Рішення № 57394392, 25.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1820/15-ц 25.04.2016 25.04.2016 25.04.2016

Провадження №22-ц/784/902/16

Справа № 486/1820/15-ц

Провадження №22-ц/784/902/16 Головуючий по 1 інстанції - Падалка В.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

25 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 січня 2016 року позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 залишені без розгляду.

Позивач, уточнюючи позовні вимоги, зазначав, що відповідно до укладеного 02 серпня 2007 року кредитного договору №NКUCG206150127 із закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Банк, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит на купівлю квартири в розмірі 10 000 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячно в період сплати з 10 по 17 число кожного місяця у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Щомісячний платіж складав 124, 15 дол. США.

В порядку забезпечення вказаного кредитного зобов'язання, в цей же день укладений договір поруки з ОСОБА_2, за умовами якого остання поручилася перед Банком нести солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за кредитним договором.

ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином не виконував, внаслідок чого заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 вересня 2012 року з нього на користь Банку була стягнута заборгованість станом на 13 квітня 2012 року в сумі 135 915 грн. 68 коп.

Оскільки відповідач зазначену заборгованість не погашав протягом тривалого часу, то в нього знову утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 22 липня 2015 року, з вирахуванням стягнутої судовим рішенням суми, становить 20 225, 42 дол. США, що еквівалентно 445 363 грн. 75 коп. У зв'язку з викладеним, позивач просив стягнути її з ОСОБА_3

-2-

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № NКUCG206150127 станом на 22 липня 2015 року в сумі 7 315 дол. США, що еквівалентно 161 089 грн. 07 коп., з якої: 3 695, 58 дол. США - заборгованість по процентам, що еквівалентно 81 376 грн. 67 коп., 620 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, що еквівалентно 13 625 грн. 40 коп., 3 000 дол. США - пеня, що еквівалентно 66 060 грн., а також 2 416 грн. 32 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник Банку посилався на необґрунтованість її доводів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір №NКUCG206150127, за умовами якого Банк передав позичальнику строком до 01 серпня 2037 року кредитні кошти у розмірі 10 000 дол. США на придбання квартири (АДРЕСА_1), зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячно в період сплати у розмірі 0, 20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Позичальник зобов'язувався здійснювати погашення заборгованості шляхом проведення щомісячної оплати з 10 по 17 число кожного місяця в сумі 124,15 дол. США.

У зазначеному договорі сторони передбачили, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення (п.4.1 кредитного договору).

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 вересня 2012 року, яке набрало законної сили 09 листопада 2012 року, з нього на користь Банку стягнуто заборгованість (достроково) за вказаним кредитним договором станом на 13 квітня 2012 року в сумі 135 915 грн. 68 коп. З матеріалів дослідженої судом апеляційної інстанції цивільної справи №1424/1624/2012 вбачається, що заборгованість за кредитним договором за вказаний період за розрахунком Банку становила 17 032,04 дол. США, з яких: заборгованості по кредиту 9 912, 92 дол. США, заборгованості по відсоткам - 3 659,27 дол. США, заборгованості по комісії - 620 дол. США та пені в сумі 2 839,85 дол. США

Вказане рішення суду не виконано.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення за яким задоволенні вимоги кредитора про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, відповідачем не виконано, тому є підставним нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки.

-3-

При цьому, суд, за заявою відповідача про застосування спеціальної позовної давності, визначив пеню за період з 18 вересня 2014 року по 22 липня 2015 року в розмірі 5 928, 53 дол. США та на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України її зменшив до 3 000 дол. США.

Колегія суддів не з усіма висновками суду першої інстанції погоджується.

Звертаючись з даним позовом, Банк наполягав на тому, що позичальник має станом на 22 липня 2015 року заборгованість по вказаному кредитному договору, яка виникла після ухвалення судового рішення.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Статті 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено, ОСОБА_3 не виконав ухвалене судом вищезазначене заочне рішення суду, тому згідно з розрахунком з 13 квітня 2012 року до 22 липня 2015 року, Банк нарахував заборгованість за відсотками - 3 695, 58 дол. США, комісії - 620 дол. США та 15 909, 84 дол. США - пені.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову Банку є правильним.

Банк належними та допустимими доказами довів факт укладання з відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення умов кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок або реального повернення коштів кредитору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від

-4-

відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (постанови Верховного Суду України №6-369 цс15 від 02 вересня 2015 року, №6-1206 цс15 від 23 вересня 2015 року).

За такого, колегія суддів вважає, що є підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яка визначена позивачем за новий період часу.

Заперечуючи проти правильності визначеної Банком заборгованості, відповідач цей розрахунок не спростував та свого розрахунку не надав.

За таких обставин, з відповідача на користь Банку підлягали стягненню нараховані відсотки, комісія та пеня без тіла кредиту, яке було стягнуто за попереднім рішенням суду, що вірно констатовано судом першої інстанції.

З пункту 7.2 кредитного договору слідує, що для виконання даного договору Банк відкриває позичальникові рахунок № 2909___для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами №NКUCG106150127 від 02 серпня 2007 року (Основний кредит) та №NКUCG206150127 від 02 серпня 2007 року (Кредит на початковий внесок). При цьому кошти розподіляються наступним чином: 1). Погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту). 2). погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту). 3). За наявності поточних зобов'язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення кредиту на початковий внесок у межах суми заборгованості. 4). При відсутності поточних зобов'язань по кредиту на початковий внесок дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, заставною вартістю 252 500 грн., шляхом надання Банку права продажу предмета іпотеки будь-якій особі та за рахунок коштів отриманих від продажу предмета іпотеки погасити заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №NКUCG106150127 від 02 серпня 2007 року (інший договір) станом на 07 липня 2011 року в сумі 60 548, 95 дол. США, що еквівалентно 482 575 грн. 11 коп.

Умови кредитного договору №NКUCG206150127 від 02 серпня 2007 року не містять даних про забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором іпотекою.

За таких обставин, на виконання вищевказаного рішення суду апеляційної інстанції від 16 жовтня 2012 року кошти від реалізації іпотечного майна повинні зараховуватися на погашення заборгованості відповідача за іншим кредитним договором №NКUCG106150127 від 02 серпня 2007 року. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про не зарахування коштів від реалізації квартири Банком в рахунок погашення заборгованості по спірному кредитному договору не заслуговують на увагу. Іншого відповідачем не доведено.

Крім того, суд першої інстанції вірно розрахував за заявою відповідача про застосування позовної давності розмір пені в межах одного року та враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, зменшив розмір неустойки, з чим погодився позивач.

-5-

Разом з тим, визначений розмір пені підлягав стягненню в гривневому еквіваленті з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Визначаючи розмір пені в іноземній валюті, колегія суддів враховує вищезазначені вимоги закону та положення кредитного договору про те, що у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України на дату уплати (п. 4.1 кредитного договору).

У зв'язку з цим, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №NКUCG206150127 від 02 серпня 2007 року у розмірі 4 315, 58 дол. США, що еквівалентно за курсом 22, 0214610 грн., 95 029 грн. 07 коп. та 66 060 грн., з яких:

- 3 695, 58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 620 дол. США - заборгованість по комісії;

- 66 060 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що Банк не надав йому як споживачу фінансових послуг в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, та включив в договір положення, які відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, не заслуговують на увагу.

Як встановлено, кредитний договір від 02 серпня 2007 року є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Вимог про визнання його недійсним відповідач у даній справі не пред'являв. За такого, його заперечення щодо дійсності кредитного договору, не спростовує презумпції правомірності правочину, згідно ст. 204 ЦК України, тому кредитний договір (права й обов'язки сторін) залишається чинним.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором.

-6-

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційній банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № NКUCG206150127 від 02 серпня 2007 року у розмірі 4 315, 58 дол. США, що еквівалентно за курсом 22, 0214610 грн., 95 029 грн. 07 коп. та 66 060 грн., з яких:

- 3 695, 58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 620 дол. США - заборгованість по комісії;

- 66 060 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова