Рішення № 57431811, 22.04.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 рокуСправа № 912/580/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/580/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп", м. Суми

до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м Кіровоград

про стягнення 275546,79 грн,

за участю представника позивача - директора ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (надалі - ТОВ "Брокінвестгруп") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 194361,41 грн, з яких: 143028,83 грн - інфляційні втрати та 51332,58 грн 3 % річних за прострочення сплати основного боргу за період з вересня 2015 по лютий 2016, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Поданий позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості, яка стягнута з останнього постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі № 912/835/13 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі № 912/836/13.

Ухвалою від 23.02.2016 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду в судове засідання 17.03.2016 о 14:30, від сторін суд витребував докази необхідні для розгляду справи по суті.

Ухвалами господарського суду від 17.03.2016 та 12.04.2016 розгляд справи відкладався до 12.04.2016, 22.04.2016 відповідно, в порядку визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (надалі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград") 205540,71 грн інфляційних втрат, а також 70006,08 грн 3% річних за прострочення сплати суми основного боргу, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

За своєю правовою природою подана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Виходячи з прав позивача, визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову, яка становить 275546,79 грн.

Господарський суд враховує, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 74). Проте, останній відзив на позов не подав, правом участі у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014 Київським апеляційним господарським судом винесено постанову по справі №912/835/13. Вказаною постановою рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року у справі № 912/835/13 про задоволення позову скасовано в частині задоволення вимоги про стягнення пені за прострочення повернення кредиту в сумі 54101,37 грн.

В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

Резолютивну частину вищезазначеного рішення викладено в наступній редакції:

"1. У задоволенні позову Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (правонаступник Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Світловодської міської ради про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору відмовити повністю.

2. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (правонаступник Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк") до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про стягнення заборгованості в сумі 1 418 831 грн. 81 коп. задовольнити частково.

3. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, будинок 19 А, код за ЄДРПОУ 03346822) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (м. Суми, вул. Л. України, б. 14, код за ЄДРПОУ 36708096) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 700 000 грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 596 298 грн. 42 коп., штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 17 500 грн. 00 коп., штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 21 249 грн. 79 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682 грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 275 грн. 63 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

В подальшому ухвалою від 17.09.2015 розстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі № 912/835/13 щомісячними платежами строком на 24 календарні місяці, з вересня 2015 року по серпень 2017 року зі сплатою щомісячно по 57958,59 грн протягом вересня 2015 - липня 2017, та зі сплатою у серпні 2017 - 57958,50 грн.

Крім того, 24.02.2014 Київським апеляційним господарським судом винесено постанову у справі №912/836/13, відповідно до якої рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 у справі № 912/836/13 щодо задоволення вимог по зустрічному позову скасовано та викладеного в наступній редакції: Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009 м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19-а, код ЄДРПОУ 03346822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (40020, м. Суми, вул. Л. Українки, 14, код ЄДРПОУ 36708096) заборгованість по кредиту 2 000 000 грн., 1 800 164,41 грн. несплачені відсотки за користування коштами, пеню за відсотками 91 354,59 грн., штраф за відсотками 64 705,48 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Однак, вищезазначені судові рішення до цього часу не виконані відповідачем.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат за період з листопада 2015 по березень 2016 та 3% річних за період з 30.09.2015 по 12.04.2016 у зв'язку з несплатою ОКВП "Дніпро-Кіровоград" в вересні 2015 боргу в сумі 57958,59 грн за судовим рішенням у справі №912/835/13, а також інфляційних втрат за період з вересня 2015 по березень 2016 та 3% річних за період з 07.09.2015 по 12.04.2016 у зв'язку з несплатою боргу в сумі 3855224,48 грн за судовим рішенням у справі №912/836/13.

Посилаючись на несплату відповідачем заборгованості, яка стягнута з відповідача у справах № 912/835/13 та № 912/836/13, та на невиконання відповідачем вказаних постанов Київського апеляційного господарського суду, також враховуючи частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 275546,79 грн, з яких: 70006,08 - 3 % річних, 205540,71 грн - інфляційних втрат (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог №143 від 11.04.2016)

Розглядаючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Відповідно до пункту 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Однак, визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа штрафних санкцій зовсім інша, оскільки штрафні санкції - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (статті 546, 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, штрафні санкції носять допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України в постанові від 18.02.2014 року у справі № 3-2гс14, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, висловлено наступну правову позицію: "... Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового. Отже, оскільки у справі, що розглядається, рішенням господарського суду Донецької області від 9 листопада 2005 року в справі № 43/302 на користь ДП "Одеська залізниця" було стягнуто штраф, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, штраф у грошове зобов'язання не перетворився, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України".

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи зазначене вище та висновки, зроблені Верховним Судом України у справі № 3-2гс14 та викладені у постанові від 18.02.2014 року, господарський суд приходить до висновку, що позивач має право нарахувати 3% річних та втрати від інфляції лише на суму невиконаного грошового зобов'язання.

При цьому, господарський суд враховує, що стягнуті суми штрафних санкцій не є грошовим зобов'язанням, на які можна нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховоно 3% річних в розмірі 928,92 грн за період з 30.09.2015 по 12.04.2016 та інфляційні втрати в розмірі 2466,78 грн (за період з листопада 2015 по березень 2016) на несплачену суму боргу 57958,59 грн у справі №912/835/15, яка підлягала сплаті у вересні 2015 року.

Поряд з цим, матеріали справи містять належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 47986 від 09.10.2016 про сплату суми 57958,59 грн, де в призначенні платежу зазначено: оплата боргу по справі 912/835/13 від 17.09.2015 та згідно графіка розстрочки за вересень 2015".

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Національного банку № 22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено платіж в сумі 57958,59 грн за вересень 2015 платіжним дорученням №47986 від 09.10.2015.

Відтак, право нарахування 3% річних на суму 57958,59 грн виникло у позивача з 30.09.2015 по 08.10.2015, а тому сума стягнення становить 38,11 грн.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат на суму 57958,59 грн за період листопада 2015 по березень 2016 в розмірі 2466,78 грн не підлягають задоволенню господарським судом.

Щодо стягнення з відповідача 203073,93 грн інфляційних втрат та 69077,16 грн - 3% річних нарахованих на несплачену суму заборгованості 3855224,48 грн, яка стягнута відповідно до постанови № 912/836/13, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до наказу господарського суду м. Києва №912/836/13 від 14.03.2014 з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" на користь ТОВ "Брокінвестгруп" підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 2000000,00 грн, 1800164,41 грн несплачених відсотків за користування коштами, пеня за відсотками в сумі 91354,59 грн, штраф за відсотками в сумі 64705,48 грн.

Тобто, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та висновки, зроблені Верховним Судом України у справі № 3-2гс14 та викладені у постанові від 18.02.2014 позивач має право нарахувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованість за кредитом 2000000,00 грн, 1800164,41 грн несплачені відсотки за користування коштами, а всього на суму 3800164,41 грн, що становить 200173,64 грн інфляційних втрат (за період з вересня 2015 по березень 2016) та 68002,71 грн 3 % річних (за період з 07.09.2015 по 12.04.2016).

При цьому, господарський суд враховує, що відповідачем було сплачено частково заборгованість за судовим рішенням у справі №912/836/13 в загальній сумі 101000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №50429 від 18.12.2015 та банківською випискою за 23.01.2015. За твердженням позивача зазначені кошти зараховані позивачем відповідно до черговості, встановленої статтею 534 Цивільного кодексу України, в оплату штрафних санкцій за судовим рішенням у справі №912/836/13, сума яких складає 156060,07 грн (91354,59 грн + 64705,48 грн). Тому сплата відповідачем заборгованості в сумі 101000,00 грн не може вплинути на нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних на несплачену суму заборгованості в розмірі 3800164,41 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Брокінвестгруп" підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з відповідача 268214, 46 грн, з яких: 200173,64 грн - збитки від інфляції, 68040,82 грн - 3% річних.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 3887,23 грн за звернення до господарського суду з первісною позовною вимогою про стягнення з відповідача 194361,41 грн. В ході вирішення спору у даній справі господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача 275546,79 грн. При цьому, позивачем не сплачено судовий збір із збільшеної позовної вимоги в розмірі 245,97 грн (4133,20 грн -3887,23 грн = 245,97 грн).

За результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача несплачену в установленому порядку суму судового збору в розмірі 245,97 грн в доход Державного бюджету України. Витрати по сплаті судового збору в сумі 4023,22 грн покласти на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19 А, ідентифікаційний код 03346822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (40020, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14, ідентифікаційний код 36708096) - 200173,64 грн збитків від інфляції, 68040,82 грн 3% річних, а також 4023,22 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (40020, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14, ідентифікаційний код 36708096) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 245,97 грн. судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу (25009, м. Кіровоград, вул. 50 річчя Жовтня, 19 А).

Повне рішення складено 27.04.16.

Суддя О.Б. Шевчук