Постанова № 57432474, 13.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2016 р. Справа№ 910/30076/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Боката А.В. - представник;

Смілик Т.М. - представник

від відповідача: Гордієнко А.Ф. - директор

в присутності: ОСОБА_5 - вільний слухач

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі № 910/30076/15 (Суддя Кудрельчук І.Д.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС»

про стягнення 138 056,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі № 910/30076/15 позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС» на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 85 048 (вісімдесят п'ять тисяч сорок вісім) грн. 14 коп. заборгованості за комунальні послуги; 13 601 (тринадцять тисяч шістсот одну) грн. 14 коп. втрат від інфляції; 1 363 (одну тисячу триста шістдесят три) грн. 10 коп. 3% річних.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС» звернулася до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі № 910/30076/15 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволені позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення, суд керувався припущеннями, відповідачу не було надано можливості захистити свої права, а судове засідання відбулось формально та без з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.03.2016.

21.03.2016 від представника позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких представник заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засідання 22.03.2016 оголошено перерву до 13.04.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.04.2016 у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, а також перебуванням судді Іоннікової І.А на первинному кваліфікаційному оцінюванні суддів, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Ільєнок Т.В.

Представником відповідача у судовому засіданні 13.04.2016 надано для долучення до матеріалів справи копії свідоцтв про право власності на приміщення, які розташовані в будинку по вул. Калачівській № 9 та належать відповідачу, а також договори на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, копію контракту № 6OF/96 від 10.04.2016 та додаткової угоди № 2 до нього, копію Акту № 64-OF/96-СВ-В від 31.03.1999, та довідки про відсутність заборгованості за період з 01.07.2014 по 01.02.2016.

Обґрунтовуючи неможливість подання зазначених документів до суду першої інстанції, відповідач зазначив, що оскільки у судовому засіданні 13.01.2016 в суді першої інстанції справа по суті не розглядалась у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, а у судовому засіданні 27.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідач не мав можливості надати відповідні докази до суду першої інстанції.

Дослідивши надані для огляду та долучення до матеріалів справи докази, колегія суддів вважає клопотання відповідача про долучення додаткових доказів обґрунтованим, відповідачем доведено неможливість подання зазначених доказів до суду першої інстанції, у зв'язку з чим, з метою повного дослідження обставин справи та забезпечення права сторін на захист, колегія суддів приймає та залучає додаткові докази до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав:

Підприємство у відповідності до статуту створено з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг (пункт 3.1 Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва)

Пунктом 3.2 Статуту визначено, що предметом діяльності Підприємства є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

За твердженням позивача, він на підставі договорів тепло та водопостачальними з організаціями (з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» договір від 01.10.2012 № 430025 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води; з Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 08.07.2003 № 02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення) приєднав до своєї мережі відповідача як субабонента та фактично надавав Товариству послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання, а відповідач фактично споживав послуги, проте не здійснював оплату за їх споживання.

Так, Підприємство нарахувало та просило суд стягнути з Товариства за період з 01.11.2012 по 31.07.2013 вартість комунальних послуг у сумі 85 048,14 грн., з яких:

- 58 661,79 грн. за послуги з центрального опалення;

- 26 386,35 грн. з гарячого водопостачання.

Відповідач в підтвердження права власності на квартири № 81, № 82, № 83, № 84, № 85, № 86, № 87, № 89, № 90, № 91, № 92 надав свідоцтво про право власності від 25.04.2006, а також договори на надання комунальних послуг, щодо зазначених квартир.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу у період з 01.11.2012 по 31.10.2015 нараховувалась плата за централізоване опалення в сумі 58 661,79 грн., та плата за гаряче водопостачання в сумі 26 386,35 грн., однак матеріали справи не містять обґрунтування чому саме застосовувались такі тарифи.

З доданої до позовної заяви довідки (а.с. 24-27 т. 1) вбачається, що послуги з опалення в будинку по вул. Калачевська, 9 здійснюється за тарифом 3.

У наданому переліку абонентів станом на 01.01.2013 (а.с. 21-23 т. 1) вказано, що послуги з ЦО та ГВП за адресою вул. Калачевська, 9 субабоненту Графік МС здійснюється за тарифом № 10.

Однак, позивачем не обґрунтовано, які саме тарифи застосовуються та на якій підставі.

Обґрунтування суми заборгованості відсутнє і в претензії від 02.03.2015 № 47-859 надісланого позивачем відповідачу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, позивач наполягає на тому, що площа приміщень, які належать відповідачу, сумі 627 м. кв. є нежитловою, а тому відповідачу нараховано заборгованість з застосуванням тарифів, що застосовуються до нежитлових приміщень, що підтверджується довідкою: загальні відомості по нежилим приміщенням КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва ЖРЕО № 414 станом на 01.12.2012, а також про застосування комерційних тарифів вказано у листі позивача відповідачу № 64/849 від 01.02.2013 (т. 1 а.с. 64).

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем ще у 2006 році отримано свідоцтва про право власності на квартири з зазначенням жилої площі, а тому відомості надані позивачем є помилковими та не відповідають дійсності, у свою чергу, колегія суддів зазначає, що загальна площа квартир, які належать відповідачу у будинку по вул. Калачевській, 9 становить саме 627,00 кв.м., доказів наявності в спірному будинку іншого приміщення площею 627 кв.м. матеріали справи не містять.

Положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок з доказування наявності в діях відповідача протиправної поведінки.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Зазначеним Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Для виконання робіт з підготовки внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП до опалювального сезону після відключення приміщення від мереж його власник, наймач (орендар) зобов'язаний надавати представнику виконавця послуг з ЦО і ГВП можливість доступу до транзитних трубопроводів відповідно до порядку їх технічного огляду, установленого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджено центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено відсутність факту надання послуг з ЦО та ГВП та наявність у приміщеннях відповідача системи опалення, однак такий висновок є передчасним, оскільки, саме позивач має довести факт надання послуг позивачу, а відмова від підключення спірних приміщень до загально будинкових систем ЦО та ГВП могла бути здійснена виключно у випадку їх попереднього підключення.

Згідно з пунктами 1, 5 частини третьої статті 20 Закону споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункт 3 частини другої статті 21 Закону).

В матеріалах справи наявна копія припису № 64-3001/13 від 22.04.2013 (т. 1 а.с. 62), з яким позивач звернувся до відповідача з метою укладення договорів про надання комунальних послуг щодо приміщення площею 627 м. кв., на який відповідачем було надано відповідь листом № 05/07-УЖГ від 07.05.2013.

У свою чергу на виконання наведених вище приписів законодавства між позивачем та відповідачем було укладено відповідні договори на кожну квартиру окремо 01.07.2013, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт надання послуг та надано необґрунтований розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява в частині відшкодування вартості наданих послуг та похідних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.

Положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про стягнення з позивача витрат з оплати послуг адвоката у сумі 25 000 грн.

Частиною першою статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Так відповідач в підтвердження понесення витрат на послуги адвоката подав суду копії таких документів: - квитанція до прибуткового касового ордера від 15.10.2015 № 02 на суму 25 000 грн.; - договір від 09.12.2015 № 910/30076/15-ГСК про надання правої допомоги адвоката по веденню судової справи; - Витяг з єдиного Реєстру адвокатів України; - копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; - копія посвідчення адвоката.

Слід звернути увагу на те, що позовна заява від 25.11.2015 була подана позивачем суду 26.11.2015.

У свою чергу, провадження у справі № 910/30076/15 було порушено ухвалою суду від 30.11.2015.

Таким чином, незрозумілим є сплата адвокату грошових коштів у сумі 25000 грн. 15.10.2015 з посиланням на номер справи № 910/30076/15.

У свою чергу, до апеляційної скарги додано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 09.12.2015 на суму 25 000,00 грн., з зазначенням підстави «оплата правової допомоги та послуг адвоката по підготовці матеріалів та веденню судової справи № 910/30076/15-ГСК (згідно п. 4.1. Договору № 910/30076/15-ГСК від 09.12.2015).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що в справі відсутні документи за підписом адвоката Романчук О.А., адвокат в судових засіданнях 13.01.2016 та 27.01.2016 в суді першої інстанції, а також в засіданнях 22.03.2016 та 13.04.2016 в суді апеляційної інстанції участі не приймав, жодного документального підтвердження того, що адвокат Романчук О.А. надавав Товариству правову допомогу саме по даній справі відповідачем не надано, у зв'язку з чим підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на послуги адвоката відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі № 910/30076/15 підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 по справі № 910/30076/15 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; ідентифікаційний код: 03366612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектно-впроваджувальна фірма «Графік-МС» (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 8, кв. 198; ідентифікаційний код: 16485130) 1650,21 (одну тисячу шістсот п'ятдесят грн. 21 коп.) грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/30076/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Т.В. Ільєнок

О.В. Тищенко