Ухвала суду № 57427601, 27.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2016 р.Справа №804/16143/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача Припутень Н.Г. Шурпінової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Урожай Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дії неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №804/16143/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Урожай Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про:

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині невизнання податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року, наданою з листом від 28 липня 2014 року за №28/07, «податковою звітністю», у зв'язку з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України з причини невірного зазначення обов'язкового реквізиту - місцезнаходження платника податків;

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині внесення безпідставних висновків до акту камеральної перевірки від 20 січня 2015 року №199/151/38199252.

Представником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій податкової інспекції в частині внесення безпідставних висновків до акту камеральної перевірки від 20 січня 2015 року №199/151/38199252, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що дії по проведенню перевірки та складанню акта перевірки не можуть бути предметом самостійних вимог, оскільки акт є доказом, який досліджується судом разом з оцінкою дій по проведенню перевірки та складанню акта і висновків щодо правомірності викладених у ньому обставин, які стали підставою для прийняття певного рішення, та викладає у мотивувальній частині постанови суду у разі оскарження податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно відсутності підстав для розгляду заявленого спору адміністративним судом, суд не знаходить їх обґрунтованими, з огляду на таке.

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, в тому числі і в зв'язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Згідно частини першої цієї статті суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, у такому випадку, суд повинен не тільки визначити, чи поширюється компетенція адміністративного суду на заявлений у справі предмет спору, а й визначити до компетенції якого суду належить вирішення цього спору.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року №9-зп).

Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами (пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002.

Офіційне тлумачення норми права Конституційним Судом України є його інтелектуально-волевою діяльністю, спрямованою на з'ясування розуміння, роз'яснення і трактування змісту положень Конституції і законів України.

Таке тлумачення має низку завдань різного суспільного значення і спрямування. Наприклад, в правореалізуючій діяльності - це однакове розуміння дійсного змісту норми права і правильного її застосування усіма суб'єктами суспільних відносин, у правовиховній діяльності - розуміння суб'єктами суспільних відносин концептуальних ідей, цілей, принципів права, тощо.

Завданням судів всіх рівнів є забезпечення верховенства конституційних приписів при здійсненні судочинства.

Принцип законності, про який йдеться у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває в органічному зв'язку з положенням частини першої статті 129 Конституції України і його не можна трактувати відірвано від цього припису.

Саме тому законодавець у процесуальних кодексах, прийнятих на основі Конституції України, акцентував увагу на обов'язку суду роз'яснити особі, якій відмовляється у відкритті провадження або закривається провадження у справі, до суду якої юрисдикції належить звертались для вирішення заявленого спору.

Підсудність справ та особливості процедури їх розгляду судами загальної юрисдикції відповідного рівня підлягає визначенню процесуальним законом.

З огляду на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад осіб, які приймають участь у справі, з врахуванням конституційного принципу відсутності спорів, на які не поширюється юрисдикція судів України, суд вирішує заявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дій при складанні акту перевірки по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про закриття провадження в адміністративній справі №804/16143/15 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині внесення безпідставних висновків до акту камеральної перевірки від 20 січня 2015 року №199/151/38199252 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 25 квітня 2016 року.

Суддя І.О. Верба