Рішення № 574033, 06.04.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2007 р.

Справа № 4/491-06-12768

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ»

Про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ 1 378 161,73 гривень

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ»

до відповідача: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про визнання недійсним договору та зобов’язання виконати певні дії

Суддя Літвінов С. В.

Представники:

Від позивача: Мицько Р.М. за довіреністю

Від відповідача: Ельчібекян І. М. за довіреністю №21/17-1 від 02.01.07 р.

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»з позовом про стягнення боргу за поставлений природний газ у розмірі 368 018,06 гривень, пені у розмірі 57 925,49 гривень, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 765 908,66 гривень, трьох відсотків річних з простроченої суми у розмірі 186 309,52 гривень.

Відповідач з позовом не погодився та звернувся до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору №06/03-3085 від 24.12.2004 р. на постачання природного газу. Продовж розгляду справи позивач за зустрічним позовом доповнив свої вимоги та просив суд визнати недійсним повністю договір №06/03-3085 від 24.12.2003 р., зобов’язати ДК «Газ України»повернути усе отримане за недійсним правочином належному набувачу –НАК «Нафтогаз України».

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з зустрічним позовом не погодилась у зв’язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судом

встановлено:

24 грудня 2003 року між сторонами спору був укладений договір №06/03-3085 на постачання природного газу. Відповідно до умов зазначеного договору ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»як постачальник зобов’язалась передати ВАТ «Одесагаз»в 2004 році природний газ для потреб населення, а ВАТ «Одесагаз»зобов’язалось прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору та в обсязі розрахованому відповідно до вимог ПКМУ від 08.06.96 р. №619.

Відповідно до актів передачі-приймання природного газу, наявних у матеріалах справи, ВАТ «Одесагаз»отримало газ в загальному обсязі –568 282,276 тис.куб.м на загальну суму 65 016 715,20 гривень. Сплачено ВАТ «Одесагаз»за поставлений газ 64 648 697,14 гривень. Тобто за виконанням договору №06/03-3085 від 24.12.2003 р. сформувалась заборгованість у сумі 368 018,06 гривень.

З таких підстав ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить про стягнення боргу за поставлений природний газ у розмірі 368 018,06 гривень, пені у розмірі 57 925,49 гривень, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційний процесів у розмірі 765 908,66 гривень, трьох відсотків річних з простроченої суми у розмірі 186 309,52 гривень.

ВАТ «Одесагаз»з позовом не погодився, посилаючись на статтю 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005 р., якою визначено, що дозволяється списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу за енергоносії та послуги з їх передачі, яка виникла з причин невиконання зобов’язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, несплати населенням за природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 01.01.2002 р. та є непогашеною на розрахункову дату.

ВАТ «Одесагаз»зазначає, що протоколом №17 Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 13.12.2006 р. затверджено обсяг дебіторської заборгованості ВАТ «Одесагаз», визначений до списання та збитки для укладення договорів реструктуризації на умовах, встановлених п. 10.6 ст.10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Тобто ВАТ «Одесагаз»вважає, що вимога щодо стягнення основного боргу не відповідає дійсності та не підлягає задоволенню у обсязі заявленої вимоги, тому що погашення такого боргу вже врегульовано законом.

Щодо штрафних санкцій, то ВАТ посилається на те, що договором на постачання природного газу встановлено, що за неналежне виконання своїх зобов’язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (п. 6.1), а неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців. ВАТ вважає, що ця вимога закону та договору порушена з боку позивача, наданий суду розрахунок пені зроблений без урахування цих вимог, тому вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

ВАТ також посилається на те, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір збитків. При цьому повинно бути прийнятим до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, а також не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (відповідно до статті 233 ГК України). У зв’язку з цим ВАТ просить суд звернути увагу на те, що ним було виконано зобов’язання на 99,5%. Відповідач посилається на те, що повний розрахунок за спожитий населенням природний газ не можливо здійснити без повного розрахунку як з боку населення, так і з боку держави по зобов’язанням по відшкодуванню пільг та субсидій, які надані відповідно до чинних законів окремим категоріям громадян.

ВАТ «Одесагаз»20.02.2007 року звернулось до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з зустрічним позовом про визнання недійсним договору №06/03-3085 від 24.12.2003 р. Позивач за зустрічним позовом зазначив, що НАК «Нафтогаз України»здійснює реалізацію природного газу населенню через ДК «Газ України»та суб’єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом. Кабінет Міністрів України може, у визначених законом випадках, видавати правила, обов’язкові для сторін публічного зобов’язання, в тому числі щодо встановлення або врегулювання цін. Умови зобов’язання, що не відповідають цим правилам або встановленим цінам, є недійсними (ст. 178 ГК України). Позивач за зустрічним позовом вважає, що спірний договір не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом».

12.03.2001 року ВАТ «Одесагаз»уточнило позовні вимоги та зазначив, що ДК «Газ України»не мав достатньої правоздатності щодо постачання газу, тому що не отримав ліцензію, необхідну для здійснення таких дій. Неправомірність дій сторони, на думку зустрічного позивача, полягає в тому, що відповідно до вимог, які висунуті ПКМУ від 27.12.2001 р. №1729 п. 2 п.п. г) реалізацію газу населенню здійснює НАК «Нафтогаз України», через свою дочірню компанію «Газ України», підприємства газопостачання та газифікації і державне комунальне підприємство «Київгаз». ВАТ «Одесагаз»вважає, що ДК «Газ України»є неналежною стороною за договором та доповнив свої позовні вимоги вимогою про зобов’язання ДК «Газ України»повернути усе отримане за недійсним правочином належному набувачу –НАК «Нафтогаз України».

ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»з вимогами, що викладені у зустрічному позові не погодилось, так як позов заявлено з пропуском строку позовної давності, умови договору на постачання природного газу, укладений між сторонами повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що посилання ВАТ «Одесагаз»на те, що реалізація газу населенню повинна здійснювати безпосередньо ДК «Газ України»не відповідає дійсності та суперечить положенням Постанови Кабінету міністрів України №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом». Відповідач зазначає, що він є дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України», має відповідну ліцензію на постачання природного газу для населення.

Відповідач за зустрічним позовом також зазначає, що відповідно до п. 2.5 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з постачання природного газу за регульованим тарифом (затверджені постановою НКРЕ України від 12.08.1999 р. №1043) ліцензіат повинен виконувати в повному обсязі фінансові зобов’язання –своєчасну оплату природного газу, оплату послуг з транспортування та зберігання природного газу, відповідно о умов укладених договорів.

21 березня 2007 року ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»надали до суду заяву про збільшення позовних вимог та просили суд стягнути з ВАТ «Одесагаз»368 018,06 гривень основного боргу, 60 280,01 гривень –пені, 809 555,31 –сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 189 779,93 гривень –три відсотка річних з простроченої суми. Зазначене збільшення було здійснено позивачем по первісному позову з урахуванням часу прострочення, що сплинув за період розгляду справи.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, надавши оцінку доводам сторін у відповідності з чинним законодавством України, суд вважає, що позовні вимоги ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»про стягання з ВАТ «Одесагаз»заборгованості та штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, а зустрічні вимоги ВАТ «Одесагаз»про визнання договору постачання природного газу недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами спору виникли правовідносини з виконання договору №06/03-3085 на постачання природного газу від 24.12.2003 року. Відповідно до умов зазначеного договору ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»зобов’язалась передати газозбутової організації (ВАПТ «Одесагаз») організації в 2004 році природний газ для потреб населення, а газозбутова організація зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору та в обсязі, розрахованому відповідно до вимог ПКМУ від 08.06.1996 р.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник передає газозбутовій організації в 2004 році газ в обсязі до 590 464,000 куб.м. За п. 3.3 Договору приймання-передача газу, поданого постачальником у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. Зазначені акти приймання-передачі газу, відповідно до п.п. 3.4.1 Договору, є підставою для розрахунків.

Договором передбачено, що загальна сума даного Договору складається з сум вартості місячних поставок газу (п. 4.2). Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за природний газ, спожитий населенням та їх розподіл (крім централізованих розрахунків), згідно Наказу НАК «Нафтогаз України»від 22.12.2003 р. №590, здійснюється відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. №759.

Відповідно до п. 6.2 Договору сторони домовились, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки та на умовах, що зазначені у п.п. 5.1 даного договору з вини газозбутової організації вона сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. В разі наявності заборгованості газозбутової організації з її вини за даним договором більше двох місяців, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір. Зазначений пункт було змінено сторонами договору Протоколом розбіжностей від 15.01.2004 р. який передбачив, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, газозбутова організація сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 6.4. Договору передбачено, що за умови своєчасного надання довідки, зазначеної в п. 5.6 Договору (довідка про кошти, отримані від населення), штрафні санкції нараховуються лише на кошти, фактично отримані газозбутовою організацією від населення та не перераховані постачальнику.

Вищезазначеним протоколом розбіжностей, що є невід’ємною частиною договору також передбачено, що за умови своєчасного надання довідки про кошти, отримані від населення, штрафні санкції нараховуються лише на кошти, фактично отримані газозбутовою організацією від населення та не перераховані постачальнику (п. 6.3 за редакцією протоколу розбіжностей).

Правовідносини, з виконання зазначеного договору регулюються, окрім умов договору, цивільного та господарського законодавства також спеціальними нормативними актами, серед яких постанова Кабінету міністрів України від 27.12.2001 р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»в редакції, що діяла на момент укладання спірної угоди, тобто на 2003 р. (доречі –на час підписання договору –постанова КМУ №1729 від 27.12.2001 р. «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»). Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, через свою дочірню компанію "Газ України", підприємства з газопостачання та газифікації і державне комунальне підприємство "Київгаз".

З наведеного випливає, що ДК «Газ України» ДАК «Нафтогаз України»є належною стороною в договорі на постачання природного газу та уклала зазначений договір, виходячи з повноважень, якими її наділило законодавство.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 березня 2000 року №273 ВАТ «Одесагаз»отримало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Одеської області. Укладання відповідних договорів передбачено Порядком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1729.

За умов наведених положень законодавства у суду немає підстав визнавати договір №06/03-3085 на постачання природного газу від 24.12.2003 р. таким, що не відповідає вимогам законодавства. Відтак суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання недійсним договору та про застосування наслідків такої недійсності у вигляді реституції.

Втім суд встановив, що виконуючи умови договору, ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»поставило ВАТ «Одесагаз»природний газ на загальну суму 65 016 715,20 гривень, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. ВАТ «Одесагаз»перерахувало за виконані контрагентом зобов’язання 64 648 697,14 гривень. Різниця між сумою, належною до сплати та сплаченою є заборгованістю оплати за поставлений газ відповідно до умов договору на постачання природного газу від 24.12.2003 р.

Зазначена заборгованість підлягає стягненню з ВАТ «Одесагаз»відповідно до умов договору та статті 526 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, суд вважає, що ці вимоги ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»не відповідають умовам договору, укладеному між сторонами та позивачем не доведені, виходячи з такого.

Відповідно до п. 6.3 Договору, з урахуванням погоджених між сторонами договору розбіжностей, штрафні санкції нараховуються лише на кошти, фактично отримані газозбутовою організацією від населення та не перераховані постачальнику. Тобто за умови своєчасного надання довідки, зазначеної в п. 5.6 Договору (довідка про кошти, отримані від населення), штрафні санкції не можуть бути нараховані на кошти, що несплачені споживачами, що має підтверджуватись відповідними довідками.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи положення, передбачене сторонами в договорі, в межах якого позивач за первісним позовом просить стягнути штрафні санкції, ДК «Газ України»ДАК «Нафтогаз України»необхідно було довести, що відповідач (ВАТ «Одесагаз») зазначені кошти за спожитий газ отримані від населення, але не перераховані на користь ДК «Газ України».

Таким чином, позивач за первісним позовом не довів порушення зобов’язання, що передбачено статтею 610 ЦК України, відповідно до положень якої порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Суд вважає безпідставним посилання ВАТ «Одесагаз»на статтю 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», так як остання передбачає не імперативний порядок застосування її положень, а дозвільний, що не визначає обов’язковості застосування її положень та проведення списання заборгованості.

Суд не приймає до уваги також посилання ВАТ «Одесагаз»на Постанову НКРЕ від 12.07.2000 р. №759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України»за поставлений природний газ»на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27.05.2000 р. №840 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 р. №1785», так як ним було зроблено алгоритм, який однак, визначає лише послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Враховуючи наведене, відповідно до умов договору, укладеному між сторонами, статей 203, 215, 526, 610 ЦК України, постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2001 р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», суд вважає за необхідне задовольнити вимоги, заявлені у первісному позові, частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до зазначеного, керуючись статтями 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»задовольнити частково.

2. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»код 03351208 ( м. Одеса, вул. Одарія, 1 ) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»код 31301827 ( м. Київ, вул. Полуденка, 1) 368 018,06 гривень - борг за поставлений природний газ за договором №06/03-3085 на постачання природного газу від 24 грудня 2003 року, державне мито 3569,25 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 29,50 грн.

4. В частині стягнення пені в розмірі 60 280,01грн., індексу інфляції в розмірі 809 555грн. та трьох процентів річних в розмірі 189779,93грн.- відмовити повністю.

Рішення підписано 12.04.07р.

Рішення суду набирає законної сили після 10 денного строку

з дня його підписання.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Літвінов С.В.