Ухвала суду № 57401288, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/64575/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.,та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаЗюбанов В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіна постановуВінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014та ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014у справі № 802/3053/14-аза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_6доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0036841701 та №0036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, що прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 01 серпня 2014 року, а також вимогу про сплату боргу від 14 липня 2014 року, що сформована Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 14 липня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) його правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків і зборів у період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1906/1701/НОМЕР_1 від 14.07.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір податку з фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 71 144,37 грн., п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 142 288,5 грн., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 72 382 грн.;

- на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято:

1) вимогу про сплату боргу №Ф-0033561701 від 14.07.2014, якою вимагалося від позивача сплатити 71 144,25 грн. боргу зі сплати єдиного внеску;

2) податкове повідомлення-рішення №0036841701 від 01.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 72 382 грн. за основним платежем та на 36 191 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) повідомлення-рішення №0036971701 від 01.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 71 144,37 грн. за основним платежем та на 35 572,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

4) рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 9 080,56 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, за встановлених обставин справи, не погодилися з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволенні позову, з огляду на таке.

Щодо правовідносин, які стали підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0036841701 від 01.08.2014, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_6 здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є надання транспортних послуг, які надаються транспортними засобами, які зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_6

Також, судами встановлено, що податковий орган не ставить під сумнів використання ФОП ОСОБА_6 транспортних засобів, що зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_6, у господарській діяльності, а вказує лише на те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ внаслідок використання таких транспортних засобів без належної на те правової підстави.

Згідно абз.2 п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо помилковості тверджень відповідача про безпідставність формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_6 транспортних засобів, зареєстрованих за фізичною особою ОСОБА_6

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення іншої частини позовних вимог передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з такого.

Згідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 названого Кодексу).

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п.177.10 ст.177 названого Кодексу).

За змістом п.138.1 ст.138 названого Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 названого Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Статтями 144-146 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування амортизації, а саме, об'єкти амортизації, класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, методи нарахування амортизації.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що вищенаведені положення податкового законодавства позбавляють право фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на віднесення до складу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум амортизації.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суми амортизації відносяться до складу витрат фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за умови відображення таких сум в Книзі обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами та даними розрахунку амортизації у відповідності до вимог, встановлених статтями 144-146 Податкового кодексу України.

Однак, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій вищенаведені обставини не дослідили та не перевірили правомірність формування позивачем спірних сум валових витрат, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701 від 01.08.2014, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014.

З огляду на неповноту встановлення судами обставин справи, що входять до предмету доказування, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701 від 01.08.2014, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 та вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 КАС України.

В іншій частині - постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 підлягають залишенню без змін на підставі ст.224 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) його правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

2. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014, вимоги про сплату боргу від 14 липня 2014 року скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В іншій частині - постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний