Ухвала суду № 57405146, 21.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1898/15-ц Головуючий у І інстанції Гаврищук А. В.Провадження № 22-ц/780/2686/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 21.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Потік-Агро" на рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Потік-Агро» про визнання недійсним договору оренди та витребування майна ,-

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував наступним.

Він є власником земельної ділянки на території Миронівського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія РЗ №318798.

28 грудня 2011 року між ним та ТОВ «Потік-Агро» було укладено договір оренди землі. Після підписання договору всі три примірника договору оренди землі залишалися у керівника ТОВ «Потік-Агро» з метою проведення їх державної реєстрації.

Як стверджує позивач, його примірник договору йому повернуто не було. 11 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ МВС України в Київській області з причин зловживання керівником ТОВ «Потік-Агро» службовим становищем, що полягала в утриманні майнових сертифікатів.

У ході досудового розслідування під час візуального огляду та порівняння позивачу стало відомо, що зареєстровано не той договір, який було фактично укладено, а підпис в графі «Орендодавець» в договорі оренди є підробленим.

Також ОСОБА_2 зясував, що підроблено його підпис в графі «передав» в акті приймання-передачі земельної ділянки (паю) від 28 грудня 2011 року. У подальшому, в рамках кримінального провадження, постановою від 23.07.2015 року було призначено почеркознавчу експертизу. В результаті проведення експертизи було встановлено, що підпис від імені громадянина ОСОБА_2 в графі «орендодавець» на договорі оренди землі від 28.11.2011 року виконаний не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою та підпис від імені громадянина ОСОБА_2 в графі «передав» в акті приймання-передачі земельної ділянки (паю) від 28.12.2011 року виконаний не громадянином ОСОБА_2, а іншою сторонньою особою.

Збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 28.12.2011 (згідно державного акту РЗ №318798); зобовязати ТОВ «Потік-Агро» передати земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЗ №318798.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано договір оренди землі б/н від 28.12.2011 земельної ділянки розміром 4,2624 га, власником якої згідно державного акту РЗ №318798 являється позивач, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потік-Агро» який зареєстровано в управлінні Держкомзему Миронівського району про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2011 за №322290004001766 недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потік-Агро» с. Потік Миронівського району Київської області, вул. Леніна, 61, (ЄДРПУО 33111660) на користь ОСОБА_2 паспорт серія СК 454296 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «Потік-Агро» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність волевиявлення учасника правочину (орендодавця) ОСОБА_2 під час укладення оренди землі б/н від 28.12.2011 року.

Такий висновок суду є правильним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,2624 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, яка належить йому на праві власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землі РЗ № 318798 (а.с. 11,12).

Із пояснень представників та самого позивача та матеріалів справи вбачається, що 28.12.2011 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Потік-Агро» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту, укладено письмові договори оренди належної позивачу земельної ділянки, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 7-9).

Згідно умов даного договору ОСОБА_2 передав відповідачу ТОВ «Потік-Агро» у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільського господарства. Зазначений договір зареєстровано в управлінні Держкомзему Миронівського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2011 за №322290004001766.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, що повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Крім того сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним обєднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно із ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 статті 203 Цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4-05/2222 від 10.02.2016 року що підпис від імені громадянина ОСОБА_2 в графі «орендодавець» на договорі оренди землі від 28.11.2011 року виконаний не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою та підпис від імені громадянина ОСОБА_2 в графі «передав» в акті приймання-передачі земельної ділянки (паю) від 28.12.2011 року виконаний не громадянином ОСОБА_2, а іншою сторонньою особою (а.с. 104-108).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Також ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

У відповідності до п.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи із вищевикладеного та зазначених норм права суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність волевиявлення орендодавця ОСОБА_2 під час укладення оренди землі б/н від 28.12.2011 року і з цих підстав визнав недійсним зазначений договір оренди.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апелянт не спростував висновки суду, нових доказів апеляційної скарги не встановлено, а тому вона не підлягає задоволенню.

За таких обставин судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Потік-Агро" відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді