Ухвала суду № 57396921, 19.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1573/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Станкевича В. А., Ступакова О. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ТРК «Круг», ТРК «Перший Міський», про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_2, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06. 10. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

26. 01. 2015 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи ТРК «Круг», ТРК «Перший Міський», про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди і просила визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, порочить честь, гідність та ділову репутацію, автором якої є ОСОБА_3 поширену:

- на веб-сайті:

http://krug.com.uaза електронною адресою:http://krug.com.ua/news/22188;

-на веб-сайті:

https://www.youtube.comза електронною адресою: https://www.youtube.com/watch?v= 0PCg3uioenw&feature=youtu.be;

-на веб-сайті:

http://www.1tv.od.ua за електронною адресою:http://www.1tv.od.ua/project item/5764;

-на веб-сайті:

https://www.youtube.comза електронною адресою: https://www.youtube.com/watch?v=LRCKplbBpxM.

Просила зобовязати ОСОБА_3 спростувати поширену ним недостовірну інформацію у той же спосіб як вона була розповсюджена та забезпечити вільний доступ користувачів; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 (пять тисяч) гривень та судові витрати в розмірі 735.00 грн. на користь позивача.

В обґрунтування вказаних позовних вимог вказала, що вона, ОСОБА_2 на день звернення до суду з позовом є головою Крижанівської сільської ради в Одеській області, а 03. 09. 2014 р. по Одеському міському телеканалу «Круг» була трансляція прямого ефіру телепередачі «Наедине со всеми», де серед гостей передачі був громадський діяч ОСОБА_3, і 22. 09. 2014 р. по Одеському міському телеканалу «Первый городской» була трансляція телепередачі «Первый отдел», в якій знову виступав громадський діяч ОСОБА_3 і під час вказаних передач ОСОБА_5 поширював відносно неї, як проти політичного діяча, недостовірну інформацію яка стосується її діяльності як голови Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. та порочить її честь, гідність і ділову репутацію і відеозаписів цих ефірів розміщені в мережі Інтернет. Зазначила, що недостовірна інформація стосується діяльності ОСОБА_2 як голови Крижанівської сільської ради, а саме мова йде про берегозахисну буну в с. Крижанівка, наслідки її зведення, скупчення водоростей та їх бродіння на території пляжу с. Крижанівка та загальної діяльності голови Крижанівської сільської ради.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06. 10. 2015 р. у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, представника ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого і ухвалення нового рішення суду про задоволення її позовних вимог. Зокрема, вказується, що у телепередачах було поширену недостовірну інформацію, яка порушує немайнові права ОСОБА_2 та порочить її честь, гідність, ділову репутацію з підстав, вказаних у позові, і, що жодних доказів того, що відповідач переконався у достовірності поширеної ним інформації щодо позивача в судове засідання не надано.

В судовому засіданні ОСОБА_4, представник ОСОБА_2, підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_6, представник ОСОБА_3, вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених заявником вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ТРК «Круг», ТРК «Перший Міський», про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що висловлювання ОСОБА_3 є оціночними судженнями.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 32, 34 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себеі кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; с простування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; с простування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За положеннями ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, г ідність та честь фізичної особи є недоторканними, ф ізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а за ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і м оже звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь або ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За розясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість, оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначених вище норм національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

З цього питання за розясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_7 Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою Думку.

При цьому, засоби масової інформації повинні повідомляти інформацію та ідеї з питань, що становлять громадський інтерес, і не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Лінгенс проти Австрії та Українська прес-група проти України) і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження з вказівкою, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

Судом встановлено, що 03. 09. 2014 р. по Одеському міському телеканалу «Круг» була трансляція прямого ефіру телепередачі «Наедине со всеми», де серед гостей передачі був громадський діяч ОСОБА_3, та 22. 09. 2014 р. по Одеському міському телеканалу «Первый городской» була трансляція телепередачі «Первый отдел», в якій знову виступав громадський діяч ОСОБА_3, і предметом обговорення у ефірах на міських каналах телепередач «Наедине со всеми» і «Первый отдел» була тема будівництва берегозахисної буни в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області, наслідки її зведення, скупчення водоростей та їх бродіння на території пляжу с. Крижанівка і діяльність голови Крижанівської сільської ради.

У телепередачах відповідачем висловлювалися свої оціночні судження, думки, погляди відносно виниклої проблеми, будь-яких принизливих, брутальних висловлювань, чи висловлювань в непристойній формі на адресу позивача, що принижує її гідність, честь та ділову репутацію, з боку відповідача не убачається.

Аналіз матеріалів справи та змісту вказаних передач приводить апеляційний суд до висновку, що відповідач ОСОБА_3 фактично надавав оцінку вищевказаним обставинам будівництва берегозахисної буни в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області, наслідки її зведення, скупчення водоростей та їх бродіння на території пляжу с. Крижанівка, а оціночні судження не є предметом судового захисту, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, відповідно до ст. ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд в контексті вказаних правових положень зазначає, що у вказаному позові ОСОБА_2 в прохальній частині не зазначено та не конкретизовано які саме висловлення ОСОБА_3 у вказаних передачах, які були розміщені на зазначених нею веб-сайтах в мережі Інтернет, є підставою для звернення позивача про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Оскільки у справі відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку і про відмову у задоволенні похідних від них позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищезазначене.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ТРК «Круг», ТРК «Перший Міський», про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_2, відхилити, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06. 10. 2015 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_8

ОСОБА_9