Рішення № 5737623, 30.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09 Справа № 17/258/09

Суддя

за позовною заявою: приватного підприємства “Технол”, 49098, м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, буд. 8, кв. 23

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 5 760,00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

31.07.09 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “Технол” (надалі ПП “Технол”) з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача 5 760,00 грн. збитків на підставі договору зберігання від 14.12.06 № 52.

Ухвалою від 31.07.09 судом порушено провадження у справі № 17/258/09, судове засідання призначено на 22.09.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.09.09.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.09.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 14.12.06 між сторонами був укладений договір зберігання № 52, за умовами якого Позивач передав, а відповідач відповідно до акту прийому - передачі майна прийняв на відповідальне зберігання моторолер вартістю 5 760,00 грн. Позивач 15.12.08 звернувся до відповідача з вимогою зняти із зберігання моторолер. Однак, листом від 26.01.09 відповідач повідомив, що дана модель мототехніки була ним продана та він визнає заборгованість в розмірі 5 700,00 грн. та зобовязується погасити її до 01.05.09, проте в акті вказана вартість 5 760,00 грн. На час звернення з позовом до суду відповідач свої зобовязання не виконав, внаслідок чого сума боргу становить 5 760,00 грн. У звязку з чим, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 526, 526, 951 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 5 760 грн. збитків.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві б/н від 22.09.09 на позов. Крім того, в судовому засіданні 22.09.09 пояснив, що кошти за майно ним було перераховано на кредитну картку заступника директора ОСОБА_2 у серпні 2008 року. При цьому зазначив, що докази перерахування у нього відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.06 між приватним підприємством “Технол” (Поклажодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) укладено договір зберігання № 52, за умовами якого (п.1.1) Поклажодавець передає, а Зберігач зобовязується прийняти, зберігати і повернути майно за актами прийому-передачі майна на зберігання, які є невідємною частиною договору.

Строк зберігання починається з моменту передачі майна Поклажодавця зберігачу і закінчується за вимогою Поклажодавця (п. 1.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідно до акту прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 14.12.06 відповідач прийняв на відповідальне зберігання від позивача моторолер “RF 50S-06” (1 шт.) вартість якого становить 5 760 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що Зберігач зобовязується, зокрема, вжити усіх заходів для зберігання майна та повернути майно за першою вимогою Поклажодавця.

15.12.08 приватне підприємство “Технол” звернулось до ФОП ОСОБА_1 з вимогою зняти із зберігання моторолер. Листом від 26.01.09 відповідач повідомив позивача про те, що моторолер було ним продано, заборгованість в сумі 5 700 грн. визнав та зобовязався погасити до 01.05.09.

Згідно із п 3.1. договору, Зберігач відповідає за втрату і нестачу майна у розмірі вартості втраченого або такого, що не вистачає майна.

У випадку неповернення Поклажодавцю майна у строк, вказаний в договорі або на протязі 3-х днів з моменту першої вимоги Поклажодавця, Зберігач відповідає перед Поклажодавцем за збитки, спричиненні простроченням.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).

Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Встановлено, що відповідач договірних зобовязань належним чином не виконав. Факт порушення умов, визначених змістом зобовязання щодо зберігання майна, та факт несплати збитків, повязаних з втратою моторолера у розмірі його вартості в сумі 5 760,00 грн., позивачем документально підтверджений.

У звязку з викладеним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 760,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується наявними матеріалами справи, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Нормами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються через їх необґрунтованість оскільки ФОП ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надано суду документальних доказів які б підтверджували про його відшкодування позивачу збитків у розмірі вартості майна, яке ним було прийнято на зберігання від ПП “Технол” за договором від 14.12.06 № 52.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 102 грн. державного мита та 315 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) на користь приватного підприємства “Технол” (49098, м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, буд. 8, кв. 23, код ЄДРПОУ 24443506, п/р 26006112831001 у КБ “Приватбанк”, МФО 305299) - 5 760 (пять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста пятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Л. Корсун