Постанова № 57372725, 21.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17699/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна», представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - Сакала Ярослава Олексійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2822293,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна», оскільки перевіркою правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2822293,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна». Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за лютий 2015. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - Сакало Ярослав Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 20 березня 2015 року ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на рахунок платника у банку становить 2822293,00 грн. (рядок 23).

Разом з декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак, відповідачем не подано до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2822293,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна», оскільки перевіркою правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в період з 18.05.2015 року по 26.05.2015 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна», за результатами якої складено довідку від 26.05.2015 року № 3832/26-53-28/30579869 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року».

У висновку довідки зазначено, що за результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки, неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в сумі 2822293,00 грн. (рядок 23.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), в розмірі 2038616,00 грн., рядок 30 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) в розмірі 783677 грн.), що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Разом з тим, зі змісту довідки вбачається, що податковим органом при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та підтверджено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 2822293,00 грн.

У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом першої інстанції було встановлено, що датою закінчення перевірки є 26.05.2015, тобто відповідач зобов'язаний у п'ятиденний строк із вказаної дати подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання податковим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету ТОВ «Аскоп-Україна».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність податкового органу щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2822293,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» є протиправною, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2822293,00 грн. та пені в розмірі 203205,10 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Також колегія суддів зазначає, що з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Частиною другою статті 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011р. № 39, прописаного механізму бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Водночас у постанові від 16.09.2015 року (у згаданій справі за позовом приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс») Верховним Судом України зроблено висновок, що стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у розглядуваній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податковий орган надати висновок про суму бюджетного відшкодування.

Втім, колегія суддів зауважує, що в спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З урахуванням викладеного задоволення лише позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо ненадання до казначейського органу висновку із зазначенням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету за, не можна визнати достатнім та ефективним способом захисту порушеного права останнього.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, стягнувши з Державного бюджету України бюджетну заборгованість на користь платника.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаної вище суми бюджетного відшкодування та пені на користь позивача помилковим.

З урахуванням зазначеного та того, що в судовому порядку встановлено наявність у позивача права на стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та пені, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача у вказаній частині та наявість підстав для їх задоволення.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та суми пені є невірним, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у вказаній частині.

Таким чином, апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи в частині стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та суми пені, оскаржуване судове рішення в цій частині постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню, в решті - залишенню без змін.

Щодо вирішення питання про судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір з 01.09.2015 року справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Дана позовна заява містить вимоги майнового характеру.

Позовна заява містить вимоги майнового та 1 вимогу немайнового характеру.

Сума судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в даній справі становить 5359,20 грн. (не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872,00 грн.) * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в даній справі, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з відповідача у вказаному вище розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - Сакала Ярослава Олексійовича - залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року - скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів в частині стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» 2822293,00 грн. заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року та суму пені в розмірі 203205,10 грн.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (адреса: 02094, бул. Верховної Ради, 24-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 39469994) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 26.04.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.