Постанова № 57427650, 18.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 р. Справа № 805/305/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати в розмірі 57501, 88 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати в розмірі 57501, 88 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом від 06.11.2015 року № 357 о/с Позивача було звільнено з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області згідно пункту 64 «г» (через скорочення штатів).

Згідно листа від 03.02.3016 року № 11-Г ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 31134,48 грн., але до теперішнього часу вона не виплачена.

Отже, у зв'язку і з чим ОСОБА_1 звернувся до суду, просив визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні Позивача з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у зв'язку із скороченням штатів. Зобов'язати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 31134,48 грн. Зобов'язати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 16367, 40 грн. за час затримки за період з 06.11.2015 року по 03.02.2016 року, а також суму середнього заробітку, яка буде складатись на день винесення судом рішення. Зобов'язати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення протягом двох місяців з дня, наступного за днем звільнення із займаної посади, яке Позивач отримував за штатною посадою на день звільнення (скорочення). Зобов'язати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за моральну шкоду, яка оцінюється у розмірі 10000, 00 грн.

28.03.2016 року Позивач через канцелярію суду надав заяву про зміну позовних вимог, а саме просив виключити позовні вимоги в п. 4 та п. 5, позовні вимоги в п.1, п.2, п.3 залишити без змін.

Відповідач 2 - Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) позовні вимоги визнав частково.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що позивачу при звільненні була нарахована вихідна допомога у розмірі 31134,48 грн., яка буде сплачена при виділенні додаткових коштів. Вимогу позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач вважає необґрунтованою, оскільки порядок та умови проходження служби регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, тоді як вимоги КЗпП України на позивача не розповсюджуються. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди на користь позивача відповідач зазначив, що позивачем не наведено жодних належних доказів в обґрунтування наявності та розміру такої моральної шкоди. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та стягнення моральної шкоди.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до суду не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача 2 - Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області до суду не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ОСОБА_1 проходив службу в Добропільському міському відділі (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області на посаді начальника сектора охорони громадського порядку.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 357 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади через скорочення штатів згідно пункту 64 «г».

Позивачу нарахована грошова допомога при звільненні у сумі 31134, 48 грн., про свідчить лист Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області № 11-Г від 03.02.2016 року. Проте на час подання позову ця сума Позивачу не сплачена.

Предметом доказування в цій справі є правомірність виплати позивачу грошової допомоги при звільненні.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Позивач вважає, що у зв'язку із невиплатою грошової допомоги при звільненні порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Позивач у позовній заяві посилається на дію Кодексу законів про працю України, проте суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі, про що неодноразово вказував Верховний Суд України в своїх рішеннях.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально - виконавчої служби, які звільнюються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командування, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ 06.11.2015 року.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

При цьому, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_1 суму у розмірі 31134,48 грн. (згідно листа від 03.02.2016 року за № 11-Г).

Тобто відповідачем фактично визнано право ОСОБА_1 на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі 31134,48 грн.

Крім того, розрахована Добропільським МВ ГУ МВС України в Донецькій області сума вказаної вихідної допомоги не є спірною між сторонами.

Відповідно до листа Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) № 4921/403/2016 від 15.04.2016 року, Відповідачем 2 перераховано на особистий рахунок одноразову грошову допомогу при звільненні в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи сплати Відповідачем 2 грошової допомоги при звільненні, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 16367,40 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні, з 06.11.2015 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, з наданої до суду довідки Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області № 21 від 01.02.2016 року вбачається, що в вересні 2015 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 4804,69 грн., у жовтні 2015 року - 6289,07 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у вересні 2015 року становить 22 дні, у жовтні 2015 року - 22 дні,

Так, середньоденна заробітна плата складає: 4804,69 грн. (вересень 2015 року ) + 6289,07 грн. (жовтень 2015 року) : 44 робочі дні за два місяці (22 робочі дні у вересні 2015 року та 22 робочі дні у жовтні 2015 року) = 181,86 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів в період з 06.11.2015 року по день виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (11.04.2016 року) становить 158 днів, що підтверджується листом Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) № 4921/403/2016 від 15.04.2016 року.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 181,86 грн. х 158 днів = 28733,88 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28733,88 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати в розмірі 57501, 88 грн - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) у зв'язку із скороченням штатів.

Зобов'язати Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 28733 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 88 коп. за час затримки за період з 06.11.2015 року по 11.04.2016 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.