Рішення № 57400135, 14.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3155/2016 Головуючий в суді 1 інстанції - Мазур І.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Чобіток А.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року по справі :

за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВС», Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦВ», Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Регіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента Сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квік Компані», ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет оренди, розірвання договору суборенди, стягнення орендної плати, визнання недійсним договору про поділ майна і договору купівлі-продажу,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлове приміщення, припинення договору суборенди,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» про визнання факту припинення існування нерухомого майна, визнання факту створення нового нерухомого майна та припинення договору суборенди,

встановила:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Полюсбуд» про розірвання договору суборенди. До початку судового розгляду по суті змінив предмет позовних вимог та просив:

- розірвати договір суборенди нерухомого майна №16/09-14-П/2 від 16.09.2014 року, укладений між ним - ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд», оскільки відповідач не виконує умови договору, стягнути з ТОВ «Полюсбуд» заборгованість по суборендній платі за чотири місяці в розмірі 3012 грн.,

- визнати за ним право власності на нежитлове приміщення №1 ( в літ.А) площею 50,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 573439680000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

- визнати недійсним з моменту укладення договір про поділ майна від 12.02.2015 року між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік компані», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КриворучкомВ.П., зареєстрований у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3 кв.м., який знаходиться АДРЕСА_1

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015 року між ТОВ «БЦВ» і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрований у реєстрі за № 246, нежитлового приміщення №1 (в літ. А) площею 50,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 573439680000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач ТОВ «Полюсбуд» подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати право власності ТОВ «Полюсбуд» на нежитлові приміщення, площею 50,2 кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та припинити договір суборенди №16/09/14-п/2 від 16.09.2014 року.

Відповідач ОСОБА_2 також подав зустрічну позовну заяву, яку уточнив в ході судового засідання та просив :

- встановити факт припинення з 12 лютого 2015 року існування нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434462480000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальною площею 10 394,3 кв.м., розташованого АДРЕСА_1 яке було об'єктом спільної часткової власності, частиною якого були нежитлові приміщення площею 50,2 кв.м. (в літ. А) за договором суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд», та встановити факт створення нового майна, зокрема, окремих нежитлових приміщень №1 загальною площею 50,2 кв.м. (в літ.А), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 573439680000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

- встановити факт припинення з 27.07.2015 року існування окремого новоствореного на підставі договору про поділ майна від 12.02.2015 року між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ ТД «Регіон», ТОВ «Квік Компані», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрованим у реєстрі за №120, нерухомого майна - нежитлових приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 50,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 573439680000,

- встановити факт створення нового об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень №1 (в літ. А) площею 150 кв.м., реєстраційний номер в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 573439680000, на яке видано свідоцтво про право власності індексний номер 41276874,

- припинити з 12.02.2015 року договір суборенди нерухомого майна №16/09/14-11/2 від 16.09.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд» на підставі припинення існування предмету суборенди. Стягнути з ОСОБА_3 і ТОВ «Полюсбуд» солідарно на його користь судові витрати по справі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Полюсбуд» - задоволено частково.

Припинено договір суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Полюсбуд» судові витрати по справі в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні вимог про визнання за ТОВ «Полюсбуд» права власності на нежитлове приміщення №1 (в літ.А), площею 50,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Полюсбуд» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказував, що обґрунтовуючи висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Полюсбуд», суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 не є стороною даного договору, відповідно не має законних підстав вимагати припинення дії договору, учасником якого він не був. Однак, такий висновок не ґрунтується на матеріальному законі, оскільки відповідно до ст. 15, 16, 203 і 215 ЦК України будь-яка особа може звертатись до суду з вимогою визнати недійсним договір, якщо цей договір порушує її права та інтереси.

Зазначав, що суд першої інстанції, задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ТОВ «Полюсбуд» до ОСОБА_3 про припинення договору суборенди, не звернув увагу на те, що TOB «Полюсбуд» ніколи не набував права власності на спірне приміщення в установленому законом порядку, отже, є не належним позивачем цієї частини позову. При цьому суд фактично зробив висновок, який майже дослівно задовольняє вимогу ОСОБА_2 про припинення договору суборенди.

Крім того, вказував, що надані ним документи надають можливість встановити всі факти, які заявлені в його позові, а також задовольнити саме його вимогу про припинення договору суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд».

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ТД ВС» - Горкавий О.П. вважав доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 обґрунтованими та просив скаргу задовольнити.

Інші сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовував тим, що він уклав з ТОВ «Ніко-Плюс» договір комісії за №17/6-14/СВП від 17.06.2014 року, згідно з умовами якого він став власником спірного нерухомого майна - предмету договору суборенди - нежитлового приміщення № 1 ( в літ.А), площею 50,2 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Для контролю за станом нерухомого майна він уклав із ТОВ «Ніко-Плюс» договір оренди нерухомого майна №2/9-14/СВП від 02.09.2014 року, яке в свою чергу надав у подальшу суборенду відповідачу ТОВ «Полюсбуд» згідно з договором від 16.09.2014 року № 16/09/14-П/2, за умовами якого ТОВ «Полюсбуд» зобов'язався щомісячно сплачувати суборендну плату в розмірі 753 грн.

Згідно з отриманим від ТОВ «Ніко-Плюс» повідомленням №12/2-5 від 12.02.2015 року, до ТОВ «ТД ВС» перейшли всі права за договором оренди №2/9-14/С від 02.09.2014 року. Тому 12.02.2015 року він звернувся з вимогою до ТОВ «ТД ВС» провести необхідні дії щодо державної реєстрації його права власності на частину нежитлового приміщення. Оскільки відповіді до теперішнього часу не отримано, він вимушений звернутись до суду із захистом свого порушеного права. Також, оскільки свій обов'язок по сплаті суборенди відповідач ТОВ «Полюсбуд» не виконував, на початку січня позивач запропонував йому припинити договір суборенди на тій підставі, що він став власником нерухомого майна, що є предметом договору суборенди.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання права власності ТОВ «Полюсбуд» на нежитлові приміщення, площею 50,2 кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та припинення договору суборенди №16/09/14-п/2 від 16.09.2014 року, відповідач ТОВ «Полюсбуд» посилався на те, що оскільки ТОВ «Полюсбуд» на підставі договору комісії від 17.04.2014 року, укладеного з ТОВ «Ніко-плюс» стало власником нерухомого майна - предмету договору суборенди, то відповідно ТОВ «Полюсбуд» не може бути суборендарем такого майна.

На пропозицію ТОВ «Полюсбуд» припинити на цій підставі дію договору суборенди №16/09/14-П/2 від 16.09.2014 року між ними на нежитлові приміщення площею 50,2 кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення, яке розташоване АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_3 відмовився її прийняти, оскільки не визнає права власності ТОВ «Полюсбуд» на це приміщення.

Враховуючи, що спірна частина об'єкту суборенди, площею 50,2 кв.м., є невід'ємною частиною всього нерухомого майна, площею 872,7 кв.м., що розташоване на першому та другому поверху нежилого приміщення літери АДРЕСА_1 відповідач ТОВ «Полюсбуд» просив визнати його право власності на нежитлові приміщення, площею 872,7 кв.м. та припинити договір суборенди приміщення, площею 50,2 кв.м.

Відповідач ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3, відповідно до договору суборенди 16/09/14-П/2 від 16.09.2014 року передав в суборенду ТОВ «Полюсбуд» нежитлові приміщення площею 50,2 кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Однак, у суду просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення №1 ( в літ.А) площею 50,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тобто помилково вважає, що це одне і те саме приміщення лише за ознаками його адреси і розміру площі.

Проте після поділу на підставі договору від 12.02.2015 року між співвласниками нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 : ТОВ «ТД ВС» , ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані», посвідченого Криворучком В.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, цілісне приміщення перестало існувати фізично.

При цьому ОСОБА_3 не був стороною даного договору, про що він вказує у своєму позові, а ТОВ «Полюсбуд» є однією із сторін за даним договором. Тому вважає, що ТОВ «Полюсбуд» безпідставно заявив вимогу про визнання за ним права власності на спірне приміщення. Фактично ТОВ «Полюсбуд» намагається розірвати даний договір без згоди інших сторін. Отже, в задоволенні позову ТОВ «Полюсбуд» має бути відмовлено, оскільки це товариство визнало право власності на спірне приміщення за ТОВ «БЦВ» і після державної реєстрації цього договору спірне приміщення, як частина цілісного майнового комплексу загальною площею 10 394,3 кв.м., перестало існувати. Більш того, на даний час припинило існувати і нежиле приміщення, яке ОСОБА_2 придбав у ТОВ «БЦВ» по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015 року, який ОСОБА_3 просить визнати недійсним.

ОСОБА_2 у червні-липні 2015 року в передбаченому законом порядку проведено реконструкцію старого спірного нежилого приміщення і 22.07.2015 року в державному реєстрі зареєстровано новостворене майно - нежитлові приміщення №1 ( в літ. А) площею 150 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 573439680000, на яке видано свідоцтво про право власності .

Оскільки ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд» оспорюють договір про поділ нерухомого майна від 12.02.2015 року і можливе задоволення їх позову, то ОСОБА_2 вимушений звернутись з даним зустрічним позовом про встановлення факту припинення нерухомого майна та встановлення факту створення нерухомого майна, а також з цих підстав - припинення договору суборенди нерухомого майна між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на нежиле приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги позивача не доведені належними та допустимими доказами, оскільки будь-яких доказів на підтвердження даних договорів (договору комісії за №17/6-14/СВП від 17.06.2014 року, згідно з яким ОСОБА_3 став власником спірного нерухомого майна - предмету договору суборенди, та договору оренди нерухомого майна із ТОВ «Ніко-Плюс» №2/9-14/СВП від 02.09.2014 року) позивач та його представник суду не надали, а тому твердження позивача про укладення даних договорів суд визнав безпідставними.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вимоги позивача ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту укладення договору про поділ майна від 12.02.2015 року між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік компані», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015 року між ТОВ «БЦВ» і ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрованим у реєстрі за №246, нежитлового приміщення №1 (в літ А) площею 50,2 кв.м., розташованого за цією ж адресою, є похідними від його вимог про визнання за ним права власності, зазначені вимоги також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ «Полюсбуд» заборгованості по суборендній платі та розірвання договору суборенди нерухомого майна від 16.09.2014 року, суд першої інстанції виходив також з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачем не надано додатків до договору, в яких визначено вартість суборенди. Також позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, наявність яких є підставою для дострокового розірвання договору суборенди.

Апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2016 року була визнана неподаною та повернута заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, рішення суду у вказаній частині сторонами не оскаржується, у зв'язку з чим рішення суду у вказаній частині колегією суддів не перевіряється, обов'язкових підстав для скасування рішення не вбачається.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «Полюсбуд» та ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч.3 ст. 364 ЦК України договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

12 лютого 2015 року між сторонами ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані» та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрований у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1

За вказаним договором сторони поділили майно, яке є об'єктом спільної часткової власності, та складається з нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Зокрема, згідно з п.5.1 договору, ТОВ «БЦВ» набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме - нежитлові приміщення №1 ( в літ А) загальною площею 50,2 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1

Згідно п.5.6 договору ТОВ «Полюсбуд» набуває права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме - нежитлові приміщення №8 ( в літ.Б) загальною площею 161 кв.м., та згідно п.5.9 - на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме: - нежитлові приміщення №4 (в літ В) загальною площею 1354,9 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до п.5.11 договору, ОСОБА_2 набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме: - нежилі приміщення №6 (в літ.Б) загальною площею 101,2 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1

Згідно п.6 договору у зв'язку з укладенням цього договору право спільної часткової власності на майно, що є предметом цього договору, припиняється. Жодних матеріальних або будь-яких інших претензій сторони одна до одної не мають.

16 березня 2015 року між ТОВ «БЦВ» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав у власність нежитлові приміщення № 1 ( в літ А), загальною площею 50,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Полюсбуд» про визнання права власності на нежилі приміщення, площею 872,7 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 у м. Києві, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами договору про поділ майна від 12 лютого 2015 року було досягнуто домовленості про поділ майнового комплексу, загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, даний договір на даний час не розірваний, відповідно будь-яких правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог позивача ТОВ «Полюсбуд» щодо визнання за ним права власності на нежитлове приміщення немає.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту припинення з 12 лютого 2015 року існування цілісного майнового комплексу, яке було об'єктом спільної часткової власності, встановлення факту створення нового майна, - окремих нежитлових приміщень №1 загальною площею 50,2 кв.м. (в літ.А), встановлення факту припинення з 27.07.2015 року існування окремого новоствореного майна на підставі договору про поділ майна від 12.02.2015 року - нежитлових приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 50,2 кв.м., суд першої інстанції визнав зазначені вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначені факти вже визнані сторонами по справі шляхом укладання 12 лютого 2015 року між сторонами ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані» та ОСОБА_2 вищевказаного договору про поділ майна - майнового комплексу - загальною площею 10 394,3 кв.м. В подальшому 16.03.2015 року ТОВ «БЦВ» продало у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення № 1 ( в літ. А), площею 50,2 кв.м. по АДРЕСА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту створення нового об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень №1 (в літ.А) площею 150 кв.м., за вказаною адресою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_2 зазначені позовні вимоги є недоведеними, оскільки він не надав доказів на підтвердження факту створення нового об'єкту нерухомого майна, та що зазначені приміщення були предметом розгляду компетентних державних органів, які мали надати ОСОБА_2 дозвіл на проведення робіт по створенню нового майна та ввести в експлуатацію зазначені приміщення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_2 та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позовних вимог про встановлення факту припинення цілісного майнового комплексу, - висновків суду не спростовують, оскільки в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів про те, які є правові підстави у встановленні такого факту та на захист якого порушеного права чи інтересу позивача заявлені такі вимоги, тоді як суд першої інстанції правильно зазначив, що договір про поділ нерухомого майна - майнового комплексу по АДРЕСА_1 у м. Києві посвідчений в установленому законом порядку та на даний період часу не розірваний сторонами.

Доводи апелянта про те, що його право власності не визнають ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд», заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на нежиле приміщення, площею 50,2 кв.м., - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_2 набув права власності на зазначені нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2015 року, який є чинним та не визнаний в установленому законом порядку не дійсним, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 також полягають в тому, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його позовних вимог про встановлення факту створення шляхом реконструкції нового об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень №1 (в літ. А) площею 150 кв.м., по АДРЕСА_1 у м. Києві, та не врахував, що зазначені обставини підтверджуються відповідними правовстановлюючими документами та декларацією про прийняття новоствореного майна в експлуатацію.

Проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вимоги про встановлення факту можуть бути задоволені, якщо такий факт тягне за собою відповідні правові наслідки та спрямований на захист порушеного права позивача.

Між тим, як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27 липня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення №1 ( літ. А), загальною площею 150 кв.м., по АДРЕСА_1 у м. Києві. Зазначена обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2015 року ( а.с. 151, 155).

Статтею 331 ЦК України встановлене загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; або якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Надаючи пояснення в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 підтвердив, що усі правовстановлюючі документи на нерухоме майно є у нього в наявності, він вільно володіє своїм майном, і жодних перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном не існує.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_2 в цій частині, оскільки жодних правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог про встановлення фактів - не вбачається.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Полюсбуд» про припинення договору суборенди нежитлового приміщення, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд», суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «БЦВ» фактично викупило об'єкт оренди за договором від 12.02.2015 року, а саме - нежитлові приміщення №1 ( в літ. А) загальною площею 50,2 кв.м., а тому договір суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд», необхідно припинити на підставі припинення існування предмету суборенди.

Відмовляючи у задоволенні аналогічних позовних вимог ОСОБА_2, заявлених з тих підстав, що він став власником цього об'єкту, а тому договір суборенди повинен бути припиненим, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є стороною даного договору, відповідно не має законних підстав вимагати припинення дії договору, учасником якого він не був.

Проте зазначені висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Полюсбуд» та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини справи, які мають значення для вирішення справи, не доведені належними та допустимими доказами, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ТОВ «Полюсбуд» на підтвердження заявлених ним позовних вимог надано копію договору № 16/09/14-П/2 суборенди нежитлових приміщень від 16 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд» у простій письмовій формі.

Відповідно до п.1.1 договору суборендодавець надає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, згідно з додатком № 2 до цього договору, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Пунктом 4.2 договору строк суборенди визначено до 25 травня 2017 року.

Відповідно до акту прийому-передачі до договору від 16.09.2014 року, суборендар прийняв у тимчасове платне користування конкретні нежитлові приміщення, площею 50,2 кв.м. на першому поверсі літ. А нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Києві (а.с. 26-32)

Відповідно до копії технічного паспорту на нежилі приміщення, замовником технічної інвентаризації було ТОВ «Полюсбуд» ( а.с. 23-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_3 та його представником не було надано до суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 було укладено договір найму (оренди) зазначеного нерухомого майна, а також того, що в оренду зазначене нерухоме майно йому передав власник цього майна, та не підтверджено наявність у позивача права передавати нерухоме майно в суборенду.

Також ні ТОВ «Полюсбуд», ні ОСОБА_2 не надали жодних доказів тих обставин, від якої особи суборендодавець ОСОБА_3 прийняв у оренду нежитлове приміщення, площею 50,2 кв.м., за яким договором, та чи був ОСОБА_3 наділений правами передавати нерухоме майно в суборенду.

Як зазначено у договорі про поділ майна від 12.02.2015 року, ТОВ «БЦВ належить на праві власності 3/1000 частини, 5/1000 частин, 5/1000 частин та 10/1000 частин від усього майнового комплексу, що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П. від 12.02.2015 року.

Згідно з п. 5.1 договору про поділ майна ТОВ «БЦВ» набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме - нежитлові приміщення №1 (в літ А), загальною площею 50,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1

В подальшому зазначені нежитлові приміщення були відчужені ТОВ «БЦВ» за договором купівлі-продажу від 16.03.2015 року на користь ОСОБА_2, який провів реконструкцію зазначених нежилих приміщень та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.07.2015 року.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2, на даний період часу він володіє та користується зазначеним нежилим приміщенням, і будь-яких перешкод для цього відповідачі не створюють.

Таким чином, ні ТОВ «Полюсбуд», ні ОСОБА_2 не доведено, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Полюсбуд» існували правовідносини суборенди відповідно до вищевказаних положень Цивільного кодексу України, а відтак і позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено факту порушення, оспорювання чи не визнання його прав відповідачами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Полюсбуд» та в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 - підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення договору суборенди нежитлових приміщень. В іншій частині оскаржуване рішення необхідно залишити без змін із вищевикладених підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» про припинення договору суборенди нерухомого майна та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про припинення договору суборенди нерухомого майна - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» до ОСОБА_3 про припинення договору суборенди нежитлових приміщень - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» про припинення договору суборенди нежитлових приміщень - відмовити.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: