Рішення № 57431857, 26.04.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 р. Справа №917/300/16

за позовом Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради, пров. Чайковського, 5, м. Полтава, Полтавська область,36000

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,36014

про стягнення 9937,67 грн. боргу

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Погрібняк О.М. дов. №17 від 07.12.2015 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 26.04.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 9937,67 грн. боргу за договором оренди торговельного місця №1Р-627 від 01.11.2011 року, з яких: 8686,12 грн. - сума основного боргу, 1251,55 грн. - пеня.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 02.03.2016 року про порушення провадження у справі та ухвала суд від 24.02.2016 року, які направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_1, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за електронним запитом суду від 24.03.2016 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою, вказаною в позовній заяві та на яку направлялися ухвали суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, відсутністю клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

03.08.2011 р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення № 225 "Про організацію міського комунального ринку "Речовий" на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка", організовано міський комунальний ринок "Речовий" (арк. с. 8).

Відповідно до п. 2 вищезазначеного рішення доручено суб'єкту господарювання - комунальному підприємству "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (позивач) здійснювати організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках.

Пунктом 3.3 рішення, позивача зобов'язано забезпечити укладення договорів оренди торгівельних місць з фізичними особами-підприємцями.

01.11.2011 року між Комунальним підприємством "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди № 1Р-627 (арк.с.12-13), предметом якого є оренда торговельного місця сектору 1 № 627 загальною площею 4 кв. м., що розташоване на території комунального ринку "Речовий" за адресою: АДРЕСА_2, та надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві, для провадження торговельної діяльності (п.1.1 договору).

У відповідності до пункту 2.2 вказаного договору, орендодавець зобов'язався передати орендареві в тимчасове платне користування об'єкт оренди, а орендар у свою чергу згідно з пунктом 3.2 зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п.1.4 договору орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору.

В пункті 4.1 договору визначено, що орендна плата за об'єкт оренди становить 234,75 грн. на місяць.

Згідно п. 4.2 договору орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком та вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря.

У разі несвоєчасної оплати позивачем орендної плати та витрат на комунальні послуги та/або у разі несвоєчасного повернення орендарем з оренди торгівельного місця, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 1 відсоток від суми заборгованості за кожен день такої несплати. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань по даному договору (п.6.4 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору даний договір укладений строком на 59 місяців та діє з 01.11.2011 р. по 27.09.2016 р. включно.

Як вказує позивач відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства, взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконав, у зв'язку з чим в період з березня 2013 р. по березень 2016 р. (включно) за ним утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 8686,12 грн. (розрахунок заборгованості з помісячною розбивкою в матеріалах справи, арк. с.17).

Крім того позивачем на підставі п.6.4 договору, нарахувано відповідачу пеню в сумі 1251,55 грн. за період з 25.02.2013р. по 25.02.2016р. (розрахунок арк. с. 18-20).

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У частині 3 статті 184 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків" затверджено Типовий договір оренди торговельного місця.

Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 (далі - Правила торгівлі на ринках) передбачено право адміністрації ринку на укладання письмових угод з продавцями про надання торгівельних місць в оренду з зазначенням у письмовій угоді терміну дії угоди, асортименту товару, що реалізується, розташування торгівельного місця, умов оренди торгівельного місця, розміру та порядку оплати за оренду майна, переліку послуг, які надає ринок, та їх вартості.

Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце визначається як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто, об'єктом договору оренди у спірних правовідносинах є торговельне місце.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди (найму) та безпосередньо Правила торгівлі на ринках.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно пояснень позивача, та наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений, договір оренди не розірваний, не визнаний недійсним. Доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.

Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди торговельного місця в сумі 8686,12 грн. за період з березня 2013 р. по березень 2016 р. (включно) є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та витрат за комунальні послуги та/або у разі несвоєчасного повернення орендарем з оренди торгівельного місця, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої несплати. Сплата пені не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань по даному договору.

В той же час, згідно зі ст. 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені у розмірі 1251,55 грн. згідно наданого позивачем розрахунку з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 ГК України, доданого до позову, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 8686,12 грн. основного боргу, 1251,55 грн. пені, є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,36014, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5, ідентифікаційний код 30191518, р/р 2600111457, банк АБ «Полтава-банк» м. Полтава, МФО 331489) 8686,12 грн. основного боргу, 1251,55 грн. пені .

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2016 року.

Суддя Тимощенко О.М.