Постанова № 57430108, 25.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Справа № 876/5812/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України, товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» (надалі - ТзОВ «Мізол») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2014 року № 0009471503, № 0009481503, № 0009401503, № 0009411503, № 0009431503, № 0009441503, № 0009451503, № 0009461503, прийнятих за наслідками проведених камеральних перевірок з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у деклараціях ТзОВ «Мізол» та його відокремлених підрозділів - Севастопольської філії, Сімферопольської філії та Львівської філії, оформленими актами від 22.09.2014 року № 2285/15-03/35383531, № 2284/15-03/35383264, № 2287/15-03/35383201, № 2286/15-03/33895476.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що податковий орган позбавлений права виносити податкові повідомлення-рішення відокремленим підрозділам, які не є юридичними особами, оскільки, відповідно до вимог п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України, відповідальність за повне і своєчасне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи. Крім того, позивач не погоджується з розрахунками штрафних (фінансових) санкцій, оскільки вважає, що санкції застосовані двічі за один і той самий період.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що оскільки (в зв'язку з несплатою авансових внесків з податку на прибуток за січень-лютий 2013 року) у позивача та його філій утворився борг, контролюючий орган, відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, скеровував кошти, сплачені ТзОВ «Мізол», Севастопольською, Сімферопольською та Львівською філіями, на погашення цього боргу згідно з календарною черговістю його виникнення. З врахуванням п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України та встановивши наявність порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток як ТзОВ «Мізол», так і його філіями, ДПІ у Залізничному районі м. Львова обґрунтовано застосувала до останніх штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10% та 20%.

Разом з тим, з аналізу спеціальних норм законодавства, обов'язок платників податку сплатити суми авансових внесків з податку на прибуток за січень 2013 року повинен був бути виконаний до 20.02.2013 року включно, а виходячи з актів від 22.09.2014 року № 2285/15-03/35383531 (по Севастопольській філії) та від 22.09.2014 року № 2284/15-03/35383264 (по Сімферопольській філії) встановлено порушення строків сплати суми авансових внесків, починаючи з 18.01.2013 року, що призвело в подальшому до безпідставного застосування до Севастопольської та Сімферопольської філій штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20% за період з 18.01.2013 року по 20.02.2013 року. Тому, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є протиправним в цілому, суд вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року № 0009401503 та № 0009431503 повністю. Зазначена позиція суду також викладена в постанові ВАСУ від 17.02.2011 року в справі № 17781/07 та постанові ВСУ від 05.12.2006 року в справі за позовом ЗАТ «Київський склотарний завод».

Не є аргументовані доводи позивача, що штрафні санкції застосовані до філій які не є юридичними особами та те, що штрафні санкції нараховані подвійно за той самий період.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 07.10.2014 року № 0009471503, № 0009481503, № 0009411503, № 0009451503, № 0009461503.

Покликання маються на те, що судом не враховано, що у разі прийняття позивачем рішення про здійснення розрахунку і оплати консолідованого податку на прибуток за місцезнаходженням основного підприємства, то висновок ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про те, що податкові вимоги слід виставляти філіям позивача є неправомірними. В підтвердження подано судову практику. Також в матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання на наявність податкової вимоги, винесеної ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області стосовно ТзОВ «Мізол». Що ж до боргів у Севастопольській та Львівських філіях ТзОВ, то судовими рішеннями вимоги визнані протиправними та скасовані.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Покликання маються на те, що за наслідками перевірки позивача та його філій складено акти на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення. За ТзОВ «Мізол» та його філіями з початку 2013 року числився податковий борг, який в подальшому погашався підприємством із затримкою.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральні перевірки з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації ТзОВ «Мізол» та його відокремлених підрозділів - Севастопольської філії, Сімферопольської філії та Львівської філії. В ході проведених перевірок встановлено порушення як ТзОВ «Мізол», так і його філіями вимог п. 57.1 ст. 57, п. 2 підр. 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: сплата узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток підприємства із затримкою до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів. При чому, по Севастопольській філії порушення допущено в період з 18.01.2013 року по 28.02.2014 року, по Сімферопольській філії - в період з 18.01.2013 року по 30.03.2014 року, по Львівській філії - в період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року, по ТзОВ «Мізол» - в період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Абзацом першим п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 цього Закону платниками податку є: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Викладене дає підстави для висновку, що ТзОВ «Мізол», правомірно прийняло рішення щодо сплати консолідованого податку, тому спірне податкове повідомлення-рішення про застосування до філій штрафних санкцій є неправомірним.

Зазначена вище позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі №21-88а13, яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Суд не бере до уваги покликання відповідача, оскільки такі являються не обґрунтованими, та обставини які наводяться відповідачем, відповідно до ст.72 КАС України є встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, та не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, стверджуючи про наявність у ТОВ «Мізол» та у Львівській філії ТОВ «Мізол» податкового боргу, судом першої інстанції не наведено та не перевірено доказів, які підтверджують наявність такого боргу, дату виникнення та його розмір.

Відповідно до пп. 14.1.153. статті 14 ПК України, п.59.1. статті 59 ПК України єдиним належним та допустимим доказом наявності податкового боргу у платника податків є податкова вимога, яка, відповідно до п. 59.3. статті 59 ПК України, містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання на наявність податкової вимоги, винесеної ДПІ у Залізничному районі м. Львова стосовно ТОВ «Мізол».

Що ж до наявних боргів у Севастопольській та Львівській філіях ТОВ «Мізол», то постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 р. по справі № 813/7077/13-а, залишеною у силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року по справі №736/14/876, податкова вимога ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 163 від 02.05.2013 року, винесена щодо Львівської філії ТОВ «Мізол», а також податкова вимога ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя № 41 від 04.02.2013 року визнано протиправними та скасовані. Інших податкових вимог ні Севастопольська, ні Львівська філії ТОВ «Мізол» не отримували.

За вказаних обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги позивача являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» задоволити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі № 813/1214/15 в частині відмовлених позовних вимогах та прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень задоволити.

Визнати протиправним та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0009471503, №0009481503, 0009411503, 0009441503, 0009451503, 0009461503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» 1096 (одна тисяча дев'ятсот шість) гривень 20 (двадцять) копійок сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 26.04.2016 року