Ухвала суду № 57413819, 25.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 408/4089/15-ц

Провадження № 22ц/782/164/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Луганської В.М..

суддів: Коновалової В.А., Коротенка Є.В.

за участю секретаря - Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 11 січня 2016 року в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні будівлею складу, яка належить на праві приватної власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні будівлею складу, яка належить на праві приватної власності. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 24 липня 2013 року між ОСОБА_3, з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони було укладено договір про відступлення шляхом дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Нива", відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 безоплатно отримав у власність належну ОСОБА_2 на праві приватної власності часту (33,23 %) у статному фонді ТОВ "Агрофірма "Нива", що підтверджується копією відповідного нотаріального посвідченого договору. 24 липня 2013 року загальними зборами учасників Товариства затверджено нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", що зареєстроване 03.03.1999 року, реєстраційний номер 24197622Ю0050021, згідно якого учасниками Товариства стали громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Нива" 99,69% та 031% відповідно. Серед майна, що належить товариству на праві приватної власності на момент укладання вищевказаного договору рахувався об'єкт незавершеного будівництва ( будівля складу), розташований за адресою: АДРЕСА_1, Біловодський район, Луганська область. З 24.07.2013 року по 27.07.2015 року ТОВ "Агрофірма"Нива" проведено роботи по завершенню будівництва складу. 19.08.2015 року на прийняту в експлуатацію будівлю складу позивачем отримано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно. Після оформлення всіх правовстановлюючих документів на склад, позивач вирішив використовувати склад для зберігання насіння врожаю 2015 року. Про те не змогло цього здійснити, оскільки відповідач у зазначеному складі розмістив для зберігання насіння ячменю. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права по володінню та користуванню своїм майно. Просив суд, винести рішення, яким зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні належним товариству на праві приватної власності будівлею складу по АДРЕСА_1 Біловодського району Луганської області.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 11 січня 2016 року заявлені вимоги товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірма "Нива"до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні будівлею складу, яка належить на праві приватної власності задоволено. Суд зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» будівлею складу по АДРЕСА_1, Біловодський район, Луганська область шляхом звільнення даного приміщення складу від його майна. Стягнув з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» судовий збір у розмірі 1218, 00 грн.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішенняБіловодського районного суду Луганської області від 11 січня 2016 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову ТОВ "Агрофірма "Нива" про усунення перешкод у користуванні будівлею складу, яка належить на праві приватної власності, відмовити.

В судовому засіданні представник ТОВ "Агрофірма "Нива" апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування судового рішення не має.

Апелянт та його представник в судове засідання не з'явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи заявлені вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що будівля складу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, Біловодський район, Луганська область на праві власності належить ТОВ "Агрофірма "Нива". З боку відповідача чиняться власнику перешкоди у користуванні приміщенням.

Колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

За змістом частин другої та третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Так, судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма"Нива" є власником будівлі складу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 10-12, 32-34). В приміщенні частини складу знаходилось майно відповідача, а саме: насіння ячменю та овса.

20.08.2015 року позивач на адресу відповідача направив лист з проханням звільнити приміщення складу.

Відповідач відмовився звільнити частину складу, мотивуючи тим, що ним у 2013 році придбано частину приміщення складу.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 57,58,60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він в 2013 році придбав у позивача частину складу, який розташований за адресою: Луганська область, Біловодський район, АДРЕСА_1

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що між товариством та відповідачем не існує договірних відносин щодо цього майна, і що відповідач розмістив там майно оскільки був співвласником майна товариства.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору від 04.07.2013 року про відступлення шляхом дарування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" (а.с.87) ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 частку розміром 33, 23% у статутному капіталі ТОВ"Агрофірма "Нива". Відповідно до статуту ТОВ "Агрофірма "Нива" (нова редакція), яка реєстрована 25.07.2013 року учасниками товариства є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його право користування складом або його частиною.

За таких підстав, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо задоволення заявлених вимог позивача, оскільки судом встановлено, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні та володінні складом, зберігаючи там насіння ячменю та овса та навісивши на дверях замки.

Колегія суддів судової палати не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції в порушення вимог п.4ч.1 ст.201 ЦПК України не зупинив провадження по справі, виходячи з наступного:

Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

Відповідач не надав суду доказів того, що в провадженні Біловодського районного суду знаходиться кримінальна справа за його заявою від 12.10.2015 року, тому у суду не було підстав для зупинення провадження по справі.

Колегія суддів судової палати приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України колегія суддів судової палати відхиляє апеляційну скаргу відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді :