Рішення № 57424142, 21.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3659/16-ц

Провадження № 2/522/4165/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року місцевий Приморський районній суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Кічмаренко С.М.,

при секретарі - Гудзь О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (Абрамовича) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Григорівни), - про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням;

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання осіб такими, що втратили право на користування квартирою № 3 по вулиці Великій Арнаутській, в будинку під № 25, в місті Одесі, внаслідок не проживання в неї протягом більш року. Позивач також просить визнати ОСОБА_3 (Григорівну) такою, що втратила право на користування даною квартирою, внаслідок переїзду у США на постійне місце помешкання.

Позивач зазначив, що на підставі договору купівлі продажу від 9 жовтня 1991 року йому належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. У грудні 1989 року, ОСОБА_2 ввела його в оману щодо батьківства її старшої дочки та поселилася у спірній квартирі, скориставшись відїздом власника у США. У 2000 році вона родила сина ОСОБА_4 від невідомого позивачу чоловіка, зареєструвавши у спірній квартирі.

Позивач також зазначив, що 16 лютого 1994 року, приїхавши в Україну у відпустку, подав заяву про визнання ОСОБА_2 (згодом, ОСОБА_5) ОСОБА_3 своєю дочкою. Заяву подав на прохання ОСОБА_6, яка запевнила у походженні дочки від нього. У грудні 2014 року, разом з ОСОБА_3, він звернувся до центру відповідних досліджень у США, де внаслідок проведеного дослідження крові була виключена можливість її походження від позивача.

Позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування спірною квартирою, посилаючись на те, що після примусового виконання рішення Приморського районного суду від 19 лютого 2014 року про його вселення до власної квартири, ОСОБА_2, разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 добровільно залишила спірну квартиру й переїхала до своєї матері в Одеську область. За час проживання відповідачів квартира приведена до аварійного стану. Комунальні платежі, які ними не сплачувалися, були погашені позивачем при отриманні дозволів на реконструкцію квартири.

В судове засідання відповідачі не зявилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (ч. 5 ст. 74 ЦПК України), про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи в їх відсутність та заперечень на позов до суду не надали.

Позивач, до суду, до судового засідання, надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності заочно, викладене в позовній заяві підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 2 ст. 197 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд ухвалив заочно розглядати справу у відсутності належно повідомлених відповідачів без фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, дійшов висновку про можливість задоволення позову, виходячи із нижче викладених підстав.

Відповідно до ст.316 ч.1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч.2 ст.317 ЦК).

Позивач правомірно набув право приватної власності на спірну квартиру під № 3 в будинку № 25 по вулиці Великій Арнаутській, в місті Одесі, у порядку ст.204, 328 ЦК України, на підставі договору купівлі продажу від 9 жовтня 1991 року, який зареєстрований у встановленому порядку.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2011 року відхилений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру.

Право власності позивача також підтверджено рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 січня 2012 року (справа № 2/1522/3509/12), яким було відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Григорівні) у задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності, та на припинення права власності відповідача. Рішення набрало законної чинності на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2012 року.

Цим же рішенням, від 31 січня 2012 року, по справі № 2/1522/3509/12 встановлено, що ОСОБА_2, на підставі довіреності ОСОБА_3, посвідченою та апостільованою нею в США, як особою зі статусом постійного мешканця, вимагала відшкодування за рахунок ОСОБА_1 витрат на освіту дочки в США.

Позивач був вселений у власну квартиру на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2013 року. Рішення набрало законної сили, з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року, та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 20 серпня 2014 року. (справа № 1522/21970/12)

Відповідно до ст.60 ЦПК України, факти, які встановлені наведеними судовими рішеннями, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

З наданої копії довідки (виписки) з домової книги, вбачатимешсь, що відповідачі зареєстровані як особи, що постійно проживають за вказаною адресою.

Відповідно до ст.71 ч.1 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Наданими позивачем актами, засвідченими житлово-комунальною установою підтверджується, що ОСОБА_2, разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, добровільно залишила спірну квартиру та не проживає, протягом, більш одного року, після виконання державним виконавцем рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року.

Наданими позивачем копіями платіжних доручень підтверджується, що комунальні платежі за період, з січня 2011 року сплачені позивачем. Наведеними документами підтверджується, що відповідачами протягом тривалого часу не виконувалися встановлені ст.64, 67 ЖК України обовязки користувачів жилого приміщення.

Відповідно до ст.168 ч.3 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати

і плати за комунальні послуги.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 3-8, 10-14, 208, 209,212-216, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 11, 316, 317, 328, 383, 391 ЦК України, 64, 67, 65, 71, 72, 168 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_5 (Абрамовича) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Григорівни), - про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням задовольнити.

ОСОБА_7 ОСОБА_2, з усіма особами, які мешкають з нею разом, такими, що втратили право на постійне проживання, з припиненням їхньої реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, в місті Одесі.

ОСОБА_7 ОСОБА_3 (Григорівну) такою, що втратила право на користування, внаслідок виїзду за межі України на постійне місце помешкання, з припиненням її реєстрації за адресою: АДРЕСА_3.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Приморського районного суду м. Одеси протягом 10-ти днів, після отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя: С.М.Кічмаренко

21.03.2016