Ухвала суду № 57411034, 22.03.2016, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/4600/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/267/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 березня 2016 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

До Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області20.07.2015 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4, в якій позивач просила:

встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно володіти протягом більш ніж десяти років нерухомим майном за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, яке складається з: житлового будинку, літера А-1, загальною площею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 до складу якого входять такі приміщення як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв. м, житлова кімната 15,3 кв.м, житлова кімната 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м; сараю, літера Ж; літньої кухні-вбиральні-літнього душу, літера З; гаражу, літера К; огорожі №1 та №3; воріт №2; водоколонки І; замощення ІІ;

визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, яке складається з: житлового будинку, літера А-1, загальною полощею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 до складу якого входять такі приміщення як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв. м, житлова кімната 15,3 кв.м, житлова кімната 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м; сараю, літера Ж; літньої кухні-вбиральні-літнього душу, літера З; гаражу, літера К; огорожі №1 та №3; воріт №2; водоколонки І; замощення ІІ.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що позивач із дитинства і до теперішнього часу мешкає у батьківському житловому будинку за адресою м. Кривий Ріг,вул. Декабристів, 84. Після смерті батьків, так сталося, що на підставі рішення Центрально-Міського районного суду від 02.04.1990 року спадщина батьків була поділена між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, зокрема, суд присудив позивачу із відповідачем по ? частки спірного житлового будинку. На момент поділу цей житловий будинок складався із кухні та однієї кімнати житловою площею 13,00 кв.м. Крім того, до складу цього будинку входили і такі господарчі споруди, як сарай та літня кухня. Але, і житловий будинок і господарські споруди були збудовані ще у 1936 року, тому перебували у аварійному та ветхому стані. Через те, що успадкований позивачем будинок мав маленьку житлову площу та перебував в аварійному стані, одразу ж після оформлення своїх спадкових прав, позивач вимушена була його відремонтувати та реконструювати. Адже у вказаному житловому будинку позивач мешкала і іншого житла не мала. Так, впродовж 1991 року позивач відбудувала батьківську спадщину і на теперішній час спірне майно має технічні характеристики, які зазначені в позові. Відповідач ОСОБА_4 участі у відбудові та реконструкції спірного майна не приймала Після того, як відповідач ОСОБА_4 оформила свої спадкові права, вона ніколи користувалась своїм майном та не приймала участі у витратах повязаних з експлуатацією належного їй майна. Зазначені обставини, на думку позивача, підтверджують той факт, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти цим майном протягом майже двадцяти пяти років. Позивач також вважає, що має право вимагати визнання за нею права власності і на майно, яке було збудовано та реконструйоване нею без дозволу органу місцевого самоврядування і щодо якого вона не має правовстановлюючого документу. При цьому зауважує, що це майно не відповідає терміну «самочинне будівництво».

Ухвалою від 21.10.2015 справу прийнято до провадження судді Кузнецова Р.О. на підставі протоколу автоматичного розподілу від 20.10.2015.

В ході судового розгляду, позивач та її представник підтримала позовні вимоги й надали пояснення, які відповідали викладеним в позові обставинам.

Представник відповідача з позовом не погодився, надав пояснення, за якими підстав для визнання за позивачем права власності на частку нерухомого майна, яке належить сторонам на праві спільної часткової власності, за набувальною давністю не має, оскільки заволодіння часткою відповідача не відбулось через не визначення часток власників в натурі, а сплата комунальних послуг позивачем свідчить лише про її користування такими послугами. Крім того позивачем не було доведено обставин виникнення у позивача права власності на обєкт нерухомого майна в тому вигляді, як зазначено в позові оскільки зміни до правовстановлюючих документів не вносились, а будівництво здійснювалось самовільно. Також представником відповідача визнавалось відкрите володіння позивачем нерухомим майном, оскільки остання є законним власником частки у такому майні. Одночасно з цим зауважував про те, що право власності відповідача є непорушним, а визнання за позивачем права власності за набувальною давністю позбавить ОСОБА_4 права на нерухоме майно.

Крім цього під час розгляду справи були встановлені слідуючи фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84 належав ОСОБА_5, про що свідчить копія довідки-характеристики Міського управління технічної інвентаризації Криворізького відділу комунального господарства №2100/2 від 23.06.1989 (аркуш справи 20).

Згідно свідоцтва про смерть IV-КИ №339429, виданого 05.12.1988, ОСОБА_5 померла 01 травня 1988 року (аркуш справи 25).

На підставі рішення народного суду Центрально-Міського району міста Кривого Рогу від 02.04.1990 у справі №2-336 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб з боку позивача, які заявили самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсним заповіту, поділ спадкового майна та визнання права власності на будинок, було поділено спадкове майно ОСОБА_5, яке складалось з житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, між спадкоємцями за законом - ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а також визнано за кожною право власності на ? частки у вказаному будинку в порядку спадкування(аркуші справи 17-19).

Право власності сторін на нерухоме майно було зареєстроване в КП «Криворізьке БТІ», про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки (аркуші справи 60, 106).

При цьому згідно відомостей, наведених у домовій низі на житловий будинок за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, ОСОБА_1 проживала за цією адресою у період з 27.06.1968 по 17.06.1974, з 21.04.1994 по 21.10.1997 та з 21.10.1997 по теперішній час (аркуші справи 27-29).

Також судом встановлено, що згідно з даними технічного паспорту, складеного Міським бюро технічної інвентаризації на житловий будинок розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, під час останнього обстеження працівниками БТІ станом на 22.06.1989 такий обєкт нерухомого майна мав наступні технічні характеристики: житловий будинок літера А-1 загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 13 кв. м; літня кухня літера В; сарай літера Г; вбиральня літера Д; баня літера Е; огорожа №1; водоколонка І, замощення ІІ (аркуші справи 143-146).

Одночасно з цим відповідно до відомостей, викладених в технічному паспорті, складеному ТОВ «Пріма-КР» 09.02.2015 на замовлення позивача, зазначено інші технічні характеристики житлового будинку який складається з: житлового будинку, літера А-1, загальною площею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 до складу якого входять такі приміщення як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв. м, житлова кімната 15,3 кв.м, житлова кімната 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м; сараю, літера Ж; літньої кухні-вбиральні-літнього душу, літера З; гаражу, літера К; огорожі №1 та №3; воріт №2; водоколонки І; замощення ІІ (аркуші справи 21-23).

При цьому в технічному паспорті зазначено, що на такі обєкти як: реконструкція житлового будинку літера А-1, сарай літера Ж, літня кухня-вбиральня-літній душ літера З, навіс літера И, гараж літера К, не оформлено правовстановлюючі документи, оскільки вказані побудови здійснені у 1991 році (тобто до 05.08.1992 року), тому не можуть вважатись самочинним будівництвом. Проте у вказаному технічному паспорті зазначено що рік забудови записано зі слів замовника, тобто ОСОБА_1, позивача у справі (аркуш справи 23).

Допитані в ході судового розгляду справи в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були сусідками позивача, підтвердили обставини позову, за якими ОСОБА_1 тривалий час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, що будівництво всього будинку неї було завершено у 1991 році. Одночасно з цим свідкам не було відомо про іншого співвласника нерухомого майна ОСОБА_4, а також про те, що їй належить частка у нерухомому майні, яка не виділена в натурі.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом всього часу користування належним в тому числі їй самій будинком оплачувала вартість наданих комунальних послуг (аркуші справи 30-35, 73-94).

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між сторонами щодо наявності або відсутності у позивача права власності на частку нерухомого майна, належного відповідачу, яке виникло за набувальною давністю, а також виникнення права власності на самочинне будівництво, внаслідок чого до таких відносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України, які регулюють питання виникнення права власності та положення законодавства, якими врегульоване питання віднесення обєктів нерухомості до самочинного збудованих та виникнення прав на них у забудовників.

Зокрема за приписами частин 1 та 4 статті 344 ЦК України Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При цьому відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року N 5 при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Проте, коли з позовом про набуття права власності за набувальною давністю звертаються самі власники майна, тобто, як в цьому випадку, сторони є співвласниками будинку на підставі рішення суду, частки яких не виділені в натурі, можливість застосування в такому випадку норм ст. 344 ЦК України виключається, оскільки інститут набувальної давності застосовується лише щодо майна іншої особи. Крім того позивачем не було доведено добросовісність придбання майна, внаслідок її обізнаності про відсутність в неї правових підстав для набуття права власності на ? частку житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, яка належить ОСОБА_4. При цьому витрати ОСОБА_1 на утримання будинку та сплату комунальних послуг не можуть вважатись діями, які підтверджують обставину заволодіння майном, а свідчать лише про користування позивачем такими послугами як співвласник нерухомого майна, а в силу вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тому такі дії вважаються виконанням обовязку з утримання майна.

Також судом звертається увага на вимоги ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, за якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, в звязку з чим суд дійшов висновку про те, що визнання права власності за позивачем призведе до протиправного позбавлення відповідача права власності на частку у нерухомому майні.

Більш того судом звертається увага на те, що сторони набули право власності на нерухоме майно житловий будинок за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, який складається з наступного: житловий будинок літера А-1 загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 13 кв. м; літня кухня літера В; сарай літера Г; вбиральня літера Д; баня літера Е; огорожа №1; водоколонка І, замощення ІІ. Одночасно з цим в позові ставиться питання про визнання права власності на майно, на яке відсутні правовстановлюючі документи, та яке складається з: житлового будинку, літера А-1, загальною площею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 до складу якого входять такі приміщення як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв. м, житлова кімната 15,3 кв.м, житлова кімната 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м; сараю, літера Ж; літньої кухні-вбиральні-літнього душу, літера З; гаражу, літера К; огорожі №1 та №3; воріт №2; водоколонки І; замощення ІІ.

Одночасно з цим перед судом не ставилось питання про визнання права власності на новостворене майно, оскільки предмет позову містив вимоги лише про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на ? частки житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабрістів, 84, який складається з житлового будинку, літера А-1, загальною площею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 до складу якого входять такі приміщення як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв. м, житлова кімната 15,3 кв.м, житлова кімната 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м; сараю, літера Ж; літньої кухні-вбиральні-літнього душу, літера З; гаражу, літера К; огорожі №1 та №3; воріт №2; водоколонки І; замощення ІІ, належної ОСОБА_4.

Також судом не вбачається правових підстав для встановлення юридичного факту заволодіння та продовження володіння протягом строку більше десяти років зазначеним нерухомим майном, оскільки позивач є власником майна, а тому володіння нею цим майном презюмується.

Крім того частиною 2 ст. 256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім передбачених ч. 1 цієї статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

А оскільки добросовісне заволодіння майном та тривале володіння ним протягом певного строку, які є умовою для виникнення набувальної давності за нормою ч. 1 ст. 344 ЦК України, фактично є предметом доказування, тому визначення таких фактичних обставин в якості предмету позову є недоцільним.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 84, 213 ЦПК України, ст. 244 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», п.п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року N 5, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Кузнецов