Рішення № 57430948, 19.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.2016 Справа № 905/723/16

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Біліцьке Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 23 760,00 грн., пені в сумі 1 188,00 грн., інфляційних витрат в сумі 1 103,37 грн., 3% річних в сумі 388,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н 01.12.2015р.

від відповідача: не явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Біліцьке Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 23 760,00 грн., пені в сумі 1 188,00 грн., інфляційних витрат в сумі 1 103,37 грн., 3% річних в сумі 388,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №1669-ДУ від 08.12.2014р. позивач зобовязався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар, однак свої зобовязання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 23760,00грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193,198 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 35, 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

18.04.2016р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.04.2016р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про зупинення провадження по справі, яке судом залишено без задоволення, в звязку з його необґрунтованістю.

19.04.2016р. позивач через канцелярію суду надав заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі та додатковий документ, які були долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

08.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (Постачальник), укладено договір поставки № 1669 ДУ.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ДК (надалі - "Продукція"), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього Договору.

Згідно п.1.2. договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.

Відповідно п.4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Розділом 5 визначена ціна і порядок розрахунків.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженого до постачання кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції становить 0, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 57570000,00 (пятдесят сім мільйонів пятсот сімдесят тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 5.4. договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 (шістдесятого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 6.8. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Відповідно до п. 8.1. договору зазначено, що цей договір вступає в силу з 01.01.2015р. при умовах його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі неналежного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2016 року включно.

У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У разі укладення сторонами на виконання цього договору специфікації (-ий) до договору до закінчення терміну дії договору, встановленого в абзаці 1 п.8.1 цього договору, терміни виконання зобов'язань за якими виходить за рамки терміну дії договору, зазначеного в абзаці 1 п.8.1 . цього договору, дія договору продовжується на термін виконання сторонами зобов'язань за вказаними специфікаціями. Термін дії договору продовжується тільки щодо специфікацій, які укладені в порядку, зазначеному в даному пункті договору, і тільки на період виконання сторонами зобов'язань за вказаними специфікаціями.

08.05.2015р. між сторонами підписана специфікація до договору №1669-ДУ від 08.12.2014р., загальна вартість продукції по даній специфікації складає 23760,00грн.

Пунктом 5 вищезазначеної специфікації визначено, що розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником за цією специфікації до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 (шістдесятого) календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №1669-ДУ від 08.12.2014р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №1669-ДУ від 08.12.2014р., на підставі видаткової накладної №14 від 28.05.2015р. на суму 23760,00грн., яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств.(а.с.28).

Зі сторони відповідача видаткова накладна підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності №8 від 25.05.2015р. (а.с.29).

28.05.2015р. позивачем було виставлено рахунок на оплату №16 на суму 23760,00грн. (а.с. 32).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 23760,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 23760,00грн. підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати у розмірі 23760,00грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1188,00грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє повністю: за період з 01.08.2015р. по 29.01.2016р. на суму заборгованості 23760,00грн., пеня підлягає стягненню у розмірі 5676,36грн.

Але, враховуючи умови п.6.8. договору, пеня підлягає стягненню у розмірі 1188,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 1103,37грн. та 3 % у розмірі 388,36грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що позивачем були допущені помилки в розрахунку інфляційних витрат: з серпня 2015р. по лютий 2016р., на суму заборгованості 23760,00грн., інфляційні витрати складають 805,81грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 297,56 грн., суд відмовляє.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем були допущені арифметичні помилки при розрахунку 3% річних: за період з 01.08.2015р. по 18.02.2016р., на суму заборгованості 23760,00грн., 3% річних у розмірі 394,48 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому 3% річних підлягають стягненню у розмірі 388,36грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білецьке, вул. Красноармійська,1А, ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Зейська, будинок 3, ЄДРПОУ 35300261) суму основного боргу у розмірі 23760 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1188(одна тисяча сто вісімдесят вісім)грн.00 коп., інфляційні витрати у розмірі 805(вісімсот пять) грн. 81 коп., 3 % річних у розмірі 388(триста вісімдесят вісім)грн.36коп., судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 49коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 297,56 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 25.04.2016 року.

Надруковано 3 примірника: 1-до справи;1-позивачу;1-відповідачу