Постанова № 57428132, 22.04.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2016 р. Справа № 809/2381/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Візінському М.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Левченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, вул. Симоненка, 13/27, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: УМВСУ в Івано-Франківській області, вул. Ак. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76000

про визнання дій та рішень незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій відповідача щодо розгляду його письмових звернень до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Семенишина Миколи Олександровича від 21.11.2014 року, 02.02.2015 року, 13.02.2015 року, до прокурора Івано-Франківської області Настасяка Ігоря Івановича від 12.12.2014 року, до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ МВС України Довганича Василя Антоновича від 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 06.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Шкутова Віктора Володимировича від 08.04.2015 року, 29.04.2015 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року та визнання незаконними рішень, прийнятих за результатами розгляду цих звернень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію", Закону України "Про доступ до публічної інформації" Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області неналежно розглянуті його звернення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Суду пояснив, що ним у позовній заяві допущена описка та зазначено дату звернення до прокурора області замість 12.12.2014 року - 12.12.2015 року.

Крім того, в судовому засіданні неодноразово заявляв клопотання про витребування додаткових доказів, а саме документів які він просив надати відповідача у своїх зверненнях.

Судом в задоволенні даних клопотання було відмовлено у зв'язку із тим, що предметом розгляду у даній справі є неналежність розгляду звернень позивача, в тому числі й щодо ненадання зазначених документів. В матеріалах справи наявні відповіді на звернення позивача, отримання судом ненаданих відповідачем документів жодним чином не може підтвердити чи спростувати обставини зазначені у позовній заяві, а сам факт ненадання таких документів, відповідачем не заперечується.

Судом також, враховано ту обставину, що згідно пояснень представника відповідача, інших документів, окрім наданих на виконання ухвали суду, у відповідача немає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Із змісту статті 19 Конституції України слідує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідного до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 3 цього ж Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішенням державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до статті 7 вищевказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно частини 2 статті 8 вищевказаного Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Статтею 14 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до абзацу 7 статті 19 вищезазначеного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 цього ж Закону встановлено, що звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня його надходження. Проте якщо питання у ньому не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що 21.11.2014 року ОСОБА_1 направлено заяву до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Сектора медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області з проханням про надання письмового обґрунтування причин нерозгляду його письмової заяви від 26.09.2014 року та надання пояснень щодо проведення слідчих дій з приводу заяви від 15.10.2014 року (а.с.164).

22.12.2014 року за вих. № 14/Д-25 ОСОБА_1 було надано відповідь на його заяву від 21.11.2014 року (а.с.165, 166).

02.02.2015 року ОСОБА_1 направлено заяву до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про надання довідки про доходи за період з серпня 2014 року по січень 2015 року та з проханням надання письмового обґрунтування причин нерозгляду його звернення від 21.11.2014 року (а.с.167).

27.02.2015 року за вих. № 13/87 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області було видано довідку про доходи ОСОБА_1, що також підтверджується витягом з журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян (а.с.168,169).

13.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання копії протоколу зборів колективу Сектору медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області від 26.09.20144 року, копії його звернення до прокурора Івано-Франківської області від 12.12.2014 року, довідки про середньоденний заробіток, довідки про суми нарахованих і виплачених йому відпускних за 2014 рік (а.с.171).

11.03.2015 року позивачеві була надана відповідь на вищезгадане звернення (а.с.170).

06.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України з заявою про надання інформації стосовно скерування заяв від 01.04.2014 року та від 02.04.2014 року та надання копій таких звернень, також просив надати інформацію про проведення службового розслідування за фактами викладеними ним у зверненні від 12.12.2014 року (а.с.183).

Листом від 10.04.2015 року за вих. № 18/8-Д 29 відділу внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ОСОБА_1 було надано відповідь на запитувану інформацію у заяві від 06.04.2015 року (а.с.54).

Звернення позивача від 01.04.2015 року та від 02.04.2015 року були розглянуті в межах компетенції Відділом внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області та за вихідними номерами 18/8 - Д 26 від 02.04.2015 року та 18/8-Д 27 від 03.04.2015 року скеровані до УМВС України в Івано-Франківській області для проведення перевірки та вжиття заходів реагування, про що було повідомлено позивача листом від 10.04.2015 року за вих. № 18/8-Д 29.

Одночасно, УМВС України в Івано-Франківській області листом від 30.04.2014 року № 13/177 також надало відповідь позивачеві на запитувані інформацію в листах від 01.04.2015 та від 02.04.2015 року (а.с.68) та відповідь за № 4/3603 від 30.04.2015 року (а.с.66).

Також, листом Відділу внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області від 29.04.2015 року № 18/8 - Д 10 о/п (а.с.190) було повідомлено ОСОБА_1 про те, що матеріали звернень від 28.04.2015 року та від 29.04.2015 року, з додатком заяви на ім'я начальника УМВС України в Івано-Франківській області скеровано до УМВС України в Івано-Франківській області для проведення перевірки та вжиття заходів реагування. А листом управління кадрового забезпечення за № 4/Д-8 від 30.04.2015 року повідомлено про необхідність прибуття у зручний час для внесення змін до трудової книжки (а.с.193).

Окрім цього, 13.05.2015 року заступник начальника УМВС України в Івано-Франківській області листом № 1/162зі від 13.05.2015 року повідомив ОСОБА_1 про те, що на подані позивачем звернення протягом 2014-2015 років неодноразово надавались ґрунтовні відповіді, а також законність прийнятих рішень за цими зверненнями вивчається судовими інстанціями (а.с.195).

Також листом начальника УМВС України в Івано-Франківській області за № 4/4249 від 03.06.2015 року позивача повідомлено про результати розгляду його звернень від 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 06.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року та 28.04.2015 року (а.с.184).

Що стосується посилань позивача на бездіяльність УМВС України в Івано-Франківській області щодо розгляду письмового звернення до прокурора Івано-Франківської області Настасяка І.І. від 12.12.2014 року, то слід зазначити, що листом 08.01.2015 року йому надано відповідь в межах компетенції УМВС України в Івано-Франківській області. Більше того, зі змісту заяви позивача адресованої прокурору Івано-Франківської області, вбачається, що єдине про що просить позивач - це прийняти усі можливі міри, які є у компетенції прокурора та залучити інспекцію з питань праці.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено що Івано-Франківським окружним адміністративним судом розглянута справа № 809/1506/15 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій. У вказаній справі предметом розгляду була бездіяльність УМВС України в Івано-Франківській області щодо розгляду звернень ОСОБА_1 до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Семенишина Миколи Олександровича від 21.11.2014 року, 02.02.2015 року, 13.02.2015 року, до прокурора Івано-Франківської області Настасяка Ігоря Івановича від 12.12.2014 року, до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ МВС України Довганича Василя Антоновича від 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 06.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Шкутова Віктора Володимировича від 08.04.2015 року, 29.04.2015 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року. Тобто, у справі № 809/1506/15 предметом дослідження були ті ж самі звернення, що і у даній справі.

Постановою від 04.06.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.33-36).

Вказана постанова набрала законної сили згідно ухвали Львіського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 року (а.с.209-214).

Слід зазначити, що вищенаведеними постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції встановлено, що розгляд його заяв до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Семенишина Миколи Олександровича від 21.11.2014 року, 02.02.2015 року, 13.02.2015 року, до прокурора Івано-Франківської області Настасяка Ігоря Івановича від 12.12.2014 року, до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ МВС України Довганича Василя Антоновича від 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 06.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Шкутова Віктора Володимировича від 08.04.2015 року, 29.04.2015 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року, проведено з додержанням вимог, встановлених Законом України "Про звернення громадян". Крім того, апеляційним судом встановлено, що на звернення позивача було надано вичерпні та повні відповіді.

Як наслідок, з урахуванням вимог частини 1 статті 72 КАС України, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача при розгляді звернень позивача.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання незаконними рішень відповідача прийнятих за наслідками розгляду звернень ОСОБА_1, то слід зазначити, що під час розгляду даної справи судом не було встановлено наявності будь-яких рішень відповідача, які б були прийняті за результатами розгляду звернень позивача. Не наведено доказів існування таких рішень і самим позивачем. В той же час, відповіді надані відповідачем на звернення позивача не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій та рішень, слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 27.04.2016 року.