Рішення № 57375401, 21.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6617/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/2416/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 19 21.04.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання укладеними основних договорів купівлі-продажу на умовах, встановлених попередніми договорами,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 23 червня 2011 року між ним та ТОВ «Аверс-сіті» було укладено три нотаріально посвідчені попередні договори № С-93, № С-117, № С-149 щодо придбання нерухомого майна у вигляді трьох квартир у багатоповерховому будинку. Згідно вказаних попередніх договорів ТОВ «Аверс-Сіті» зобов'язалося у строк не пізніше 30 грудня 2011 року укласти і належним чином оформити основні договори купівли продажу наступних квартир: № 117 загальною площею 87,23 кв.м., № 93 загальною площею 87,23 кв.м., № 149 загальною площею 86,92 кв.м. у житловом убудинку по АДРЕСА_1

В цей же день 23 червня 2011 року між ним і ТОВ «Аверс-Сіті» укладено три договори № С-93/Z, № С-117/Z та № С-149/Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якими його обов'язок з оплати відповідачу вартості квартир за попередніми договорами вважається виконаним в повному обсязі і відповідач не має до позивача грошових претензій. Отже він виконав обов'язок і не має заборгованості по оплаті за квартири згідно попередніх договорів.

Вказував, що 16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірні квартири, введено в експлуатацію. Однак основні договори купівлі-продажу трьох квартир між ним та відповідачем до цього часу не укладені.

Посилався, що він вже звертався до суду із позовом про визнання права власності на квартири, проте рішенням суду йому було відмовлено.

Вважає, що згідно вимог ст.ст.629, 635 ЦК України та п.3.1.1. попередніх договорів відповідач зобов'язався укласти з ним основні догвоори, але незважаючи на зміст зобов'язання не зробив цього і не виконав їх умови. Він направляв відповідачу лист з пропозицією укладення основних договорів купівлі-продажу, який залишений без реагування, у зв'язку з чим вважає, що він має на визнання договорів укладеними на умовах, встановлених попередніми договорами.

У зв'язку із наведеним, просив визнати укладеними на умовах попередніх договорів № С-93, № С-117, № С-149 від 23 червня 2011 року договори купівлі-продажу двокімнатної квартири № 93 загальною площею 87,23 кв.м., № 117 загальною площею 87,23 кв.м., АДРЕСА_2 під будівельним номером 26, корпус 1, секція 2.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано укладеними між ОСОБА_2 і ТОВ «Аверс-Сіті» на умовах попередніх договорів № С-93, № С-117, № С-149 від 23 червня 2011 року договори купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ТОВ «Аверс-Сіті» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд застосував спосіб захисту прав, який не передбачений ст.16 ЦК України. Крім того, суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності, залишивши без уваги відповідну заяву відповідача. Також, суд не звернув уваги, що зобов'язання встановлене попереднім договром припинилося, бо основний договір не був укладений у строк.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «Аверс-сіті» подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області.

Представник позивача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 23 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 з одного боку та ТОВ «Аверс-сіті» з іншого боку було укладено укладено три нотаріально посвідчені попередні договори № С-93, № С-117, № С-149 аналогічного змісту, за умовами яких сторони зобов'язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити три основні договори купівлі-продажу, а саме:

-договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за будівельним номером 93, загальною площею 87,23 кв.м., яка розташована на п'ятому поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_1 за ціною 220255,75 грн.

- договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за будівельним номером 117, загальною площею 87,23 кв.м., яка розташована на одинадцятому поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_1 за ціною 220255,75 грн.

- договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за будівельним номером 149, загальною площею 86,92 кв.м., яка розташована на дев'ятнадцятому поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_1 за ціною 219473,00 грн.

Відповідно до п.6.1 вказаних попередніх договорів сторони домовилися про те, що кінцевий термін укладання основних договорів купівлі-продажу не перевищує 60 робочих днів від дня отримання продавцем Акту державної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва та правовстановлюючих документів продавця на об'єкт продажу.

23 червня 2011 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Аверс-Сіті» укладено три договори № С-93/Z, № С-117/Z та № С-149/Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якими обов'язок позивача з оплати відповідачу вартості квартир за попередніми договорами № С-93, № С-117, № С-149 вважається виконаним в повному обсязі і ТОВ «Аверс-Сіті» не має до ОСОБА_2 грошових претензій.

Також судом встановлено, що 16 вересня 2011 року будинок по АДРЕСА_1 уведено в експлуатацію, що стверджується сертифікатом інспекції ДАБК у Київській області. Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22 вересня 2011 року доручено КП КОР «Ірпінське БТІ» оформити та видати ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтва про право власності на квартири прийнятого в експлуатацію будинку, в тому числі на спірну квартиру.

Крім того, судом встановлено, що в обумовлений п.6.1 вище вказаних попередніх договорів сторонами строк, основні договори купівлі-продажу квартир між сторонами укладені не були, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аверс-сіті» про визнання права власності на квартири, однак рішенням апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2014 року в позові йому було відмовлено (а.с.44-47).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки ОСОБА_2 виконав всі умови попередніх договорів, а відповідач ТОВ «Аверс-Сіті» ухиляється від укладання основних договорів, то це свідчить про порушення прав позивача, а відтак є передбачені законом підстави для визнання укладеними між ОСОБА_2 і ТОВ «Аверс-Сіті» на умовах попередніх договорів № С-93, № С-117, № С-149 від 23 червня 2011 року договорів купівлі-продажу двокімнатних квартир № 93, № 117 та № 149 у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_1.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України). Однією із встановлених ч.2 ст.11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За положеннями ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору (ч.1). Зобов'язання встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором (ч.3).

Відповідно до п.6.1 укладених 23 червня 2011 року між ОСОБА_2 і ТОВ попередніх договорів сторони домовилися про те, що кінцевий термін укладання основних договорів купівлі-продажу не перевищує 60 робочих днів від дня отримання продавцем Акту державної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва та правовстановлюючих документів продавця на об'єкт продажу.

Встановлено, що 16 вересня 2011 року будинок АДРЕСА_1 введено в експлуатацію, що стверджується сертифікатом інспекції ДАБК у Київській області. Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22 вересня 2011 року доручено КП КОР «Ірпінське БТІ» оформити та видати ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтва про право власності на квартири прийнятого в експлуатацію будинку, в тому числі на спірні квартири.

Суд не звернув уваги, що з огляду на умови п.6.1 попередніх договорів та встановлені обставини основні договори мали бути укладені не пізніше 60 робочих днів від дня отримання продавцем Акту державної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва чого зроблено не було. Отже, відповідно до приписів ч.3 ст.635 ЦК України, поскільки основні договори не були укладені у терміни, встановлені попередніми договорами, то зобов'язання сторін щодо укладання основних договорів купівлі-продажу спірних квартир, встановлені попередніми договорами, припинилися.

Крім того, дійшовши висновку про наявність підстав для визнання укладеними між сторонами на умовах попередніх договорів основних договорів купівлі-продажу двокімнатних квартир, суд залишив поза увагою, що ст.16 ЦК України не визначає серед способів захисту цивільних прав і інтересів такого способу захисту як визнання договору укладеним.

Згідно ч.2 ст.635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Отже, закон не передбачає такого способу захисту цивільного права як визнання укладеним основного договору на умовах попереднього договору, у зв'язку із його неукладенням.

Крім того, задовольняючи позов та визнаючи договору укладеними, суд залишив поза увагою положення ч.1 ст.638 ЦК України, яка визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд узагалі не вказа чи досягли сторони згоди на укладання основних договорів купівлі-продажу квартир, а також щодо їх істотних умов.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України сособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.

Поскільки обраний позивачем спосіб захисту свого права - визнання основного договору укладеним на умовах попереднього договору не передбачений ні ст.16 ЦК України, ні іншим законом чи договором, то підстави для задоволення позову відсутні.

Також, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, поскільки зобов'язання, встановлені попередніми договорами, припинилися відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України, у зв'язку із неукладенням основних договорів у терміни, встановлені попередніми договорами, наслідком чого є застосування приписів ч.2 ст.635 ЦК України, а не захист прав шляхом визнання договорів укладеними.

Крім того, відповідно до положень ст.ст.626, 628 та 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямова на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору складають умови, визначені і погоджені сторонами, в тому числі умови, які є обов'язковими згідно актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що для укладення договору в першу чергу необхідна згода сторони на його укладення. Проте, відповідач ТОВ «Аверс-сіті» заперечує свою згоду на укладення основних договорів купівлі-продажу квартир, що у свою чергу свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» задоволити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання укладеними основних договорів купівлі-продажу на умовах, встановлених попередніми договорами.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: