Постанова № 57427667, 18.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року м.Житомир справа № 806/1803/14

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівського міського відділу ГУ МВС України Київської області та ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними, скасування наказів та стягнення різниці в заробітній плат та премії,

встановив:

ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (том ІІІ а.с.118-119) просить суд:

- скасувати наказ № 198 від 06.09.2011 в частині припинення нарахування премії у кількості 100 % підполковнику міліції ОСОБА_1;

- скасувати наказ № 906 від 04.11.2011, №14 о/с від 10.01.2012 щодо пониження в займаній посаді ОСОБА_1 з посади заступника начальника - начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області та призначення на посаду оперуповноваженого карного розшуку цього ж підрозділу;

- стягнути з ГУ МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість в заробітній платі (премії) з урахуванням індексації за період часу 06.09.2011 з часу позбавлення ОСОБА_1 премії до 22.08.2012 до часу звільнення ОСОБА_1 з ОВС;

- нарахувати індексацію за не вчасно виплачену заробітну плату (премію);

- виплатити моральну шкоду в розмірі 25000 гривень;

Свої вимоги позивач обгрунтовує зокрема тим, що відповідачем порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України. Вважає, що тільки начальник Фастівського МВ не мав права видавати наказ №198 від 06.09.2011, яким позбавив ОСОБА_1 щомісячної премії до посадового окладу. Таким правом, наділений лише начальник ГУ МВС України в Київській області.

Зазначив, що з 2011 року він працював у Фастівському МВ ГУМВС в Київській області на посаді начальника кримінальної міліції з відповідним посадовим окладом та щомісячними преміями в розмірі 100% до посадового окладу. На думку представника позивача, відповідно до оскаржуваного наказу № 198 від 06.09.2011 позивачу безпідставно призупинено нарахування такої премії.

Також пояснив, що Фастівським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Київської області із порушеннями вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України була призначена службова перевірка, за наслідками якої був прийнятий оскаржуваний наказ від 04.11.2011 № 906 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області. Вказаний наказ та наказ № 14 о/с від 10.01.2012 в частині призначення оперуповноваженим сектору карного розшуку Фастівського МВ із звільненням з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області були винесені під час перебування на лікарняному. Безпідставно невиплачені кошти у вигляді премій та за затримку при виплаті заробітної плати при звільненні підлягають стягненню з відповідачів.

Представник Фастівського міського відділу ГУ МВС України Київської області у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував.

Представник ГУ МВС України в Київській області у судове засідання не з"явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо службової дисципліни осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, її дотримання, видів та порядку їх дисциплінарної відповідальності регулюються правовими нормами Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що за результатами перевірки стану розкриття умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивствами потерпілих, в тому числі неповнолітніх, 24.10.2011 Заступником Генерального прокурора України було винесено постанову про порушення дисциплінарного провадження відносно цілого ряду працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначається правовими нормами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за № 541/23073 ( надалі - Інструкція).

За приписами підпункту 2.2.19 пункту 2.2. Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником органу внутрішніх справ у разі надходження акта прокурорського реагування.

Тобто, постанова від 24.10.2011 Заступника Генерального прокурора України про порушення дисциплінарного провадження відносно цілого ряду працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції є самостійною та обов'язковою підставою для проведення службового розслідування.

За результатами вказаного службового розслідування 02.11.2011 був складений висновок службового розслідування, що відповідає вимогам п.8.1 Інструкції.

Як відображено у висновку службового розслідування в діях цілого ряду працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції, в тому числі позивача як заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області, були виявлені порушення службової дисципліни та вимог чинного законодавства в роботі по розкриттю умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивством ряду потерпілих, в тому числі неповнолітніх.

Відповідно до висновку службового розслідування оскаржуваним наказом № 906 від 04.11.2011 позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за порушення службової дисципліни, вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту, вимог ст. 10 Закону України "Про міліцію", ст.ст. 7,8,9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", що виразилися в неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку зниклих громадян.

У розумінні вимог ст.2 Дисциплінарного статуту, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього .

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Із змісту оскаржуваного наказу видно що, дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає у неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку зниклих громадян.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015, якою було скасовано та направлено справу на новий розгляд зокрема зазначено, що суди не надали оцінку доводам позивача, що наказ №14о/с від 10 січня 2012 року було видано в період його тимчасової непрацездатності.

Так, відповідно до статті 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Статут) дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно зі статтею 18 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

В матеріалах справи містяться копії листків непрацездатності ( оригінали яких були оглянуті судом),що видані ОСОБА_1, а саме ;

- листок звільнення від службових обов"язків в зв"язку з тимчасовою непрацездатністю № 201 ,виданий 9 вересня 2011 року ,з якого вбачається ,що позивач з 30.08.2011 року по 9.09.2011 року був звільнений від службових обов"язків в зв"зку з перебуванням на стаціонарному лікуванні за діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ступеня кризовий період (т.3 а.с.45) ;

- листок непрацездатності серія АВВВ № 165642 ,виданий 2 листопада 2011 року із якого вбачається ,що в період з 4.10.2011 року по 2.11.2011 року позивач перебував на стаціонарі в КП "Козятинська ЦРЛ" КРР,а з 3.11.2011 по 1.12.2011 продовжував хворіти (т.3 а.с.44);

- листок непрацездатності серія АВУ № 254656 ,виданий 2 грудня 2011 року є продовження листка № 165642 і свідчить про те ,що позивач знаходився на амбулаторному лікуванні в Козятинській поліклініці з 2.12.2011 по 19.12.2011(т.3 а.с.95);

- листок непрацездатності серія АВЧ № 757642 ,виданий 10 січня 2012 року Бердичівською ЦМЛ свідчить про те ,що позивач знаходився на амбулаторному режимі з 10.01.2012 по 25.01.2012(т.3 а.с.43).

Із аналізу вищезазначених листків непрацездатності вбачається ,що всі спірні накази були винесені під час перебування позивача на лікарняному ,що суперечить діючому законодавству ,а зокрема статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

На підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби ,а не під час перебування на лікарняному.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року N 9 правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За таких обставин вимога позивача щодо скасування вищезазначених наказів є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням невиплаченої премії , то слід зазначити ,що вона пов"язана з вимогою про скасування наказів і також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Середній заробіток працівника, згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Із наданих відповідачем на вимогу суду довідок вбачається ,що позивач на посаді заступника начальника -начальника кримінальної міліції за два місяці до переведення на нижчу посаду (листопад,грудень 2011 року ) отримав середньомісячне грошове забезпечення в розмірі 2542,99 грн., а середньоденне забезпечення за цей період склало 41,69 грн. ,а працюючи на посаді оперуповноваженого карного розшуку за два миісяці до звільнення( червень,липень 2012 року) позивач отримав середньомісячне грошове забезпечення в розмірі 1471,90 грн, а середньоденне забезпечення за цей період склало 24,13 грн. (а.с.122,123).

Позивач зазначив ,що згідно з наказом МВС № 499 від 31.12.2007 " Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу " йому було призначено премію у розмірі 100% щомісячного грошового забезпечення,яка не нараховувалась з вересня 2011 року на підставі спірного наказу Фастівського МВ № 198 від 06.09.2011 ,що підтверджується довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2011 по 30.04.2011,(т.1 а.с.218)

Так як наказ № 198 від 06.09.2011 року скасовується ,то заборгованість по заробітній платі повинна вираховуватись з врахуванням розміру премії яка виплачувалась позивачу до видачі спірного наказу .

За таких обставин за період з 06.09.2011 року( дата припинення нарахування премії ) по 08.01.2012 року ( дата звільнення з посади заступника начальника -начальника кримінальної міліції) тобто за 90 днів відшкодуванню підлягає невиплачена премія у розмірі середьоденного грошового забезпечення 41,69,тобто в розмірі 3752,10 =(90Х41,69).

За період з 9.01.12 ( дата переведення на посаду оперуповноваженого карного розшуку) по 22.08.12 ( дата звільнення з ОВС) тобто за 155 днів відшкодуванню підлягає невиплачена за цей період премія та зазначене грошове утримання,яке позивач мав би отримати будучи на посаді заступника начальника -начальника кримінальної міліції за мінусом грошового утримання отриманово ним за цей період на посаді оперуповноваженого карного розшуку,тобто 9183,75 = 83.38 Х155 -24,13Х155

Загальна сума заборгованості по заробітній платі яка підлягає відшкодуванню позивачу за період з 06.09.2011 по 22.08.12 складає 12935,85 = 3752,10+9183,75.

Що стосується вимог про нарахування індексації за невчасно виплачену заробітну плату(премію) ,то на думку суду така вимога задоволенню не підлягає та є передчасною з огляду на те ,що суму індексації можна встановити тільки після повної виплати загальної суми заборгованості по заробітній платі у разі якщо рішення по справі набере законної сили.

Поряд з тим суд у відповідності із ч.2 ст.11 КАС України з метою захисту інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та зобов"язує відповідача при виплаті спірної заборгованості по заробітній платі нарахувати індексацію.

Що стосується вимоги щодо виплати моральної шкоди у розмірі 25000грн. то вона відхиляється судом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.Позивачем не доведено, що йому заподіяно душевних страждань.

Згідно частини 2 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачами не спростовано факт безпідставності винесення спірних наказів під час перебування позивача на лікарняному.

Враховуючи викладене, суд вважає,що вимоги позивача підлягають частковому задовольню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Скасувати Наказ № 198 від 06.09.2011 в частині припинення нарахування премії підполковнику міліції ОСОБА_1.

Скасувати Наказ № 906 від 04.11.2011, №14 о/с від 10.01.2012 щодо пониження в займаній посаді ОСОБА_1 з посади заступника начальника- начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області

та призначення на посаду оперуповноваженого карного розшуку цього ж підрозділу.

Стягнути з ГУ МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість в заробітній платі (премії) з урахуванням індексації у сумі 12935,85 грн.

Зобов"язати ГУ МВС України в Київській області при виплаті спірної заборгованості по заробітній платі нарахувати індексацію за невчасно виплачену заробітну плату (премію).

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 26 квітня 2016 р.