Рішення № 57411161, 26.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1905/16 Справа № 208/3504/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 листопада 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись в обґрунтування своїх вимог, що відповідно до укладеного Кредитного договору від 29 серпня 2008 року, шляхом відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки він надав ОСОБА_2 кредит у сумі 10000,00 грн.

Відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у звязку з чим, станом на 31 березня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 31439,62 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

Заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21 жовтня 2014 року, яким позовні вимоги було задоволено, за заявою відповідача про перегляд заочного рішення, ухвалою того ж суду від 02 березня 2015 року, скасовано (а.с.34,35, 39-43, 56).

Поторним заочним рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 24 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору станом на 31 березня 2014 року у сумі 31439,62 грн., яка складається з 8523,5 грн. заборгованість за кредитом, 15480,82 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 5461,98 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1473,32 штраф ( відсоткова складова) та судові витрати у розмірі 314,4 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (в подальшому перейменованому на ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у формі заяви, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 2,5% на місяць з розрахунку 360 днів на рік. Термін дії кредитного ліміту збігається зі строком дії кредитної картки. Згідно змісту вказаної заяви,ОСОБА_2 ознайомився і погодився з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку та позивач відкрив на імя відповідача картковий рахунок та надав у користування кредитну картку № 4149625301212187 (а.с. 7).

ОСОБА_2 не виконав своїх зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого у нього перед ПАТ КБ «Приватбанк» згідно розрахунку позивача станом на 31 березня 2014 року виникла заборгованість у сумі 31439,62 грн., яка складається з 8523,5 грн. заборгованість за кредитом, 15480,82 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 5461,98 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1473,32 штраф ( відсоткова складова) та судові витрати у розмірі 314,4 грн. (а.с.5,6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, строк дії якого закінчився 29 серпня 2010 року. Водночас, відхиляючи заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд зазначив, що частково сплачуючи заборгованість, відповідач вчинив дію, яка перериває такий строк, а тому у даній справі не підлягають застосуванню положення законодавства щодо наслідків пропуску строку позовної давності.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

В законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі останнім днем місяця, указаного на картці.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Зазначена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року №6-103цс14, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як убачається з наданої позивачем на вимогу суду інформації по карті/рахунку клієнта № 4149625301212187, строк дії картки встановлений до «0910», тобто, її дія закінчилась 30 вересня 2010 року та вона має статус «прострочена».

Згідно розрахунку заборгованості, наданого до суду першої інстанції, та Виписки по особовому рахунку, наданої до суду апеляційної інстанції, останній платіж по картці був здійснений 22 квітня 2011 року, а до суду з позовом Банк звернувся 13 травня 2014 року.

Посилання позивача на платежі, начебто здійснені відповідачем 07 квітня та 03 липня 2013 року, колегія суддів не може взяти до уваги як докази на підтвердження переривання строку позовної давності, оскільки вони спростовуються розрахунком заборгованості, який не містить інформації, що у зазначені дні відбулося зменшення заборгованості та що відповідач вчиняв будь-які дії з метою погашення кредиту.

Судом першої інстанції не враховані указані вище положення законодавства, у звязку із чим судове рішення відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 листопада 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29 серпня 2008 року відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді