Рішення № 57379123, 22.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2/760/3119/16

№ 760/4571/16ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Беро В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м.Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09.03.2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного територіального управління юстиції у м.Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу? обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного 21.01.2016 року строкового трудового договору з відповідачем працював на посаді консультанта Київського державного нотаріального архіву. Відповідно до п.4.1 трудового договору було встановлено п»ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а графік роботи встановлювався наказом.

Відповідно до наказу № 1 від 28.01.2016 року було затверджено робочий графік з вівторка по суботу включно та з яким позивача було ознайомлено під підпис.

Наказом від 22.02.2016 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі ч.4 ст.40 КЗпП України за прогул здійснений 22.02.2016 року (понеділок).

22.02.2016 р. вранці позивач відвідав лікаря, результатом чого було видано листок непрацездатності.

Позивач прийшов до Київського державного нотаріального архіву 22.02.2016 року близько 12 год., де позивачу було повідомлено, що графік роботи змінився відповідно до наказу від 19.02.2016 року і понеділок є робочим днем.

25.02.2016 ро на адресу позивача надійшов лист, де повідомлено про звільнення відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України наказом від 22.02.2016 року № 420/03.

Позивачу внаслідок звільнення було завдано значної моральної шкоди, оскільки залишився без засобів до існування, довгий час не міг оговтатись від шокового стану, що призвело до неодноразових приступив підвищення тиску, розладу режиму сну, було порушено нормальний ритм життя. Моральшу шкоду оцінює в 10000 грн.

Позивач був змушений звернутись за правовою допомогою до фахівця у галузі права, було сплачено 3300 грн., що підтверджується квитанцією № ПН1570 від 02.03.2016 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, враховуючи думку позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2016 року між Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві та позивачем ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір. Відповідно до договору працівник відповідно до наказу приймається на посаду консультанта Київського державного нотаріального архіву. На підставі цього трудового договору виникають трудові відносини між установою та працівником.

Пунктом 2.3 трудового договору визначено, що працівник підпорядковується безпосередньо завідувачу Київського державного нотаріального архіву та керівникові. Рішення керівника та завідувача Київського державного нотаріального архіву, прийняті згідно з його компетенцією, є обов»язковим для працівника.

Пунктом 4.2 трудового договору встановлено п»ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Графік роботи встановлюється наказом Установи.

Пунктом 8.1 трудового договору визначено, що договір діє до 31.12.2016 року та набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві №132/03 від 19.01.2016р. призначено ОСОБА_1 на посаду консультанта Київського державного нотаріального архіву з 21.01.2016 року, згідно з укладеним строковим трудовим договором.

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 609/6 від 01.10.2015 року затверджено графік роботи для Київського державного нотаріального архіву: робочий час у понеділок, суботу з 9-00 до 16-45, вівторок-п»ятницю з 9-00 до 18-00.

Наказом завідувача Київського державного нотаріального архіву № 1 від 28.01.2016 року затверджено внутрішній графік працівників Київського державного нотаріального архіву. Наказом затверджено робочі дні консультанта ОСОБА_1 вівторок-субота.

Відповідно до п.8.3 трудового договору умови строкового трудового договору можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

В судовому засіданні встановлено, що наказом завідувача Київського державного нотаріального архіву № 3 від 19.02.2016 року затверджено внутрішній графік працівників Київського державного нотаріального архіву. Наказом затверджено робочі дні консультанта ОСОБА_1 понеділок-п»ятниця.

22.02.2016 року провідним спеціалістом відділу кадрового забезпечення апарату ГТУЮ у місті Києві та територіальних органів юстиції Управління кадрової роботи та державної служби ГТУЮ у місті Києві Барбух В.В., начальником управління з питань нотаріату ГТУЮ у м.Києві Міненком К.В., завідувачем Київського державного нотаріального архіву Посипанко А.А. складено акт про те, що консультант Київського державного нотаріального архіву ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 22.02.2016 року з 09 год. до 12 год. 15 мин. без поважних причин.

22.02.2016 р. складено акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень.

Завідуюча Київського державного нотаріального архіву А.А. Посипанко 22.02.2016 року звернулась до начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві з поданням про звільнення консультанта ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 420/03 від 22.02.2016 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади консультанта Київського державного нотаріального архіву на підставі ч.4 ст.40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників і інші дисциплінарні стягнення.

Вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. У законодавстві про працю не розкривається зміст категорії вини, не визначаються її види. У відповідних випадках орган, який розглядає трудовий спір, може застосовувати за аналогією норми інших галузей вітчизняного права.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України здійснюється в порядку застосування дисциплінарних стягнень, зокрема при такому стягненні та звільненні працівника, роботодавець повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого працівником проступку, заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, і врахувати попередню роботу працівника.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 57 ЦПК України.

Як встановлено в судовому засіданні наказом № 1 від 28.01.2016 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено графік роботи з вівторка по суботу.

Норми чинного трудового законодавства покладають на роботодавця обов'язок ознайомлювати працівників з організаційно-розпорядчими документами, які стосуються їх трудової діяльності.

Відповідач не надав суду належних доказів про ознайомлення позивача ОСОБА_1 з графіком роботи, затвердженого наказом № 3 від 19.02.2016 року, яким визначались робочі дні понеділок-вівторок.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 22.02.2016 року було видано листок непрацездатності серія АГС № 843858, відповідно до якого був звільнений від роботи з 22.02.2016 року по 26.02.2016 року. 27.02.2016 року видано листок непрацездатності серії АГС № 823155, відповідно до якого був звільнений від роботи з 27.02.2016 року по 09.03.2016 року.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приходить до висновку, що позивач був відсутній на роботі 22.02.2016 року з поважних причин, звільнення позивача на підставі п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним, а тому, є незаконним і наказ щодо його звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

При визначенні розміру заробітної плати позивача суд враховує надану відповідачем довідку (а.с. 76), відповідно до якої середньоденна заробітна плата складає 55,46 грн.

Таким чином, враховуючи межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2016 року по 22.04.2016 року в розмірі 2384,78 грн. (55,46 х 43 дні).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

За встановлених обставин незаконного звільнення позивача з роботи, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди, розмір якої виходячи з принципів розумності і справедливості визначає в сумі 2000 грн.

Вимога позивача про скасування наказу № 420/03 від 22.02.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством України, яким регулюються трудові відносини, визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірки законності наказу.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п. 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Статтею 1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

При цьому, слід зазначити, що вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу не є позовними вимогами, а тому, до них не підлягають положення про змагальність сторін, передбачені ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до протоколу договірної ціни на виконання робіт до угоди № 01/02 від 24.02.2016 року сторони погодились, що ОСОБА_1 оплачує виконавцю вартість 6 годин роботи в сумі 3300 грн. (550х6).

02.03.3016 року ОСОБА_1 оплачено послуги за договором 01/02 від 24.02.2016 р. в сумі 3300 грн., що підтверджується квитанцією.

В даній справі неможливо точно визначити вимогу пропорційності розподілу судових витрат. При визначенні розміру витрат на правову допомогу, суд враховує розумність витрат, тобто відповідність понесених позивачем витрат складності, обсягу та характеру наданої правової допомоги. Суд вважає, що на користь позивача підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

З відповідача на користь держави підлягає стягнення судовий збір в сумі 1652,60 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 84, 88, 208, 209, 212 -215, 223, 224-226, 228, 294 ЦПК України, ст.ст.40, 43-1, 147-149, 235, 237-2 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м.Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкод задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 420/03 від 22.02.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади консультанта Київського державного нотаріального архіву.

Поновити ОСОБА_1 на посаді консультанта Київського державного нотаріального архіву з 22.02.2016 р.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у м.Києві на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2384,78 грн., моральну шкоду 2000 грн., витрати на правову допомогу 2000 грн., а всього стягнути 6384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири ) грн.78 коп.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у м.Києві на користь держави судовий збір в сумі 1553,60 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.