Ухвала суду № 57391669, 25.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/1987/16 Головуючий 1-ї інстанції - Сорока О.П.

Справа №646/14819/15-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровін С.Г.,

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» (надалі - ПАТ «Банк Золоті Ворота» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №104 від 17.05.2010року в загальному розмірі 661 692,76грн., яка складається: 592 623,61грн. - заборгованість за кредитом, 69 391,61грн. - заборгованість за відсотками, 55 047,04грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 14 022,11грн. - пеня за прострочення по сплаті відсотків.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 17.05.2010року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №104 (далі - кредитний договір), згідно умов якого останній отримав кредит на поточні потреби в розмірі 3 900 000,00грн. зі сплатою 11% річних у період з 17.05.2010року по 02.04.2014року, та 7,5% річних у період після 02.04.2014року до закінчення строку повернення кредиту - 01.04.2015року. Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Але, відповідач взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, сплату кредитних сум проводив несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв'язку з чим у нього виникла вищевказана заборгованість, яку добровільно сплатити відмовляється.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ПАТ «Банк Золоті Ворота» - Ткаченко О.А. заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року позов ПАТ «Банк Золоті Ворота» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» 661 682,93грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 9 925,38грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнути з нього заборгованість за договором кредиту, яка за його підрахунком становить загальну суму 508 162,99грн., з яких 414 248,53грн. - заборгованість за кредитом, 47 580,13грн. - заборгованість по сплаті відсотків, 36 532,93грн. - пеня за прострочення кредитом, 9 801,40грн. - пеня за простроченими відсотками, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 17.05.2010року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №104 (до якого у подальшому згідно умов якого відповідач отримав кредит на поточні потреби в розмірі 3 900 000,00грн. зі сплатою 11% річних у період з 17.05.2010року по 02.04.2014року, та 7,5% річних у період після 02.04.2014року і до закінчення строку повернення кредиту - 01.04.2015року.

Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Але, відповідач взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, сплату кредитних сум проводив несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 05.06.2015року становить загальну суму 661 692,76грн., яка складається: 592 623,61грн. - заборгованість за кредитом, 69 391,61грн. - заборгованість за відсотками, 55 047,04грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 14 022,11грн. - пеня за прострочення по сплаті відсотків.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Також, згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів стосовно належного виконання зобов'язання.

Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

Окрім того, за правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, основної суми, відсотків, пені за порушення строку погашення кредиту є законними й обґрунтованими.

Оскільки за діючими банківськими правилами, Банки спочатку зараховують отримані від боржника кошти в рахунок погашення процентів (відсотків) за кредитами, а лише потім залишок суми в рахунок погашення суми тіла кредиту, тому безпідставні посилання апеляційної скарги на неправильність підрахунків кредитних сум, які підлягають стягненню.

Окрім того, як свідчать матеріали справи місцевим судом спочатку - 30.09.2015року ухвалювалось заочне рішення, яке у подальшому за заявою ОСОБА_1 було скасовано ухвалою суду від 30.11.2015року і справу внесено на розгляд в загальному порядку. При новому розгляді справи судом більш ретельно перевірялись надані Банком розрахунки заборгованості по сплаті сум за тілом кредиту, процентів, пені та з'ясовано, що трирічний строк позовної давності, встановлений п.5.9. кредитного договору для стягнення пені, перевищує чотири дня, у зв'язку з чим сума пені судом зменшена на 9,83грн.

Інші доводи апеляційної скарги також суттєвими не являються, висновків суду не спростовують і не дають колегії суддів підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -