Ухвала суду № 57400599, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ К/800/54496/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Стародуба О.П.,

та секретаря Коби Т.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Щеглової Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року

у справі № 802/3750/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 18 вересня 2015 року № 718.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано підпункт 1.1 пункту 1 наказу ДФС України від 18 вересня 2015 року за №718 зі змінами, внесеними наказом ДФС від 25 вересня 2015 року №730 в частині звільнення позивача з 25 вересня 2015 року з посади начальника Вінницької митниці та пункту 1 наказу Державної фіскальної служби України від 25 вересня 2015 року №730 в частині доповнення наказу ДФС від 18 вересня 2015 року №718 підпунктом 1.1 пункту 1 абзацом щодо звільнення позивача з 25 вересня 2015 року з посади начальника Вінницької митниці, а також наказу від 09 жовтня 2015 року за №775 «Про внесення змін до наказу ДФС від 18 вересня 2015 року 2015 №718». А також скасовано наказ Державної фіскальної служби України «Про внесення змін до наказу ДФС від 18 вересня 2015 року №718» від 09 жовтня 2015 року.

Державна фіскальна служба України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Вінницької митниці ДФС в порядку переведення з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

На виконання розпорядження ДФС від 07 липня 2015 року №184-р, проведено внутрішню перевірку стану організації роботи Вінницької митниці ДФС за період діяльності з 01 січня 2014 року по 30 червня 2015 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20 серпня 2015 року № 9547/7/02-80/3, в якому зафіксовано:

- не забезпечення посадовими особами Вінницької митниці ДФС здійснення належного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, зокрема не перевірено всі документи, які подаються до митного оформлення;

- негативну тенденцію по зменшенню кількісних показників по заведенню справ про порушення митних правил у 2014 та 2015 році;

- незадовільну організацію роботи окремих митних постів в напрямку заведення справ, незадовільна робота в напрямку взаємодії з країнами СНД та суміжною прикордонною державою Республікою Молдова.

18 вересня 2015 року ДФС України прийнято наказ № 718 «Про результати перевірок», відповідно до якого керівника Вінницької митниці ДФС зобов'язано звернути увагу на наявність недоліків в організації роботи підпорядкованого митного органу, а також звільнено ОСОБА_1 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України.

Наказом ДФС від 25 вересня 2015 року № 730 підпункт 1.1 пункту 1 наказу № 718 доповнено новим абзацом: «на підставі статей 147, 148, 149, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення звільнити із займаної посади начальника Вінницької митниці ДФС ОСОБА_1 з 25 вересня 2015 року за неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи у напрямі протидії митним правопорушенням поза пунктами пропуску, невжиття своєчасних заходів щодо припинення порушення митних правил при транзиті та тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортних засобів особистого користування, при митному контролі та митному оформленні товарів, що призвело до порушень частини 1 статті 54 Митного кодексу України, підпунктів 2.4-2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13 липня 2012 року № 362.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 Кодексу законів про працю України.

Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що, вирішуючи питання про законність звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків.

При цьому, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Крім того, у пункті 1 статті 41 Кодексу законів про працю України йдеться саме про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідачем не доведено факту одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни, трудових обов'язків, не встановлено його вини, виду й розміру заподіяної ним шкоди, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

Крім того, у наказі про звільнення позивача, перераховано цілий перелік порушень, які, на думку відповідача, мали місце протягом певного часу, однак належних та допустимих доказів на підтвердження факту звільнення позивача саме за одноразове грубе порушення, відповідачем надано не було.

Також, судами встановлено факти належного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, а саме: належно організованої роботи, виконання запланованих показників; збільшення активності суб'єктів ЗЕД; доведений індикативний показник на 2014 рік фактично виконано на 103 відс. Наведене також підтвердилось і в ході проведення перевірки.

За час проходження державної служби до позивача заходи дисциплінарної відповідальності застосовано не було.

Як вбачається з оспорюваного наказу від 18 вересня 2015 року № 718, позивача зобов'язано забезпечити усунення виявлених недоліків та порушень, вжити заходи для недопущення їх у подальшій роботі, тоді як, жодних заходів дисциплінарної відповідальності до позивача не застосовувалось.

З огляду на невстановлення одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків, яке може бути підставою для звільнення його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, та враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій відповідача в частині прийняття оспорюваних наказів від 18 вересня 2015 року №718 та від 25 вересня 2015 року №730.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

О.П. Стародуб