Ухвала суду № 57395490, 21.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2628/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.,

суддів: Парапана В.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_3, яка представляє свої інтереси та інтереси позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою в інтересах ОСОБА_4 та в своїх інтересах, на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 січня 2016 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Познанської сільської ради Любашівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «СГП ім. Івана Піддубного» про стягнення безпідставно набутої орендної плати за землю,

в с т а н о в и л а:

18 листопада 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулись до суду з вказаним позовом про стягнення безпідставно набутої орендної плати за землю в рівних частках по 16450 грн. кожному, який згодом 05 січня 2016 року уточнили, зменшивши розмір суму до 4960,14 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 березня 2007 року померла ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 Вони своєчасно прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та в 2013 році дізнались, що спадкодавець на момент смерті був власником земельної ділянки, наданої для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2.9285 га, розташованої на території Познанської сільської ради Любашівського району Одеської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 254857, який виданий Любашівською районною державною адміністрацією Одеської області 22 лютого 2005 року. За життя ОСОБА_5 на підставі договору оренди передала належну їй земельну ділянку в тимчасове платне користування ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного». 14 листопада 2013 року вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено право власності кожного спадкоємця на ? частку земельної ділянки та повідомили про це відповідача та третю особу. Від Познанської сільської ради вони дізнались, що протягом 2010-2013 років між Познанською сільською радою Любашівського району Одеської області та третьою особою ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного» були укладені договори оренди землі, на підставі яких ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного» сплачувала орендну плату сільській раді. В 2015 році вони отримали від третьої особи орендну плату в розмірі 4700 грн. Вони вважають, що Познанська сільська рада Любашівського району Одеської області не мала права укладати договори оренди земельних ділянок, які виділені в натурі, та отримувати кошти за їх використання. За їх розрахунком, Познанська сільська рада протягом 2010-2013 років безпідставно набула 4960 грн. 14 коп. орендної плати за землю від третьої особи,

Посилаючись на ці обставини та на ст. ст. 1216, 1218, 1212, 1214 ЦК України, позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь в рівних частках безпідставно набуті 4960,10 грн., а також судові витрати: 974 грн. 40 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 3-6).

Представник відповідача, Познанської сільської ради, проти задоволення позову заперечував і в своїх письмових поясненнях зазначав, що в період 2007-2009 років договір оренди на витребувані паї не укладався й орендна плата за пай ОСОБА_5 на рахунок сільської ради не надходила. В 2010 році за результатами проведеної інвентаризації землі на території Познанської сільської ради було виявлено певну кількість паїв орендодавців, спадкоємці яких вчасно не успадкували їх. Тому згідно з ст. 290.1 Податкового кодексу України та п. 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України між Познанською сільською радою та ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного» було укладено договір оренди землі на не витребувані паї, в тому числі і на пай ОСОБА_5 На протязі 2010-2013 років сільська рада отримала орендну плату за не витребуваний пай ОСОБА_6 в розмірі 2,9285 га в сумі 4960,14 грн. (а.с. 36, 37, 38, 39, 40, 41).

Представник третьої особи, ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного», - ОСОБА_7, проти позову заперечував з підстав зазначених у запереченнях відповідача.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (а.с. 71-72).

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3, поданої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме, судом не враховано, що у Познанської сільської ради не було правових підстав для розпорядження успадкованої позивачами земельної ділянки, яка не відноситься до не витребуваних паїв (а.с. 78-80).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3 в свої інтересах та в інтересах ОСОБА_4, її пояснення на апеляцію, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від померлої особи до спадкоємців. До складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок смерті.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.ч. 1, 2 ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону).

Згідно зі ст. 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2004 року між ОСОБА_5, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного» Любашівського району Одеської області укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, договір зареєстровано в Управлінні земельних ресурсів Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 70. Згідно п. 41 договору, смерть орендодавця не являється підставою для припинення договору, а також перехід права власності на орендовану земельну ділянку від орендодавця до іншої особи не є підставою для розірвання договору п. 40 (а.с. 13-14).

01 листопада 2004 року складено акт про перенесення в натуру меж земельної ділянки №20, наданої у власність ОСОБА_5, загальною площею 2,93 га, з яких: рілля 2,93 га, розміщена в масиві №19 (а.с. 6).

22 лютого 2005 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий Любашівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 14 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0105522700039, кадастровий номер: 5123383600:01:001:0217 (а.с. 7).

28 березня 2007 року ОСОБА_8 померла, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є спадкоємцями померлої першої черги й прийняли спадщину у встановлений строк.

14 листопада 2013 року позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Херсонської області, за яким вони успадкували по 1/2 частки земельної ділянки, (а.с. 7, 8) .

З 2007 року спадщина після смерті ОСОБА_5 була не оформлена належним чином, спадкоємці не заявляли про свої права, тому після проведеної інвентаризації землі сільськогосподарського призначення, рішенням Познанської сільської ради Любашівського району Одеської області №339-У від 23 вересня 2009 року було зобовязано орендарів з 01 січня 2010 року укласти договори оренди на не витребувані паї (земельних ділянок, які не прийняті в спадщину) а.с. 40.

На підставі договорів оренди не витребуваних паїв від 01 лютого 2010 року, 01 січня 2011 року, 10 січня 2012 року, 10 січня 2013 року, укладених між Познанською сільською радою Любашівського району Одеської області та ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного», земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5 була передана в оренду ТОВ «СГП ім. Піддубного» (а.с. 48-51).

За користування земельною ділянкою, що належала ОСОБА_5 - ТОВ «СГП ім. Івана Піддубного» на виконання вищевказаних договорів оренди протягом 2010-2013 років сплатило орендну плату Познанській сільській раді Любашівського району Одеської області в сумі 4960 грн. 14 коп. (а.с. 36).

За таких підстав, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач отримав 4960,10 грн. від орендаря на підставі договорів оренди не витребуваних паїв, тому у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до цих правовідносин положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі і зобовязання повернути майно.

Посилання позивачки ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України, не приймаються до уваги за таких підстав.

Вирішуючи питання щодо неоднакового застосування ст. 1212 ЦК України Верховний Суд України у постанові від03 червня 2015 р. у справі № 6-100цс15 дійшов до такого правового висновку: «У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу».

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання) Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Указаний правовий висновок, викладений також Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13 та у постанові від 24 вересня 2014 року у справі №6-122цс14, який у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Аналізуючи зазначенні положення закону, правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування 2012 ЦК України, враховуючи вказані обстави та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні не доведено те, що правова підстава отримання відповідачів грошових коштів в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, тому до спірних правовідносин не може бути застосована ст. 1212 ЦК України.

Є помилковим і твердженні в апеляційній скарзі про те, що договір оренди землі від 10 серпня 2004 року є припиненим та права і обовязки за цим договором не входять до складу спадщини, оскільки спадкодавець після укладення цього договору 22 лютого 2005 року набула право власності на земельну ділянку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки за життя спадкодавець не розірвала договір оренди за вказаних підстав, отримувала орендну плату. Крім того, позивачі погодились прийняти орендну плату за 2015 рік, що зазначено в позовній заяві.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає про те, що в судовому засіданні доведено те, що права позивачів у даному випадку не порушені відповідачем й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України ці права не підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, поданою в інтересах ОСОБА_4 та в своїх інтересах, відхилити, рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_9

ОСОБА_2