Рішення № 57431981, 25.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р.Справа № 916/5163/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Мурачашвілі Х.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №916/5163/15

за позовом публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" в особі Одеського міжрайонного управління газового господарства

до відповідача суб'єкту підприємницької діяльності, фізичній особі ОСОБА_1

про стягнення 8 305 грн. 16 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Кураніна К.С. по довіреності №21/17-8 від 04.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився; про місце та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але ухвали суду повернуто поштою у зв'язку із закінченням терміну зберігання. За таких обставин суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату та місце судових засідань та розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8 305 грн. 16 коп., з яких 5 650 грн. 23 коп.- сума основного боргу, 121 грн. 06 коп. -3% річних, 1 903 грн. 11 коп. - пеня, 630 грн. 76 коп. - інфляційні збитки.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, правом на надання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01 січня 2015р. між ПАТ "Одесагаз" в особі Одеського міжрайонного управління газового господарства (Постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності, фізичною особою ОСОБА_1 (Споживач) був укладений Договір № 004310 на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (Договір) та договір №004310 (об) на технічне обслуговування газового обладнання комунально-побутових об'єктів, згідно якого Постачальник зобов'язується надати Споживачу послугу з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін. Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2015р.

Відповідно до п. 2.2. Договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику вартість послуги з постачання та транспортування природного газу у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Згідно п. 2.3. Договору Газ передається на пункти споживання, обладнанні вузлами обліку без коректора та розташовані за адресою: с. Крижанівка, вул. Гончаренко 2В.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно п. 5.6. Договору оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.8. Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Згідно п.3.1.1. договору №004310 (об) на технічне обслуговування газового обладнання комунально-побутових об'єктів загальна вартість послуг договору складає 212 грн. 84 коп.

Згідно п. 5.10. Договору Сторони домовились, що на протязі дії даного Договору ціна на газ, що визначена у п. 5.1. та п. 5.2. може змінюватись на підставі нормативних актів уповноважених державних органів, і приймаються сторонами до виконання з моменту зміни без додаткового попередження.

Пунктом 7.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач зазначає, що на 01.01.2015р. борг по технічному обслуговуванню склав 126 грн. 47 коп.

08.01.2015р. відповідач сплатив за вищевказаним договором 200 грн. У 2015 р. нараховано за технічне обслуговування 157 грн. 38 коп. Таким чином борг відповідача за технічне обслуговування складає 83 грн. 85 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №004310 та договору №004310 (об) від 01.01.2015 року, виникла заборгованість, яка станом на 16.12.2015р., враховуючи оплату у розмірі 10 770 грн. 37 коп. складає 5 650 грн. 23 коп.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 договору №004310 від 01.01.2015 року та п.5.2. договору №004310(об) від 01.01.2015 року, передбачено :"У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу"

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку - в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року визначено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від, 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Господарський Кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплати штрафні санкції відповідно до вимог встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.І ст. 229 ГК України). Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.

Оскільки Відповідачем вчасно не виконані умови договору №004310 від 01.01.2015 року та договору №004310 (об) від 01.01.2015 року щодо оплати отриманого природного газу, на підставі зазначених норм законодавства та умов договору, ОМУЕГГ ПАТ „Одесагаз" просить стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню у розмірі 1903 грн. 11 коп, 3% річних - у розмірі 121 грн. 06 коп., інфляційне збільшення - 630 грн. 76 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2015р. між ПАТ "Одесагаз" в особі Одеського міжрайонного управління газового господарства (Постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності, фізичною особою ОСОБА_1 (Споживач) був укладений Договір № 004310 на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (Договір) та договір №004310 (об) на технічне обслуговування газового обладнання комунально-побутових об'єктів, згідно якого Постачальник зобов'язується надати Споживачу послугу з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Відповідно до п. 2.2. Договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику вартість послуги з постачання та транспортування природного газу у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Згідно п. 2.3. Договору Газ передається на пункти споживання, обладнанні вузлами обліку без коректора та розташовані за адресою: с. Крижанівка, вул. Гончаренко 2В.

Згідно п. 5.6. Договору оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, як встановлено судом, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а саме з порушенням строків оплати, встановлених умовами Договорів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні збитки у розмірі 630 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 121 грн. 06 коп.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів належного виконання умов Договорів до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" в особі Одеського міжрайонного управління газового господарства підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" в особі Одеського міжрайонного управління газового господарства - задовольнити повністю.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в АТ „ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" в особі Одеського міжрайонного управління газового господарства (65003, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 58, МФО 328168 у ПАТ „МАРФІН БАНК") заборгованість у сумі - 8 305 грн. 16 коп, яка складається з суми основного боргу - 5 650 (п'ять тисяч шістсот пятдесят) грн. 23 коп. (р/р 26008204791, МФО 328168 у ПАТ "Марфін Банк"), пені в сумі 1 903 (одна тисяча дев'ятсот три) грн. 11 коп., 3% річних в сумі 121 (сто двадцять одна ) грн. 06 коп., інфляційне збільшення в сумі 630 (шістсот тридцять) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.(р/р №26008204791 в ПАТ „Марфін Банк" , МФО 328168, код ЄДРПОУ 03351208, ІПН 033512015015).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 квітня 2016 р.

Суддя Н.Д. Петренко