Ухвала суду № 57401232, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/5264/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та Прокуратури Львівської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016р.

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 р.

по справі № 813/2977/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області,

третя особа Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

за участі Прокуратури Львівської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектргаз» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 року №0000102201/530.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016р. позовні вимоги задоволено; визнано протиправним і скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та Прокуратура Львівської області звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.

Третя особа у касаційній скарзі просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Прокуратура Львівської області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення при їх ухваленні норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги третьої особи у справі та часткового задоволення скарги Прокуратури з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області в період із 11.12.2014 року по 19.12.2014 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Спектргаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні р.19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду) за вересень 2014 року та р.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.22-23) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області було складено акт №3785/13-03-22-01-13/39258250 від 26.12.2014 року, у якому зафіксовані порушення ТзОВ «Спектргаз» податкового законодавства, а саме: 1) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено р.17 - податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ПАТ «Іскра» всього на суму 3 960 000 грн., що призвело до завищення р.19 за вересень 2014 року на суму 3 960 000 грн. та завищення значення р.24 за жовтень 2014 року на суму 3 960 000 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ в Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000102201/530 від 19.01.2015 року, яким ТзОВ «Спектргаз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 960 000 грн. за жовтень 2014 року.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області та до Державної фіскальної служби України, скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи між ТзОВ «Спектргаз» і ПАТ «Іскра» укладено договір купівлі-продажу №060914/0703 від 20.08.2014 року.

Відповідно до п.п.1.1 вказаного договору, ПАТ «Іскра» зобов'язалося за плату передати у власність позивача газопровід високого тиску ПАТ «Іскра» - ГРС «Винники» та 4 катодних станції.

Ціна купівлі-продажу такого об'єкта була визначена сторонами в п.1.8 договору №060914/0703 від 20.08.2014 року в розмірі 23 760 000 грн., у т.ч. ПДВ 3 960 000 грн.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 договору №060914/0703 від 20.08.2014 року, право власності на предмет договору купівлі-продажу переходить до позивача після отримання майна та підписання акту приймання-передачі.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про те, що за результатами проведення перевірки не доведено факту нереальності господарської операції між ПАТ «Іскра» та позивачем при придбанні останнім у власність та фактичному прийнятті ним газопроводу високого тиску ПАТ «Іскра» - ГРС «Винники» та 4 катодних станції за ціною 23 760 000 грн. відповідно до договору купівлі-продажу №060914/0703 від 20.08.2014, а виявлені контролюючим органом невідповідності у первинних документах не є істотними і такими, що можуть впливати на її чинність.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає з дати тієї події, що відбулася раніше - списання коштів з банківського рахунка платника податку або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не може бути віднесено до податкового кредиту сума податку, нарахованого, як у даному випадку, у зв'язку з придбанням товарів, які підтверджуються податковими накладними, що оформлені з порушенням вимог. Вказані порушення можуть бути спростовані в ході проведеної податковим органом перевірки, однак за умови наявності документів, що підтверджують факт придбання таких товарів чи послуг, а відповідно - реальність здійсненої операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Обов'язковість ведення такого обліку як бухгалтерський передбачено п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Даною нормою визначено, що саме на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

При цьому п. 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують з факти здійснення господарських операцій і ці документи повинні підтверджувати її здійснення.

Аналогічно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а самі ж операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

При цьому, п. 2.16 зазначеного Положення заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Системний аналіз норм вищевказаного законодавства свідчить про те, що платник податку має право на формування податкового кредиту у разі придбання товарів чи послуг на підставі податкової накладної продавця такого товару, за умови, що така операція передбачена чинним законодавством, вчинений правочин відповідає вимогам щодо його сутності та форми, результати його реалізації впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів сторін, а прийняття до виконання облікових документів і відображення їх в первинному обліку не повинні порушувати договірну і фінансову дисципліну, завдавати шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Однак, судом першої та апеляційної інстанції норми вищевказаного законодавства проігноровано при наданні оцінки спірної господарської операції між позивачем та ПАТ «Іскра», як і не надано оцінки доводам податкового органу та третьої особи щодо невірного застосування судами вказаних норм чинного законодавства.

Натомість, за відсутності відомостей щодо використання вказаного майна в господарській діяльності позивача, судами без належного правового обґрунтування взято до уваги податкову накладну, оформлену, на думку контролюючого органу, з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки: не співпадають реквізити договору купівлі-продажу у податковій накладній, наданій до перевірки, та податковій накладній, зареєстрованій в ЄРПН, а також платіжні доручення, що містять невідповідності, зокрема, у частині призначення платежу.

При цьому судами, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, не надано належної правової оцінки встановленому податковим органом факту незаконності переходу права власності на газопровід до ТзОВ «Спектргаз» у межах спірних правовідносин.

Зокрема, при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не спростовано доводів контролюючого органу щодо необхідності перевірки фактів, які свідчать про те, що на момент складення договору (20.08.2014), акту приймання передачі (01.09.2014), так і до цього часу ПАТ «Іскра» не виконано вимог рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/622/14 від 06.05.2014. яким зобов'язано останнього прийняти від ВАТ «Львівгаз» газопровід високого тиску ГРС «Винники» (нова) - ПАТ «Іскра» та 4 катодні станції шляхом підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди до договору від 01.01.2011 №0102111/8104 та акту перевірки герметичності газопроводу.

Про невиконання вищевказаного судового рішення свідчать матеріали виконавчого та кримінальних проваджень, які необхідно дослідити у процесі прийняття рішення у даній справі, у тому числі на предмет наявності, або відсутності судових рішень, які набрали законної сили та, відповідно, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності відповідної особи.

Серед іншого, з урахуванням такої концепції застосування норм чинного процесуального законодавства, судам слід надати оцінку і матеріалам у справі №462/1468/16-к Залізничного районного суду м. Львова, копію ухвали від 21.03.2016 р. у якій надано до суду касаційної інстанції уповноваженим представником третьої особи.

Також слід зазначити, що суди у даному випадку безпідставно визнали такими, що підлягають звільненню від доказування обставини щодо чинності спірного договору купівлі-продажу від 20.08.2014, посилаючись на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 у справі № 914/4401/14 та лише на цій підставі дійшли висновку щодо можливості та законності передачі спірного майна за актом прийому-передачі від 01.09.2014.

Так, за результатами розгляду Господарським судом Львівської області справи за позовом ПАТ «Львівгаз» до ПАТ «Іскра» про встановлення між сторонами договірних правовідносин у рішенні від 02.03.2015, судом зазначено, що договір від 20.08.2014 між відповідачем та ТзОВ «Спектргаз» є чинним, та правомірність його згідно положень ст. 204 ЦК України презюмується, оскільки недійсність такого прямо не встановлена законом і цей договір не визнаний судом недійсним.

Вказане однак не відповідає висновкам судів попередніх інстанцій у даній адміністративній справі, викладеним у рішеннях від 08.10.2015 р. та від 08.02.2016 відповідно щодо встановленої господарським судом правомірності укладення згаданого договору, оскільки чинність такого, як і зазначено безпосередньо у судовому рішенні в господарській справі, не була предметом спору ні в цій, ні в будь-якій іншій справі.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити.

Касаційну скаргу Прокуратури Львівської області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016р. та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 р. по справі №813/2977/15 касувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Сірош М.В. (підпис)Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 22.04.2016р.