Постанова № 57425193, 18.04.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2016 Справа №607/3027/16-а

Тернопільським міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицака Р.М. при секретарі Книш Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком протиправними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за віком за період з 01.06.2015 року по 01.12.2015 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 21.08.2010 року йому була призначена пенсія за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і з цього часу він перебуває на обліку як пенсіонер за віком в ОСОБА_2 обєднаному управлінні Пенсійного фонду України. На час призначення пенсії за віком він працював на посаді судді Тернопільського міськрайонного суду, та 30.11.2015 року був звільнений з займаної посади у звязку з відставкою. З 01.04.2015 року виплата пенсії за віком йому була припинена відповідно до ст. 12 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року, ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вказаною статтею було передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України Про судоустрій і статус суддів, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Відповідно до п.5 Перехідних положень до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі Про судоустрій і статус суддів. Оскільки до 01.06.2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначалися відповідно до ряду законів, в тому числі Про судоустрій і статус суддів. Таким чином, з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати пенсії за віком, оскільки він з зазначеної дати не є особою, яка має право на призначення пенсії у порядку спеціального закону. Оскільки відповідачем не було повідомлено його про припинення нарахування та виплату пенсії, а він працював та йому нараховувалася суддівська винагорода (заробітня плата) він не знав про те, що йому виплату пенсії припинено. Дізнавшись про порушення його права в лютому 2016 року, він 29.02.2016 року звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату пенсії з 01.06.2015 року. Листом від 09.03.2016 року ОСОБА_2 обєднаним управлінням Пенсійного фонду України відмовлено у нарахуванні та виплаті пенсії за період з 01.06.2015 року по 01.12.2015 року, зазначивши що згідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період роботи осіб на посадах, які дають право призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються. Вважає, що рішення відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті пенсії грубо порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України. Виходячи із змісту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року, вважає, що його права на соціальний захист порушені відповідачем, починаючи з 1 червня 2015 року. Зважаючи, що про припинення нарахування йому пенсії він дізнався лише з довідки виданої відповідачем 16.02.2016 року, тому просить поновити йому строк звернення до суду та задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України в судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, а також письмові заперечення, з яких вбачається, що проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Ознайомившись з наданими письмовими запереченнями, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

На виконання постанови Кабінету міністрів України від 16 грудня 2015 року №1055 розпочато реорганізацію структури органів Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відтак, управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі та управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі реорганізовано в Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України.

22 червня 1987 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Тернопільського районного суду Тернопільської області, а 27 березня 2004 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1

З 21 серпня 2010 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 обєднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після призначення пенсії у 2010 році, ОСОБА_1 продовжував працювати на посаді судді та отримував пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 1 квітня 2015 року Пенсійним фондом України в місті Тернополі, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою №1046/02 виданою 16.02.2016 року.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року за №788-VIII ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України.

У відповідності до вищевказаної постанови Верховної Ради України, наказом голови ОСОБА_2 міськрайонному судді Тернопільської області від 27 листопада 2015 року №251-К, ОСОБА_1 звільнено з посади судді з 30 листопада 2015 року у зв'язку із відставкою, відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України, ст. ст. 120, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З 01.12.2015 року ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про проведення нарахування та виплати йому пенсії за віком за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року.

Листом від 09 березня 2016 року вих. №74/П-11 управлінням ПФУ в м. Тернополі відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії за віком за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року, при цьому посилаючись, що з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період роботи осіб на посадах, які дають право призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами. У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій),від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частиною1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів. Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. 02.03.2015р. було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015р. Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", згідно яких: Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

- у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу", "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; - у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Крім того, згідно п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії. Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працював позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу» та «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2015 року. Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів». Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються. Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року. Таким чином, починаючи з вказаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного суд вважає, що з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останньому відповідних виплат, за період з 01.06.2015 року по 01.12.2015 року.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для припинення виплати пенсії позивачу з 01.06.2015 року по 01.12.2015 року, а останній дізнався про порушення його права з довідки виданої відповідачем 16.02.2016 року, суд вважає, що позивачу слід поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, а саме поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, визнати дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р. протиправними, зобов'язати Тернопільське обєднане управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В силу статті 256 КАС України постанову направити до негайного виконання в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р у межах одного платежу за один місяць.

Згідно ч.1 ст. 64 КАС України слід стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 551 грн.20 коп. судового збору.

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнати дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р. протиправними.

Зобов'язати Тернопільське обєднане управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В силу статті 256 КАС України постанову направити до негайного виконання в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р. у межах одного платежу за один місяць.

Стягнути з державного бюджету України в користь ОСОБА_1 551 грн.20 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Р.М.Грицак