Ухвала суду № 57400619, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/45252/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року

у справі № 2а-7347/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування повідомлення про нарахування пені,-

встановив:

ПАТ «Банк Національний кредит» звернулось до суду з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про скасування повідомлення про нарахування пені від 28 грудня 2010 року №17302/10/43-110, яким зобов'язано сплатити пеню у розмірі 141 225,82 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року скасовано рішення суду першої та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано повідомлення про нарахування пені від 28 грудня 2010 року № 17302/10/43-110.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку філій ПАТ «Банк Національний кредит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої прийнято акти:

- ДПІ у Дрогобицькому районі від 17 березня 2010 року №181/22-008/25248379 за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року;

- ДПІ у Балаклійському районі від 25 травня 2010 року №1780/22-008/25752913 за період з 01 липня 2007 року по 30 березня 2010 року;

- ДПІ у м. Херсоні від 04 червня 2010 року №2584 /22-1/25646447 за період з 01 липня 2007 року по 27 травня 2010 року;

- Канівської ОДПІ від 05 серпня 2010 року №105/23/25769472 за період з 01 липня 2007 року по 26 червня 2010 року;

- ДПІ у м. Житомирі від 08 грудня 2010 року №9185/22/25923409 за період з 01 липня 2007 року по 01 грудня 2010 року

Відповідно до наданих актів перевірок, встановлено порушення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У зв'язку з чим, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесено позивачу повідомлення від 28 грудня 2010 року №17302/10/43-110 про нарахування пені у розмірі 141 225,82 грн.

Відповідно до пункту 16.5.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно пунктів 22.7., 22.8 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Таким чином, відповідальність банку за несвоєчасний перерахунок податкового зобов'язання може наступати виключно у тому випадку, коли отримавши платіжне доручення на переказ коштів, банк не прийняв платіжне доручення до виконання, не виконав його протягом трьох операційних днів, і не повідомив клієнта про неможливість виконання платіжного доручення на наступний день після його надходження.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в акті перевірки більшість сум пені розраховані на підставі платіжних доручень, номери яких не зазначені в акті перевірки. Дані по Острівській філії позивача не містять дат платіжних доручень взагалі.

На запит суду апеляційної інстанції щодо надання вичерпної інформації по встановленим порушенням під час перевірки, відповідачем надіслано документи, які вже були в наявності в матеріалах справи.

Також, судом апеляційної інстанції досліджено, що згідно з копіями повідомлень банку про неможливість виконання платіжних доручень клієнтів ПАТ «Банк Національний кредит», позивачем у відповідності до пунктів 22.7., 22.8 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» повернуто його ініціатору розрахунковий документ не пізніше наступного операційного дня із зазначенням причини повернення.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано копії платіжних доручень, які були виконані ПАТ «Банк Національний кредит» у триденний банківський строк.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що актом перевірки встановлено, що позивач затримав сплату зобов'язань з єдиного податку та ПДВ ТОВ «Херсонська школа «Ювента», разом з тим, в акті перевірки не вказано період виникнення грошових зобов'язань, дата граничного терміну сплати податків, дати та номери платіжних доручень.

Враховуючи що відповідачем не підтверджено правомірність нарахування пені, в матеріалах справи наявні первинні документи та докази повідомлення позивачем клієнтів про неможливість здійснення переказу у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентських рахунках, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування повідомлення про нарахування пені від 28 грудня 2010 року № 17302/10/43-110.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев