Рішення № 57431917, 21.04.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2016 р. Справа № 918/188/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Анселм" "Майстер-Логістик"

про стягнення боргу в сумі 10 533 грн. 21 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулвся в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Анселм" "Майстер-Логістик" про стягнення боргу в сумі 10 533 грн. 21 коп., з яких 8 000 грн. 00 коп. сума основного боргу, 1 901 грн. 54 коп. пеня, 138 грн. 47 коп. 3% річних 493 грн. 20 коп. інфляційні втрати

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань, згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 150914 від 14.09.2015р., виникла заборгованість за надані послуги. На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що згідно з умовами цього договору і відповідно до договору-заявки та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 15.09.2015р. відповідачу було надано транспортно-експедиторські послуги, однак відповідач оплату наданих йому послуг в повному обсязі не провів, внаслідок чого утворився борг.

Ухвалою суду від 17.03.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.03.2016р.

Ухвалою суду від 29.03.2016р. розгляд справи відкладено на 21.04.2016р.

В судові засідання 29.03.2016р. та 21.04.2016р. представник позивача не з'явився, однак 29.03.2016р., через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 29).

Представник відповідача в судові засідання 29.03.2016р. та 24.04.2016р. не з'явився, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 27, 32).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представників сторін відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 14.09.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) та Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Анселм" "Майстер-Логістик" (надалі - Замовник) уклали Договір №150914 про надання транспортно-експедиторських послуг (надані - Договір; а.с. 12-13), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за відповідну плату і за рахунок замовника організувати виконання перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника автомобільним транспортом по території України.

У відповідності до п. 1.3. договору, замовлення транспортних засобів для перевезення вантажів здійснюється замовником по телефону, факсу, електронній пошті. Конкретні умови по кожному замовленню, а саме: форма і об'єм вантажу, термін перевезення, пункти завантаження і розвантаження вантажу, узгоджується сторонами в Договорі-заявці на транспортно-експедиторські послуги шляхом підписання Договору-заявки (додаток №1 до даного договору), які передаються виконавцю в письмовій формі, по факсу, електронною поштою та будь-яким іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.3.7. договору, виконавець для здійснення розрахунків за даним договором зобов'язаний надати замовнику: оригінал прийнятої Договір-заявки з відбитком печатки га підписом уповноваженої особи, товарно-транспортну накладну з відбитком печатки вантажовідправника та вантажоодержувача (по 3 (три) екземпляри з кожного пункту розвантаження), акт наданих послуг, рахунок, податкову накладну. Всі документи виписувати датою розвантажування, надсилати поштою в термін до 7 днів після розвантаження.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник здійснює оплату послуги виконавця у наступному порядку:

- як передоплату за надані транспортно-експедиторські послуги за цим договором;

- як після плату за фактично наданні транспортно-експедиторські послуги, у цьому.

У випадку оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дня отриманих документів, визначених у п.2.3.7. договору.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником терміну оплати послуг, який вказаний в п. 3.2. цього договору, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

14.09.2015р. Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю "Анселм" "Майстер-Логістик" було здійснено замовлення перевезення вантажу, умови якого узгоджені сторонами в Договорі-заявці №150914-422 від 14.09.2015р. на надання транспортно-експедиторських послуг (а.с. 14-15).

Відповідно до Договору-заявки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення перевезення вантажу, найменування та вага якого вказані в товарно-транспортній накладній, автомобілем DAF НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_3 по маршруту с. Східне - с. Дмитрове, Херсонська обл. Вартість транспортно-експедиторських послуг сторонами встановлено 9500 грн.

Договір та Договір-заявку підписано уповноваженими представниками, скріплено відбитками печаток сторін.

Факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу підтверджуються поданими до суду актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 15.09.2015р.. У відповідності до вказаного акту замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має, акт містить посилання на договір №150914, підписаний уповноваженими представниками, а також скріплений відбитками печаток сторін

Проте, відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в повному обсязі не оплатив, і внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 8 000 грн. 00 коп. При цьому, надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, обумовлені Договором, частково оплачені відповідачем в розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №148 від 11.11.2015р. на суму 500 грн. 00 коп., №156 від 18.11.2015р. на суму 300 грн. 00 коп. та №220 від 27.01.2016р. на суму 700 грн. 00 коп. (а.с. 19-21).

Виходячи із суми боргу, з урахуванням часткової оплати заборгованості, позивач згідно п.6.2. Договору, нарахував пеню за період 09.10.2015р. по 09.04.2016р. в розмірі 1 901 грн. 54 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України, 138 грн. 47 коп. - 3 % річних за період 09.10.2015р. по 09.04.2016р. та 493 грн. 20 коп. втрат від інфляції за період з 12.11.2015р. по 27.01.2016р., що стверджується розрахунком (а.с.4-5).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України, що кореспондується із ст. 193 ГК України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.929 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.(ст.629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.(ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги, в сумі 8 000 грн. 00 коп., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У поданій позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 901 грн. 54 коп..

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошовий зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорі №150914 від 14.09.2015р. сторони передбачили, що у випадку порушення замовником терміну оплати послуг, який вказаний в п. 3.2. цього договору, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Слід зауважити, що згідно з п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з вірністю нарахування пені, оскільки при нарахуванні пені позивачем не враховано дні часткової сплати суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів часткової сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою пені 1 890 грн. 09 коп.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 1 890 грн. 09 коп., в частині стягнення пені в сумі 11 грн. 45 коп. належить відмовити.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 138 грн. 47 коп. - 3 % річних за період 09.10.2015р. по 09.04.2016р. та 493 грн. 20 коп. втрат від інфляції за період з 12.11.2015р. по 27.01.2016р.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що розрахунок заявлених до стягнення 3% річних містить арифметичні помилки. Так, здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що сума 3% річних, яка підлягає до стягнення становить 128 грн. 78 коп. З урахуванням наведеного, в частині стягнення з відповідача 9 грн. 69 коп. 3% річних суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення інфляції за період за період з 12.11.2015р. по 27.01.2016р. в сумі 493 грн. 20 коп. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" 3.2. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, перевіривши розрахунки втрат від інфляції, з врахуванням роз'яснення щодо нарахування інфляційних, викладеного у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 313 грн. 20 коп. інфляційних втрат. З урахуванням наведеного, в частині стягнення з відповідача 180 грн. 00 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 000 грн. 00 коп. заборгованості, 1 890 грн. 09 коп. пені, 128 грн. 78 коп. 3% річних та 313 грн. 20 коп. інфляційних втрат.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 1 351 грн. 69 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Анселм" "Майстер-Логістик" (35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Почаївська, буд. 24, код ЄДРПОУ 38875559) на користь Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) - 8 000 грн. 00 коп. заборгованості, 1 890 грн. 09 коп. пені, 128 грн. 78 коп. 3% річних та 313 грн. 20 коп. інфляційних втрат.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "26" квітня 2015р..

Суддя Горплюк А.М.