Ухвала суду № 57419442, 27.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/15432/15-ц Номер провадження 22-ц/775/919/2016

Головуючий 1 інстанції Бакуменко А.В.

Категорія 27 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2016 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, та відмовив в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору і як вбачається з розрахунку заборгованості порушення умов договору про повернення кредитних коштів, сплати відсотків зі сторони відповідача мало місце ще до настання дати сплати останніх щомісячних платежів, кредитні кошти банку не повернуті, тим самим кредитний договір не є розірваним чи припиненим, також позивач не просить стягнути проценти з 2005 року, а лише в межах позовної давності. Крім того, умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобовязання, які встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, відтак початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Відповідачка в судове засідання апеляційної інстанції не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 12 липня 2004 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12Э-04, згідно з умовами якого ПАТ КБ «Приватбанк» надало відповідачці кредит в сумі 1000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 26 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 квітня 2005 року (а.с.6-7).

Відмовляючи ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла у звязку із неналежним виконанням ОСОБА_1 обовязку по поверненню кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позов подано до суду з пропуском строку позовної давності, застосувати який відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України просила відповідачка у заяві.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Під час розгляду справи встановлено, що 12 липня 2004 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12Э-04, згідно з умовами якого позивач надав відповідачці кредит в сумі 1000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 26 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 квітня 2005 року.

Умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Оскільки відповідачка порушила умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни і станом на 08 вересня 2015 року виникла заборгованість зі сплати відсотків в сумі 290,76 доларів США, що за курсом 22,11 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 08 вересня 2015 року складає 6428,70 грн. (а.с.49).

Суд першої інстанції встановив, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили також строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), тобто початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязаний його початок.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідачкою здійснений 30 березня 2005 року, що є початком перебігу строку позовної давності, тому трирічний строк для банку сплинув 30 березня 2008 року, пятирічний (на який наголошую позивач) 30 березня 2010 року, проте з позовом він звернувся 14 вересня 2015 року, не зазначивши поважних причин пропуску строку і не ставив питання про його поновлення.

Врахувавши умови кредитного договору та зміст зазначених правових норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Встановивши наведені обставини, зважаючи на відсутність доказів поважності причин пропуску звернення до суду з позовом, суд дійшов правильного висновку, що позов подано до суду з пропуском строку позовної давності, про що відповідач відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України зазначила в заяві від 22 січня 2016 року та від 18 березня 2016 року (а.с.26,53-54).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню у звязку із спливом позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно зробив висновок щодо пропуску позивачем позовної давності, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді