Рішення № 57431853, 26.04.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 р.Справа №917/313/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", вул.Козака, 2-А, м. Полтава, Полтавська область,36020

до Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", вул.Харчовиків, 6, м. Полтава, Полтавська область,36000

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а, м. Полтава, 36020)

про стягнення 30 340,93 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №23 від 30.12.2015 року

від відповідача: ОСОБА_3 дов. б/н від 12.01.2016 року

від третьої особи: відсутні

В судовому засіданні 26.04.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 30 340,93 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №2 від 01.07.2015 року, з яких: 25189,60 грн. - сума основного боргу, 286,76 грн. - 3% річних, 4090,61 грн. - пеня, 773,96 грн. - інфляційні.

23.03.2016 року від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

26.04.2016 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач не заперечує наявність заборгованості з основного боргу в сумі 25 189,60 грн.

Також 26.04.2016 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру пені.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про зменшення розміру пені та просив суд його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (постачальник, позивач) та Колективним підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" (відповідач, споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2 з додатками (арк. с. 21-27).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник, постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно пункту 3.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

В пункті 4.6 договору сторони визначили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та /або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок на пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковий.

На виконання умов договору позивач за період з липня 2015 року по грудень 2015 року включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 30189,60 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі природного газу (арк. с.29-40) не заперечується відповідачем.

Однак, як зазначає позивач, відповідач за отриманий природний газ в липні - грудні 2015 року в сумі 30189,60 грн., розраховувався лише частково в сумі 5000,00 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 25189,60 грн., яку і просить стягнути позивач.

Крім того, позивачем на підставі п.6.2.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 4090,61 грн. за період з 01.09.2015 року по 29.02.2016 року, 3% річних в сумі 286,76 грн. за період з 06.08.2015 року по 29.02.2016 року та інфляційні в сумі 773,96 грн. за період з серпня 2015 року по січень 2016 року включно.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 265 Господарського кодексу України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2 від 01.07.2015 року виконав частково в сумі 5000,00 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 25 189,60 грн.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу (арк. с. 20-40), підтверджується факт поставки позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 30189,60 грн.

Отже, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не повністю оплатив отриманий ним природний газ і заборгованість останнього складає 25 189,60 грн. Також зазначена заборгованість визнається відповідачем в поданій суду заяві від 26.04.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Підпунктом 6.2.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 4090,61 грн. за період з 01.09.2015 року по 29.02.2016 року, 3% річних в сумі 286,76 грн. за період з 06.08.2015 року по 29.02.2016 року та інфляційні в сумі 773,96 грн. за період з серпня 2015 року по січень 2016 року включно.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 773,96 грн. інфляційних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних суд враховує наступне.

При нарахуванні пені та 3% річних за періоди: з 06.09.15р. - 05.10.15 р. (за зобов'язаннями серпня 2015 року в сумі 4025,28 грн.) та з 06.12.15 р. - 16.12.15р. (за зобов'язаннями листопада 2015 року в сумі 5462,88 грн.) позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, прострочення відповідача за зобов'язаннями за серпень 2015 року в сумі 4025, 28 грн. виникло у відповідача з 08.09.2015 року, а за зобов'язаннями за листопад 2015 року в сумі 5462,88 грн. з 08.12.2015 року

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятора Ліга: ОСОБА_4" до стягнення підлягає 3% річних в сумі 285,20 грн. та пеня в сумі 4065,53 грн.

26.04.2016 року від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд зменшити розмір суми заявленої до стягнення пені.

Позивач проти задоволення даного клопотання заперечував повністю.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені, відповідач посилався на збитковість підприємства в розмірі 396,7 тис. грн. та наявність на балансі у відповідача гуртожитку де витрати щодо його утримання, забезпечення його мешканців комунальними послугами несе відповідач. Також відповідач вказує на те, що станом на 25.04.2016 року заборгованість мешканців гуртожитку за надані комунальну послуги складає 61 554,39 грн. і стягується відповідачем в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене та баланс інтересів сторін у справі, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 20% від належної до стягнення суми та стягнути з відповідача 3 252,42 грн. пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25 189,60 грн. основного боргу, 3 252, 42 грн. пені, 285,20 грн. 3% річних та 773,96 грн. інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, п.3. ст. 83, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" (вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, Полтавська область,36000, ідентифікаційний код 00424214, р/р 26009171354001 в ПРУКБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (вул. Козака, 2-А, м. Полтава, Полтавська область,36020, ідентифікаційний код 39813404, п/р 26001300874776 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) 25 189,60 грн. основного боргу, 3 252,42 грн. пені, 285,20 грн. 3% річних та 773,96 грн. інфляційних, 1376,79 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.