанова № 57432590, 19.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2016 р. Справа№ 910/27023/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Журавель Р.О. - за дов.

Сердюк В.І. - керівник

від відповідача: Телицька В.А. - за дов.

від третьої особи-1: ОСОБА_5 - за дов.

від третьої особи-2: ОСОБА_5 - особисто

від третьої особи-3: Мацієвський О.Й. - керівник

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016

у справі №910/27023/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс»

до Київської міської ради

треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_7;

2) ОСОБА_5;

3) Громадська організація «Київське товариство «Лемківщина» імені Богдана-Ігоря Антонича»

про визнання нечинним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Сомпекс» (далі, позивач або ПП «БК «Сомпекс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач або КМР) про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради ІI сесії VII скликання № 382/382 від 13.11.2014 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок №91-6-00767, №910-6-00769, №91-6-00770 та №91-6-00768 від 21.04.2008, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Сомпекс»».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення КМР № 382/382 від 13.11.2014 про розірвання договору оренди земельних ділянок в односторонньому порядку прийнято без належних обґрунтувань та незаконно і, відповідно, порушує права позивача, як орендаря.

Як зазначає позивач, приймаючи вказане рішення, відповідач не врахував, що ПП «БК «Сомпекс» використовувало та використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, жодних умов договору оренди не порушує, у зв'язку з чим спірне рішення КМР підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 (далі, третя особа-1), ОСОБА_5 (далі, третя особа-2), Громадську організацію «Київське товариство «Лемківщина» імені Богдана-Ігоря Антонича» (далі, третя особа-3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі №910/27023/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015, позов задоволено повністю, визнано нечинним та скасовано рішення Київської міської ради ІI сесії VII скликання № 382/382 від 13.11.2014 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок № 91-6-00767, № 910-6-00769, № 91-6-00770 та № 91-6-00768 від 21.04.2008 року, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Сомпекс»».

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 у справі №910/27023/14, рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі №910/27023/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою положення укладених договорів, які встановлюють самостійні підстави для їх одностороннього розірвання (не виконання умови договору оренди в частині завершення забудови земельної ділянки у встановлені строки) та порядок такого розірвання. Не досліджено наявність чи відсутність таких підстав відповідно до наявних матеріалів справи.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Після передачі справи на новий розгляд справу №910/27023/14 було передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №910/27023/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано нечинним та скасовано рішення Київської міської ради ІI сесії VII скликання № 382/382 від 13.11.2014 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок №91-6-00767, №910-6-00769, №91-6-00770 та №91-6-00768 від 21.04.2008, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Сомпекс»».

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс» судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату, здійснює без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам або іншим чином порушує умови Договорів оренди земельних ділянок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №910/27023/14 та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

За твердженнями скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивачем протягом 7 років не розпочато будівництво на земельних ділянках, переданих Київською міською радою в оренду. Також скаржник вказує, що позивач систематично не сплачував орендні платежі, що також є підставою для розірвання договору оренди землі. З огляду на це, на думку позивача, Київрада, приймаючи оспорюване рішення, діяла в межах повноважень та в спосіб, визначений законодавством України, відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», пунктів 8.4. та 11.4. Договорів, а також беручи до уваги думку громадськості, інтереси якої вона представляє.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/27023/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.03.2016 та зобов'язано апелянта до дня розгляду справи надати суду підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

14.03.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №910/27023/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.

Також, 14.03.2016 представник третьої особи-3 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У своєму відзиві третя особа-3 зазначила, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач не виконав умов пункту 8.4. Договору, в якому йдеться, що позивач зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, що є підставою для розірвання договорів земельних ділянок. В тому числі, суд не взяв до уваги факт прострочення позивачем сплати орендних платежів.

У судове засідання, призначене на 15.03.2016, представник третьої особи-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 розгляд справи відкладено на 07.04.2016, зобов'язано повторно КМР надати суду докази на підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

04.04.2016 від третіх осіб -1, -2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких останні просили суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У вказаних відзивах треті особи -1, -2 наголосили, що для розірвання КМР договору №91-6-00769 існує додаткова вагома підстава, а саме те, що прийняттям Київрадою рішення №670/1331 від 24.05.2007 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1» було порушено права ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як співвласників домоволодіння і користувачів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки НОМЕР_1), оскільки зазначеним рішенням КМР вказана земельна ділянка була вилучена у третіх осіб -1,-2 та передана у користування ПП «БК «Сомпекс».

У судовому засіданні, призначеному на 07.04.2016, судом було оголошено перерву до 19.04.2016.

19.04.2016 представник відповідача надав суду довідку про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України.

Представник позивача у судових засіданнях проти доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача та представники третіх осіб у судових засіданнях підтримували доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради №670/1331 від 24.05.2007 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1»» (далі, рішення КМР №670/1331) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП «БК «Сомпекс» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1. Передано ПП «БК «Сомпекс», за умови виконання пункту 8 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 4,20 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1, у тому числі:

- ділянку №1 площею 2,69 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- ділянку №2 площею 0,31 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку №3 загальною площею 0,21 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку №4 площею 0,99 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Пунктом 8.1. рішення КМР №670/1331 зобов'язано ПП «БК «Сомпекс» виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення, 21.04.2008 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП «БК «Сомпекс» (орендар) було укладено Договори оренди земельних ділянок (далі, Договори), які 21.04.2008 зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за №91-6-00767, №910-6-00769, №91-6-00770 та №91-6-00768.

Відповідно до пункту 1.1. Договорів орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №670/1331 від 24.05.2007, за актом приймання-передачі передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені договорами.

Відповідно до пунктів 2.1 Договорів об'єктами оренди є земельні ділянки за наступними характеристиками: - місце розташування - АДРЕСА_1; - розміри - 26904 кв.м., 2100 кв.м., 9925 кв.м. та 3116 кв.м.; - цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами; - кадастрові номери - НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

Згідно пунктів 3.1 Договорів їх укладено на 15 років.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі земельних ділянок від 21.04.2008 позивач прийняв у своє володіння та користування вказані земельні ділянки.

У відповідності до пункту 8.4. Договорів орендар зобов'язувався, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до пунктів 11.4. - 11.6. Договорів останні можуть бути розірвані за взаємною згодою сторін, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам. Договори можуть бути достроково розірвані у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. договорів. Розірвання договорів не потребує укладення додаткових угод. Договори вважаються розірваними з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Згідно з пунктом 5.1. Договорів на земельних ділянках не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельних ділянок.

13.11.2014 Київською міською радою прийнято рішення №382/382 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок №91-6-00767, №910-6-00769, №91-6-00770 та №91-6-00768 від 21.04.2008, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Сомпекс» на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №670/1331»» (далі, рішення КМР №382/382).

Згідно даного рішення Київська міська рада вирішила розірвати Договори оренди земельних ділянок від 21.04.2008 №91-6- 00767, №91-6-00768, №91-6-00769, №91-6-00770 (загальною площею 4,20 га), укладені між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Сомпекс» на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №670/1331 «Про передачу Приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1».

При прийнятті рішення №382/382 Київська міська рада керувалась статтею 32 Закону України «Про оренду землі» та пунктами 8.4., 11.4. Договорів оренди земельних ділянок від 21.04.2008 та зазначила у вказаному рішенні, що ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» не виконало умови договорів оренди в частині завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженого в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, а також враховуючи численні звернення громадськості.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що рішення КМР №382/382 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а саме положень щодо розірвання договору, у зв'язку з чим вказане рішення має бути визнане нечинним та скасоване.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «БК «Сомпекс», а доводи скаржника не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Як уже зазначалося, пунктом 8.4. Договорів оренди передбачено, зокрема, обов'язок орендаря завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з пунктом 11.4. Договорів їх може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушенням строків завершення забудови земельної ділянки та реконструкції об'єкта, встановлених пунктом 8.4. договорів, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві» визначено порядок здійснення контролю за використанням земельних ділянок землекористувачами, виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та контролю за їх усуненням.

Згідно з пунктом 3.1. Рішення Головне управління земельних ресурсів при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань організує і здійснює самоврядний контроль у м. Києві, у тому числі, за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. У разі виявлення порушень юридичними чи фізичними особами земельного законодавства вносить пропозиції, зокрема, Київській міській раді щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення/ чи припинення права користування земельною ділянкою громадянами та юридичними особами).

Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні належним чином оформлені акти перевірки щодо порушення вимог земельного законодавства, у тому числі, й на підставі звернень громадян, на які посилається відповідач.

Згідно з пунктом 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі». Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Отже, з огляду на вищезазначені приписи законодавства та умови договорів підставою для розірвання договору є саме використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №910/16306/13 та від 01.04.2015 у справі №910/1753/14.

У матеріалах справи відсутні будь-які вказівки, попередження позивача з питань використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Водночас, відповідачами під час розгляду справи у суді не було надано суду доказів, які б свідчили, що орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, здійснює без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам або іншим чином порушує умови договору, що є підставою для дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчинялись дії, направлені на виконання вимог пункту 8.4. Договорів щодо здійснення забудови земельних ділянок та досягнення цілей, для яких підприємству передавались земельні ділянки у користування за спірними договорами.

Так, як підтверджується матеріалами справи, в 2009 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Архіматика» було розроблено за замовленням позивача проект забудови земельних ділянок. На підставі затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, позивачем отримано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві дозвіл на виконання підготовчих робіт.

Крім того, позивачем було отримано: технічні умови на проектування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1 від Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»; технічні умови на водопостачання об'єкта від Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»; технічні умови на каналізування об'єкта від Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»; технічні умови від Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» на проектування газопостачання котельні житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами.

Таким чином, оскільки позивач приступив до використання земельних ділянок, про що свідчать його дії з розробки проекту забудови земельних ділянок, отримання дозволу на виконання підготовчих робіт, тощо, та з огляду на те, що спірні договори оренди укладені строком на 15 років і строк їх дії не закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що спірні земельні ділянки використовуються позивачем за цільовим призначенням.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2015 у справі №910/3091/14.

Що стосується посилань апелянта на систематичну (протягом півроку) несплату позивачем орендної плати колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора міста Києва звертався до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс» про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок позивачу. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем положень укладених договорів оренди земельних ділянок площею 2,6904 га (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,9925 га (кадастровий номер НОМЕР_4), площею 0,21 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 0,3116 га (кадастровий номер НОМЕР_5), через систематичне не внесення орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 617 593,81 грн. (справа № 910/1756/14).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/1756/14 припинено провадження у справі за позовом заступника прокурора міста Києва та в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс» про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок позивачу у зв'язку з тим, що відповідачем 03.10.2014 повністю сплачено заборгованість по орендній платі за земельні ділянки.

З огляду на зазначене, у позивача станом на день винесення Київською міською радою спірного рішення №382/382 (13.11.2014) була відсутня заборгованість по орендній платі за земельні ділянки, а тому посилання скаржника на систематичну несплату позивачем орендної плати, як на підставу для розірвання договорів оренди, є безпідставним.

Стосовно посилань третіх осіб на те, що рішенням Київської міської ради №670/1331 від 24.05.2007 було порушено їхні права та законні інтереси як співвласників домоволодіння і користувачів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки НОМЕР_1), оскільки зазначеним рішенням КМР вказана земельна ділянка була вилучена у третіх осіб та передана у користування ПП «БК «Сомпекс» колегія суддів зазначає наступне.

Окружним адміністративним судом м. Києва та Київським апеляційним адміністративним судом в межах розгляду справ №2а-13561/12/2670 та №2а-15292/10/2670, а також Вищим адміністративним судом України в межах розгляду справи №2а-15292/10/2670 (К/9991/736/12) було встановлено, що рішенням Київської міської ради №670/1331 від 24.05.2007 права ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на користування земельною ділянкою в межах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України та необхідної для обслуговування житлового будинку, отриманого у спадщину, не порушено та користування нею не припинено.

Про відсутність порушеного права та законного інтересу Громадської організації «Київське товариство «Лемківщина» імені Богдана-Ігоря Антонича» свідчить рішення Київської міської ради №1300/4133 від 22.11.2007, яким протест заступника прокурора міста Києва №07/1-154вих-07 від 10.08.2007 на рішення Київської міської ради №670/1331 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1» було відхилено.

В тому числі, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2008 у справі №2/44 у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, третя особа - ПП «БК «Сомпекс» про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №670/1331 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1» було відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2008.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушених рішенням Київської міської ради №670/1331 «Про передачу приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1» прав третіх осіб у даному спорі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем порушено вимоги чинного законодавства щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Київської міської ради ІI сесії VII скликання №382/382 від 13.11.2014 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок №91-6-00767, №910-6-00769, №91-6-00770 та №91-6-00768 від 21.04.2008, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Сомпекс» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Київської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №910/27023/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №910/27023/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/27023/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх