Ухвала суду № 57400252, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/5432/16 Головуючий у 1 інстанції - Кривов'яз А.П.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого судді - Панченка М.М.

суддів - Барановської Л.В., Побірченко Т.І.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та рішення головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет Юлії Михайлівни,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, подано скаргу на дії та рішення головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет Юлії Михайлівни, в якій заявник просила скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2015 року та про накладення арешту на майно боржника і оголошення заборони на його відчуження від 19.10.2015 року, а дії державного виконавця в частині винесення таких постанов просила визнати незаконними. В обґрунтування своїх вимог заявник послалася на те, що стягувачем пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому оскаржувані постанови є незаконними та підлягають скасуванню. Крім того, зазначала, що державний виконавець не мав права виносити постанову про накладення арешт на майно боржника без наявності відомостей про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні вищезазначеної скарги.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, посилаючись на доводи, викладені в скарзі, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М. та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на примусовому виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист №2-2543-1/08, виданий Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» суми заборгованості в розмірі 116 719 грн. 84 коп.

11.11.2010 року стягувачем вперше пред'явлено виконавчий документ до виконання, у зв'язку з чим, того ж дня державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, 20.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

06.08.2014 року ПАТ «Універсал Банк» повторно пред'явив виконавчий лист до виконання, а 11.08.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, 11.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

08.09.2015 року стягувачем втретє пред'явлено зазначений вище виконавчий лист до виконання, у зв'язку з чим, того ж дня державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

19.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Вважаючи, що постанови від 08.09.2015 року та від 19.10.2015 року винесені з порушенням вимог чинного законодавства, представник боржника звернулася до суду із зазначеною скаргою.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та рішення головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ШереметЮлії Михайлівни, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що стягувачем не пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Так, ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа, визначено трирічний строк пред'явлення його до виконання.

В зазначений строк стягувач вже пред'являв виконавчий лист до виконання, а 20.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець повертає стягувачеві виконавчий документ, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно

пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

В ст. 22 цього ж Закону в редакції чинній на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлено в 1 рік.

За змістом ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Таким чином, враховуючи викладене вище та той факт, що стягувачем пред'явлено виконавчий документ до виконання вже втретє, державним виконавцем та судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заявником не пропущено строк для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо незаконності постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

При цьому, зазначеним Законом не передбачено обов'язку державного виконавця з'ясовувати факт отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження перед винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно супровідного листа від 08.09.2015 року /а.с. 38/, державним виконавцем направлено боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Відповідно до п.1ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: