Рішення № 57388200, 25.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3239/16 Справа № 175/4698/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську, апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Апатит» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Апатит», ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про поділ майна подружжя та визнання правочинів недійсними,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «Апатит», ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Рудкевич Є.В., про поділ майна подружжя та визнання правочинів недійсними.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що з 21 грудня 2012 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 За час перебування у шлюбі її чоловік придбав у власність 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та три земельні ділянки, площею 0,15 га, 0,1238 га, 0,1275 га, на яких розташований зазначений будинок. Крім того, вони до та під час шлюбу проживали в будинку АДРЕСА_2, робили в ньому капітальний ремонт та, спільно купували меблі. Також ОСОБА_4 під час шлюбу належала на праві власності частка у статутному капіталі ТОВ «Бонкор, Лтд» та ПП «Торговий дім «Мушкетер». Згідно договорів купівлі-продажу від 03 березня 2015 року частки у статутних капіталах зазначених юридичних осіб були відчужені без її згоди. Посилаючись на вимоги ст.ст. 65, 69, 70 СК України та ст. 372 ЦК України, позивач просила визнати спірне майно об'єктами спільної сумісної власності, здійснити поділ майна подружжя та визнати недійсними договори купівлі-продажу часток у статутних капіталах юридичних осіб.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі приватного підприємства «Торговий дім «Мушкетер» від 03.03.2015 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В.за реєстровим № 754.

Припинена чинність державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства «Торговий дім «Мушкетер», розміром 35%.

Припинена чинність державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства «Торговий дім «Мушкетер» розміром 30%.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на корпоративні права - частку в статутному капіталі приватного підприємства «Торговий дім «Мушкетер», процентне вираження 32,5% статутного капіталу, грошове вираження 33 020 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на корпоративні права - частку в статутному капіталі приватного підприємства «Торговий дім «Мушкетер», процентне вираження 32,5% статутного капіталу, грошове вираження 33 020,00 грн.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Бонкор,Лтд», укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Апатит» від 03.03.2015 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. за реєстровим № 764.

Припинена чинність державної реєстрації за ТОВ «Апатит» права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Бонкор, Лтд», розміром 59%.

Припинена чинність державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Бонкор, Лтд», розміром 41%.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на корпоративні права - частку в статутному капіталі ТОВ «Бонкор, Лтд», процентне вираження 50% статутного капіталу, грошове вираження 1 898 079,50 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на корпоративні права - частку в статутному капіталі ТОВ «Бонкор, Лтд», процентне вираження 50% статутного капіталу, грошове вираження 1 898 079,50 грн.

Зобов'язано державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ТОВ «Апатит» просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частинах, допустивши поворот виконання рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов*язковою підставою для скасування рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначене судове рішення не відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21 грудня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

03 березня 2015 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Торговий дім «Мушкетер», за умовами якого передав у власність останньому права засновника (власника) підприємства, які відповідають 35% Статутного капіталу, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти та оплатити вказану частку.

Також, 03 березня 2015 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ «Апатит» договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Бонкор, Лтд», за умовами якого передав у власність TOB «Апатит» частку у статутному капіталі ТОВ «Бонкор. Лтд» розміром 59, а TOB «Апатит» зобов'язалось прийняти та оплатити вказану частку.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції, прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, вважаючи встановленими обставини недійсності правочину, на підставі ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України та ст. 369 Цивільного Кодексу України, заявлених позивачем, оскільки відповідачі не спростували її твердження та не довели надання згоди позивача на укладення спірного договору щодо відчуження майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, вважає його передчасним з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не з'ясував всіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи, розглянувши при цьому дану справу за відсутності сторін.

Згідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи рішення та визнаючи недійними договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі ПП «Торговий дім «Мушкетер» від 03.03.2015 року та ТОВ «Бонкор, Лтд», а також зобов*язуючи державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, суд не звернув уваги на те, що дані особи не були залучені до участі у справі.

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України зі змінами, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, виключено можливість суду апеляційної інстанції скасувати рішення у разі не залучення особи до участі у справі і вирішення судом першої інстанції питання про права та обов'язки такої особи, з направленням справи на новий розгляд.

При цьому, апеляційний суд законодавчо не наділено правом скасувати рішення, після чого, залучивши на стадії апеляційного провадження таку особу до участі у справі, вирішити спір відносно її прав, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов'язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню, на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Апатит» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: