Рішення № 57384816, 14.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/1070/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 22-ц/789/367/16 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Кузьма Р. М.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заліщицького районного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 11.04.2012 року відповідач, з його згоди керуючи автомобілем марки Peugeout-Boxer, д.н.з. НОМЕР_1, на автодорозі "Доманове-Ковель-Чернівці-Теребляче" в напрямку м. Заліщики Тернопільської області, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Опель - Кадет, в результаті чого загинула пасажирка цього автомобіля. Крім цього, автомобіль марки Peugeout-Boxer, д.н.з. НОМЕР_1, зазнав значних механічних пошкоджень. Тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача в його користь матеріальну шкоду в сумі 84329,66 грн., заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля, 520 грн. витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження, 654 грн. витрат за утримання пошкодженого автомобіля на спецмайданчику, 7000 грн. витрат за доставку евакуатором пошкодженого автомобіля та 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Доповнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути із відповідача заподіяну йому моральну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Заліщицького районного суду від 21 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_1, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2 86 203 грн.66 коп. матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам чинного законодавства під час судового розгляду не встановлено реальної вартості втраченого майна саме на момент розгляду справи, а позивач не надав суду належних доказів щодо понесених реальних витрат на відновлення втраченого майна. Крім цього, судом не вирішено питання про передачу пошкоджених запчастин чи транспортного засобу, якому згідно висновку експерта проводити повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, що суперечить вимогам ст. 1192 ЦК України. Також апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують право власності позивача на пошкоджений автомобіль, оскільки ОСОБА_1 посилається лише на нотаріально засвідчену довіреність від 26.12.2012 року, яка надає останньому право на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом, а термін дії договору пощики автомобіля від 10.09.2011 року закінчився ще 10.12.2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та cтягнуючи із відповідача в його користь 86203, 66 грн. матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є володільцем траспортного засобу, а тому має право на відшкодування шкоди, спричиненої його майну винною особою у розмірі, визначеному на підставі проведеного експертного товарознавчого дослідження.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2012 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Peugeout-Boxer, д.н.з. НОМЕР_1, рухався автомобільною дорогою сполучення "Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече" в напрямку м. Заліщики Тернопільської області в порушення правил дорожнього руху допустив зіткнення із іншим автомобілем, в результаті чого загинула пасажирка цього автомобіля. Крім цього, автомобіль марки Peugeout-Boxer, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок вищевказаного ДТП зазнав значних механічних пошкоджень.

Вироком Заліщицького районного суду від 03 грудня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі довіреності від 26 грудня 2012 року він має право володіти, користуватися і розпоряджатися транспортним засобом марки "Peugeout-Boxer", д.н.з. НОМЕР_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 14.06.2011 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого Коломийським ВРЕР при УДАІ УМВСУ в Івано-Франківській області 14.06.2011 року. А тому, як його володілець, має право звертатися в суд із позовом про відшкодування шкоди, спричиненої вказаному автомобілю.

Згідно ч.3 ст. 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Фактично, довіреність свідчить про наявність між особами представницьких правовідносин та є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Із вказаної вище довіреності від 26 грудня 2012 року вбачається, що власник транспортного засобу ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_1 здійснювати необхідні юридичні дії та вчиняти правочини щодо належного йому автомобіля, а саме пов'язані із його експлуатацією та розпорядження терміном на три роки, тобто до 26 грудня 2015 року включно.

Таким чином, на день вчинення ДТП - 11 квітня 2012 року ОСОБА_1 не був ні власником, ні володільцем пошкодженого транспортного засобу.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент пошкодження внаслідок ДТП 11 квітня 2012 року автомобіля марки Peugeout-Boxer, д.н.з. НОМЕР_1, довіреність на право користування автомобілем та розпорядження ним між позивачем та ОСОБА_5, як власником автомобіля, укладена ще не була, а власником та володільцем його був ОСОБА_5, тому у ОСОБА_1 відсутнє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права та відповідно безпідставним є стягнення із відповідача матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобілем.

Посилання ОСОБА_1 на те, що спірний автомобіль перебував у його користуванні на момент ДТП на підставі договору позички транспортного засобу від 10 вересня 2011 року, який укладено між ним та ОСОБА_5 строком до 10 грудня 2012 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки він за формою не відповідає вимогам, встановленим ст.828 ЦК України, а саме не є нотаріально посвідченим.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд належним чином не перевірив доводів позивача та відповідача, не дав належної оцінки доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору та в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 312, 314, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заліщицького районного суду від 21 січня 2016 року скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків