Постанова № 57432296, 26.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року Справа № 904/10816/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 137 від 24.02.2016р.;

відповідача/1 - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача/2 - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ», м.Кременчук Полтавської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року по справі № 904/10816/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Дніпропетровськ

до відповідача/1 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ», м.Кременчук Полтавської області

про стягнення 150 000 грн. заборгованості за договором оренди

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року у справі № 904/10816/15 (суддя Панна С.П.) за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ», м.Кременчук Полтавської області(другий відповідач) про стягнення 150 000 грн. заборгованості за договором оренди позов було задоволено в повному обсязі; стягнено з відповідачів солідарно 150 000 грн. боргу за оренду окремої території та споруду, з яких 100 000 грн. заборгованості за червень, грудень 2015 року та 50 000 грн. штрафу за червень, грудень 2015 року; стягнено з другого відповідача на користь позивача 2250 грн. витрат по сплаті судового збору, 2500 грн. витрат за надання правової допомоги; стягнено з першого відповідача на користь позивача 2500 грн. витрат за надання правової допомоги (а.с.182-192, т.1).

Рішення господарського суду мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем-2 своїх договірних зобов`язань з повної та своєчасної оплати орендних платежів, а також укладенням 01.07.2015р. між позивачем та відповідачем-1 договору поруки щодо виконання відповідачем-2 своїх договірних зобов`язань; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.4, 173-175, 193, 231, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 543, 549, 554, 610, 629, 759, 760, 762 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач-2 по справі - ТОВ «ГРІН АРТ» м.Кременчук Полтавської області, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення; просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року, прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити в повному обсязі, зокрема з таких підстав:

- господарським судом безпідставно прийнято рішення на користь позивача, оскільки між сторонами існує, на думку відповідача-2, діючий на даний час договір № 3 від 28.02.2014р., на виконання п.8.1-8.5 якого, після повідомлення позивача про його розірвання з 01.06.2015р., об`єкт оренди не був переданий від орендаря орендодавцю двохсторонньою приймальною комісією;

- крім того, на думку скаржника, сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору № 13 від 01.06.2015р., а також для набуття ним чинності не був підписаний додаток до договору - акт приймання-передачі об`єкту оренди;

- також господарським судом безпідставно було прийнято як доказ - додаткову угода № 2 від 08.04.2015р. до договору оренди № 3 від 28.02.2014р., лист-повідомлення позивача, який вручений колишньому директору підприємства скаржника ОСОБА_4 11.05.2015р. та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2015р. по 11.05.2015р., - які відсутні на підприємстві скаржника та не були зареєстровані належним чином; на думку скаржника, вказані докази були підроблені колишнім директором підприємства скаржника та позивачем, про що відповідачем-2 було заявлено в суді першої інстанції та відповідно заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи з метою встановлення належності підписів на цих документах особам, які їх підписали та відповідності печатки підприємства відповідача-2, яке було безпідставно відхилено судом першої інстанції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що договір оренди № 3 від 28.02.2014р. був розірваний за ініціативою позивача на підставі п.10.1 договору в зв`язку з неодноразовим простроченням платежів за договором відповідачем-2; директор підприємства відповідача-2 особисто підписував додаткову угоду № 2 від 08.04.2015р. та 11.05.2015р. під розпис отримав лист-повідомлення про розірвання договору № 3 від 28.02.2014р., що відображено в заяві директора відповідача-2 від 20.01.2016р., посвідченій нотаріально; за результатами переговорів, проведених 01.06.2015р., між сторонами було вирішено питання щодо дострокового припинення договору № 3 від 28.02.2014р. та підписано без будь-яких зауважень договір оренди № 13 від 01.06.2015р., предметом якого було те ж саме майно, при цьому між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних питань, тобто, відповідно до законодавства, договір № 13 є укладеним. Твердження скаржника про недійсність договору в зв`язку з відсутністю акту приймання-передачі, є помилковими, оскільки акт лише засвідчує факт передання та спосіб передання об`єкту оренди та не може бути підставою визнання договору неукладеним в зв`язку з тим, що об`єкт оренди фактично перебував у володінні та користуванні орендаря. Крім того, факт укладення та дійсності договору № 13 від 01.06.2015р. підтверджується діями відповідача-2 з оплати орендних платежів в період з липня по листопад 2015 року, а з намаганням відповідача-2 листами від 28.08.2015р. та 12.10.2015р. змінити призначення платежу позивач не погоджується, оскільки зміна платежу в бухгалтерській та податковій звітності на інший договір № 3 при фактичному виконанні договору № 13 за податковим законодавством України підпадає під характеристику фіктивної господарської операції. Факт припинення дії договору № 3 від 28.02.2014р. та укладення і дійсності договору № 13 від 01.06.2015р. встановлений постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі 904/9112/15 та відповідно до ст.35 ГПК України має преюдиційне значення. Отже, вимоги позивача є цілком обґрунтованими та правомірно задоволені господарським судом.

Відповідач/1 - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.215, 222, 223, т.1).

Відповідач-2 (скаржник) також не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с.4-7, т.2).

Відповідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями) за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 («орендодавець» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ» («орендар» за договором, відповідач-2 по справі, скаржник) було укладено договір оренди окремої території та споруди № 13 , відповідно до якого «орендодавець» передає, а «орендар» бере в тимчасове володіння окрему територію з вбудованими у землю резервуарами-накопичувачами для промислових відходів (далі за текстом - «об'єкт, що орендується» - спецмайданчик для складування відходів виробництва), що складається: Б - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., В - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., Г - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м кв., А - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., Е - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., Д - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв; право власності на об'єкт оренди належить орендодавцю (р.1 договору (а.с.12-13, т.1)).

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 договору оренди № 13 встановлено, що об'єкт, який орендується, являє собою: окрему територію загальною площею 1,8083 га та шість резервуарів - накопичувачів, заглиблених у землю на 4 м; розмір резервуара у плані - 24?36 м, ємність кожного з резервуарів складає 3450 м?; адреса спецмайданчика: Правобережна частина м. Кременчука Полтавської області, Деївська гора, район розташування міського звалища твердих побутових відходів; загальний об'єм резервуарів, що орендуються, складає 20700 м?.

Пунктами 5.1, 5.2 р.5 договору оренди № 13 сторони погодили, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 50000 грн.; орендна плата сплачується в безготівковому порядку з 01 по 10 число за поточний місяць на розрахунковий рахунок «орендодавця» згідно рахунка.

Пунктом 7.1 р.7 договору оренди № 13 передбачено, що орендар, зокрема, зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Пунктом 9.1 р.9 договору оренди № 13 сторонами узгоджено, що за затримку внесення орендної плати «орендар» сплачує штраф у розмірі 50% від суми простроченої орендної плати, а також пеню у розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочки.

Пунктом 10.1 р.10 договору сторони домовились, що даний договір може бути розірваний в односторонньому порядку лише у випадках: несплати або несвоєчасного внесення орендної плати; використання об`єкта оренди не за призначенням; передачі об`єкта оренди в суборенду без письмової згоди «орендодавця»; суттєвого порушення технічного стану об`єкта, яке повинно бути обґрунтоване виконанням п.9.3 договору; відмовою від усунення екологічних або техногенних наслідків що виникли в процесі використання об`єкта оренди; про дострокове припинення (розірвання) договору «орендодавець» повинен повідомити за 30 днів у порядку, передбаченому в розділі 8 договору.

Пунктами 4.1, 4.2 р.4 встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкта, що орендується, підписаного двома сторонами, і діє до 07.10.2016 року; термін оренди може бути скорочений лише за письмовою згодою сторін; договір може бути розірваний в односторонньому порядку лише у випадках, передбачених у пунктах розділу 10 цього договору.

З метою забезпечення виконання відповідачем/2 - ТОВ «ГРІН АРТ» умов договору, 01.07.2015р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 («орендодавець» за договором, позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 («поручитель» за договором, відповідач-1 по справі) був укладений договір поруки, згідно якого «поручитель» зобов'язався відповідати перед «орендодавцем» за виконання усіх обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ», які виникли відповідно до договору оренди окремої території та споруди від 01.06.2015 року, який був укладений між «орендодавцем» та «орендарем» (п.1.1 р.1 договору (а.с.17-19, т.1)).

Пунктами 3.1, 3.2 р. 3 договору поруки сторони погодили, що «поручитель» та «орендар» солідарно відповідають перед «орендодавцем» за належне виконання «орендарем» зобов`язань, передбачених п.9.1 основного договору, але в будь-якому разі розмір відповідальності «поручителя» не може перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, передбаченого п.4 цього договору; «поручитель» забезпечує виконання зобов`язань за основним договором в повному обсязі.

Пунктом 4.1 р.4 договору поруки передбачено, що «поручитель» відповідає перед «орендодавцем» за виконання зобов`язань «орендарем» за основним договором в сумі 50 000 грн. в місяць, а також за сплату штрафів та пені за прострочення виконання зобов`язань, передбачених п.9.1 основного договору.

Пунктом 7.1 р.7 договору поруки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, крім випадків, передбачених ст.559 Цивільного кодексу України.

Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору оренди окремої території та споруди № 13 від 01.06.2015р., договору поруки № б/н від 01.07.2015р., відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами, зокрема, і скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Підставою звернення позивача з позовом 17.12.2015р., як зазначено у позовній заяві, стала несплата відповідачем-1 орендних платежів за червень, грудень 2015 року в сумі 100 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 50 000 грн., нарахованих відповідно до п.9.1 договору (а.с.3-5, т.1).

З метою досудового врегулювання спору, 11.12.2015р. позивач листом № 20 звернувся до відповідача-2 з вимогою про оплату заборгованості, що підтверджується поштовим чеком та описом вкладення в цінний лист (а.с.21-22, т.1), а також з вимогою про оплату заборгованості позивач звернувся до поручителя (відповідача-1) - ФОП ОСОБА_3, яку отримано останнім власноручно 14.12.2015р. (а.с.20, т.1).

Також, 11.12.2015р., одночасно з направленням вимоги, позивач надіслав відповівдачу-2 лист № 19, в якому зазначив, що в зв`язку з порушенням «орендарем» умов п.п.5.1, 5.2 договору, він, користуючись п.10.1 договору, розриває його в односторонньому порядку та з 12.01.2016р. договір № 13 від 01.06.2015р. припиняє свою дію (а.с.130, т.1).

Відповідачі відповіді на вимогу позивача не надали, заборгованості і штрафних санкцій не сплатити, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права.

У відзиві на позов відповідач-1 - ФОП ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.82, т.1).

Відповідач-2 позов не визнав, зазначив, що договір № 13 від 01.06.2015р. є неукладеним, оскільки між сторонами існує діючий договір оренди № 3 від 28.02.2014р.

Як встановлено матеріалами справи, 28.02.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 («орендодавець» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ» («орендар» за договором, відповідач-2 по справі) було укладено договір оренди окремої території та споруди № 3, відповідно до якого «орендодавець» передає, а «орендар» бере в тимчасове володіння окрему територію з вбудованими у землю резервуарами-накопичувачами для промислових відходів (далі за текстом -"об'єкт, що орендується" - спецмайданчик для складування відходів виробництва), що складається: Б - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., В - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., Г - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м кв., А - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., Е - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв., Д - резервуар бетонний, загальна площа 896,7 м.кв. (а.с.53-55, т.1).

Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору оренди № 3 об'єкт, що орендується, являє собою: окрема територія загальною площею 1,8083 га та шість резервуарів - накопичувачів, заглиблених у землю на 4 м; розмір резервуара у плані - 24?36 м., ємність кожного з резервуарів складає 3450 м?; адреса спецмайданчика: Правобережна частина м. Кременчука Полтавської області, Деївська гора, район розташування міського звалища твердих побутових відходів; загальний об'єм резервуарів, що орендуються, складає 20700 м?.

Пунктами 3.1, 3.6 р.3 договору оренди № 3 передбачено, що приймання-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін; об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

28.02.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ» в особі директора ОСОБА_5 прийняло об'єкт оренди, визначений договором від 28.02.2014 року № 3, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.57, т.1).

01.01.2015р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору від 28.02.2014 року № 3, якою змінено п.5.1 договору - розмір орендної плати, інші умови договору залишились незмінними (а.с.56, т.1).

08.04.2015р. сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди окремої території та споруди № 3 від 28.02.2014р., якою змінено:

- п.4.1 договору щодо строку дії договору, а саме до 31.12.2015р.;

- п.4.2 договору викладено в наступній редакції: «Дія договору може бути продовжена шляхом підписання сторонами додаткової угоди до припинення строку дії цього договору, але не пізніше ніж за 15 діб»;

- п.4.3 договору анульовано;

- п.5.2 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця згідно договору та додаткових угод до нього з 1 по 10 число за поточний місяць»;

- п.10.1 розділу 10 («Підстави дострокового розірвання даного договору») викладено у наступній редакції: "Даний договір може бути розірваним в односторонньому порядку у наступних випадках:

- у разі несплати або несвоєчасного внесення орендної плати;

- у разі відчуження об'єкта оренди;

- у разі нецільового використання об'єкта оренди;

- у разі передачі в суборенду об'єкта без письмової згоди орендодавця.

Про дострокове розірвання орендодавець повідомляє орендаря не пізніше 15 діб письмово повідомленням» (а.с.111, т.1).

Відповідачем-2 («орендарем») у квітні та травні 2015 року, в порушення п.5.2 договору № 3, орендну плату було двічі сплачено з простроченням, що відображено в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 11.05.2015р., який складено сторонами станом на 11.05.2015 року (а.с.99, т.1).

11.05.2015р. позивач вручив під розпис директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ» ОСОБА_6 лист про розірвання договору оренди від 28.02.2014р. № 3 з 01.06.2015 року на підставі п.10.1 даного договору в зв'язку з неодноразовим простроченням внесення орендної плати (а.с.131, т.1).

З особистих пояснень ОСОБА_6, які оформлені заявою, засвідченою нотаріально 20.01.2016 року та зареєстрованою в реєстрі за №21 вбачається, що 07.04.2015р. згідно наказу №158-К він був призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ», податковий номер 37600604; на посаді директора пропрацював до 12.05.2015р., наказом №12/05-15 ОК з вказаної посади був звільнений; 08.04.2015р. ОСОБА_6, як уповноваженою особою - директором ТОВ «ГРІН АРТ» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено та власноручно підписано додаткову угоду №2 до договору №3 оренди окремої території та споруди; 11.05.2015р. він отримав від позивача під особистий підпис лист-повідомлення про розірвання договору оренди окремої території та споруди від 28.02.2014 року №3; один примірник додаткової угоди № 2 та листа-повідомлення про розірвання договору він передав позивачу, а другий екземпляр залишив на підприємстві (а.с.101-103, т.1).

В подальшому, 01.06.2015 року, між позивачем та відповідачем-2 було підписано договір оренди № 13, в якому сторони погодили всі істотні умови договору: предмет оренди, розмір та порядок сплати орендної плати, строк користування майном і термін дії договору.

Отже, фактом підписання договору оренди від 01.06.2015 року № 13 без будь-яких зауважень на теж саме майно, що було об'єктом оренди за договором від 28.02.2014 року № 3, сторони засвідчили припинення дії договору оренди від 28.02.2014 року № 3.

Оскільки акт прийому-передачі об'єкта оренди лише засвідчує факт передання та спосіб передання об'єкту оренди на виконання умов договору, за договорами оренди № 3 від 28.02.2014р. та № 13 від 01.06.2015р. є одне й те саме майно, предмет оренди за договором № 3 від 28.02.2014р. не повертався «орендодавцю» актом після припинення дії договору № 3, фактично продовжував перебувати у володінні та користуванні відповідача-2, то сторонами при підписанні договору № 13 акт приймання-передачі не підписувався. Крім того, слід зазначити, що непідписання акту приймання-передачі не може бути підставою для визнання договору оренди неукладеним.

Також факт укладення договору № 13 від 01.06.2015р. підтверджуються діями обох сторін договору: позивачем - виставленням рахунків на оплату за період з червня по грудень 2015 року (а.с.171-177, т.1), відповідачем-2 - оплатою, яка проводилась у період з липня по листопад 2015 року відповідно до умов договору (платіжні доручення № 822 від 08.07.2015 року на суму 50000 грн., № 896 від 13.08.2015 року на суму 10000 грн., № 904 від 27.08.2015 року на суму 10000 грн., № 937 від 10.09.2015 року на суму 50000 грн., № 999 від 09.10.2015 року на суму 50000 грн., з призначенням платежу «оплата згідно дог. №13 від 01.06.15 за оренду спецмайданчика. Без ПДВ» (а.с.104-110, т.1), що свідчить про те, що договір від 01.06.2015 року № 13 було укладено з наміром створення правових наслідків, передбачених договором.

28.08.2015 року листом № 233/1/08 та 12.10.2015 року листом № 292/1/10 відповідач-2 просив позивача змінити призначення платежу, вказаного у вищезазначених платіжних дорученнях та просив вважати вірним призначення платежу - оплата згідно договору №3 від 28.02.14 за оренду спецмайданчика. Без ПДВ" (а.с.61-62, т.1).

Відповідно до п.2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку; платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Доказів відкликання платіжних доручень скаржником до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів погодження позивача із запропонованими виправленнями в цільовому призначенні платежу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності із ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ); законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до ч.1, 3, 5 статті 762 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 286 Господарського кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі; форма плати за користування майном встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, чинним Цивільним кодексом України закріплено принцип свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України) та принцип обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), недійсним вищевказаний договір повністю або частково в встановленому законом порядку не визнано, докази цього відсутні.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» (зі змінами та доповненнями) встановлено, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 Цивільного кодексу України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Отже, лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним. Незалежно від форми власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Враховуючи, що договір оренди № 13 від 01.06.2015р. був підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується виконанням зобов'язань за цим договором (перерахування відповідачем-2 орендної плати, яка проводилась систематично з липня по жовтень 2015 року, та прийняття їх позивачем), що свідчить про схвалення зазначеного договору оренди від 01.06.2015 року № 13, тобто своїми діями як позивач, так і відповідач-2 підтвердили дійсність укладеного договору, вказаний договір, як і договір поруки не визнаний в встановленому законом порядку недійсним повністю або частково, то господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, враховуючи приписи ст.44 ГПК України, п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» та наявні у справі докази надання позивачу правової допомоги адвокатом Болдирєвим О.Б. та їх оплати, господарським судом обґрунтовано відшкодовано ці витрати позивачу за рахунок відповідачів.

Щодо доводів скаржника про дійсність договору № 3 від 28.02.2014р. та не укладення договору № 13 від 01.06.2015р., то вони не приймаються, оскільки спростовані матеріалами справи, а саме, поясненнями ОСОБА_4, колишнього директора підприємства відповідача-2 та доказами подальшого виконання сторонами договору № 13 від 01.06.2015р.

Щодо доводів скаржника про відсутність акту приймання-передачі об`єкту оренди до договору № 13 від 01.06.2015р., а в зв`язку із цим посиланням на неукладення цього договору, то вони також не приймаються в силу приписів п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Щодо доводів скаржника про підроблення документів, наданих як докази позивачем, а саме - додаткової угоди № 2 від 08.04.2015р. до договору № 3 від 28.02.2014р., листа-повідомлення позивача, який вручений колишньому директору підприємства скаржника ОСОБА_4 11.05.2015р. та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2015р. по 11.05.2015р., то вони не приймаються, з огляду на пояснення самого гр.ОСОБА_8, а також в зв`язку з відсутністю доказів звернення відповідача-2 до правоохоронних органів із цим питанням. З огляду на викладене, не приймаються доводи скаржника про безпідставне відхилення господарським судом клопотання про призначення експертизи цих документів.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з законом, тому не приймаються апеляційним господарським судом.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 18.02.2016р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АРТ», м.Кременчук Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року у справі № 904/10816/15 - залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.04.2016 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя С.Г. Антонік