Постанова № 57372464, 21.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/250/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Пелих Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області до Великобагачанського районного суду, третя особа: ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2016 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанського районного суду, третя особа: ОСОБА_2 , у якому з урахуванням позовної заяви (зміненої) від 01.04.2016, просить доповнити наказ голови Великобагачанського районного суду Полтавської області № 40 ос від 16 листопада 2015 року пунктом "1а": "Я, ОСОБА_2, відраховуюся зі штату Великобагачанського районного суду Полтавської області з 16 листопада 2015 року"; змінити п. 3 наказу голови Великобагачанського районного суду Полтавської області № 40 ос від 16 листопада 2015 року з "Виплату провести відповідно до статті 116 КЗпП України" на "Копію наказу направити на виконання до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області".

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що даний наказ винесений з порушенням норм чинного законодавства та має бути змінений, оскільки наказом № 40 ос від 16 листопада 2015 року суддя ОСОБА_2 звільнилася з посади голови, але цим наказом не вирішено питання щодо відрахування останньої зі штату суду, що передбачено п. 1.2 Порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року та пп. 2.1, 2.5, 3.1, 5.4 Порядку формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів, погодженого Рішенням Ради Суддів України від 04 лютого 2016 року № 5. Зазначали, що єдиною підставою розрахунку зі звільненою у відставку судді могла бути належним чином завірена копія наказу про звільнення № 40 ос від 16.11.2015 року (відрахування зі штату суду), а враховуючи, що суб'єкт владних повноважень, що видав наказ про звільнення, та особа, уповноважена провести розрахунок працівника при звільненні, дистанційно віддалені один від одного, отримання належно завіреної копії, займає певний проміжок часу, тому день звільнення у даній ситуації не міг бути днем розрахунку при звільненні. Крім того, ТУ ДСА України в Полтавській області перераховує кошти не самостійно, а через пред'явлення платіжних доручень до ГУ ДКС України у Полтавській області, а відтак п. 3 наказу має бути змінений.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Відповідач явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав письмові заперечення, у яких зазначив, що кількість посад у Великобагачанському районному суді визначається штатним розписом, який затверджено 25.09.2015 начальником ТУ ДСА України в Полтавській області, який не містить прізвищ, а відображає кількість штатних посад, а тому виключити зі штату голову суду ОСОБА_2 суд не мав можливості. Вказував на те, що наказ про звільнення суді ОСОБА_2 був виданий раніше Порядку формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів, погодженого Рішенням Ради Суддів України від 04 лютого 2016 року № 5, яким передбачено видання наказу про відрахування зі штату суддів. Зазначав, що завірену копію наказу про звільнення судді ОСОБА_2 було направлено на наступний день після його видачі на електронну адресу ТУ ДСА України в Полтавській області, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У письмових запереченнях по суті справи, зазначала, що питання штатного складу суду вирішує ДСА України за поданням ТУ ДСА України, а не голова суду. Вказувала на те, що позивач є розпорядником бюджетних коштів для районних судів, який на підставі наказу суду виплачує суддям та працівникам суду заробітну плату, матеріальну допомогу на оздоровлення, премії. В наказі не вказується, що його на виконання необхідно направити до ТУ ДСА України в Полтавській області, так як іншого органу, який здійснює фінансування суду немає.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за даної явки та наявними в справі матеріалами.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Верховної ради України "Про звільнення суддів" від 12.11.2015 №788-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Великобагачанського районного суду ОСОБА_2 (а.с.14-19).

Наказом голови Великобагачанського районного суду від 16.11.2015 №40 ос "Про звільнення голови суду" ОСОБА_2 звільнено з посади голови Великобагачанського районного суду Полтавської області 16 листопада 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 8).

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено виплату ОСОБА_2 компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 03.08.2014 по 02.08.2015 тривалістю 21 календарний день та за період роботи з 03.08.2015 по 16.11.2015 тривалістю 12 календарних днів.

Відповідно до пункту 3 наказу виплату провести відповідно до статті 116 КЗпП України.

Позивач не погодився з даним наказом, і пояснив, що даний наказ винесено з порушенням норм чинного законодавства та має бути змінений у зв'язку з тим, що оскаржуваним наказом не вирішено питання щодо відрахування ОСОБА_2 зі штату суду, а день звільнення не може бути днем розрахунку при звільненні, оскільки отримання належно завіреної копії наказу, займає певний проміжок часу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року.

Згідно частини четвертої статті 19 наведеного Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) кількість суддів у суді загальної юрисдикції визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Радою суддів України з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.

15 жовтня 2014 року Державною судовою адміністрацією України прийнято наказ №133 "Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим". Згідно додатку №1 до наказу визначено, крім іншого, кількісний склад Великобагачанського районного суду Полтавської області у кількості 4 суддів.

Крім того, відповідно до пп. 7.11 п. 7 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 15.07.2015 № 104 до повноважень начальника територіального управління належить затвердження за погодженням з головою місцевого суду структури та штатної чисельності апарату місцевого суду, в межах видатків на утримання відповідного суду.

Судом встановлено, що кількість посад Великобагачанського районного суду визначено штатним розписом на 1 вересня 2015 року, який підписано головою суду та затверджено 25.09.2015 начальником ТУ ДСА України в Полтавській області Клочком І.О. (а.с. 101).

Вказаним штатним розписом відображено кількість штатних посад та місячний фонд заробітної плати за посадовими окладами.

Згідно статті 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача було звільнено із займаної посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 № 788-VІІІ "Про звільнення суддів".

Крім того, позивач займала адміністративну посаду голови суду Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.

На підставі зазначеної Постанови Верховної Ради України наказом голови Великобагачанського районного суду від 16.11.2015 №40 ос "Про звільнення голови суду" ОСОБА_2 звільнено з посади голови Великобагачанського районного суду Полтавської області 16 листопада 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Таким чином, вищевказаним наказом ОСОБА_2 звільнено з посади голови суду та відраховано зі штату суду.

Твердження позивача про необхідність доповнення наказу голови Великобагачанського районного суду Полтавської області № 40 ос від 16 листопада 2015 року пунктом "1а" щодо відрахування судді у відставці ОСОБА_2 зі штату суду, оскільки видача такого наказу передбачена Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 не ґрунтується на нормах законодавства. Адже зазначений порядок регулює питання призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не порядок призначення судді, здійснення ним повноваження та звільнення судді з посади.

Посилання позивача на Порядок формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів, погодженого рішенням Ради Суддів України від 04 лютого 2016 року № 5, як на підставу для внесення змін до оскаржуваного наказу, суд також оцінює критично, оскільки вказаний Порядок погоджено рішенням Ради Суддів України значно пізніше ніж видано наказ Великобагачанським районним судом та даний Порядок не затверджено Державною судовою адміністрацією України.

Крім того, редакція оскаржуваного наказу №40 ос від 16.11.2015 "про звільнення голови суду" за своїми юридичними наслідками тотожна редакції, яка викладена позивачем - "Я, ОСОБА_2 відраховуюся зі штату Великобагачанського районного суду" і відрізняється лише особливим порядком звільнення суддів, який не передбачений нормами Кодексу законів про працю України.

За таких умов позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в цій частині є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Що стосується позовної вимоги про зміну п. 3 наказу голови Великобагачанського районного суду Полтавської області № 40 ос від 16 листопада 2015 року з "Виплату провести відповідно до статті 116 КЗпП України" на "Копію наказу направити на виконання до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Пунктом 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 № 12, ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Одним із основних завдань ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, визначених законом (п. 3 Положення).

ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, ДСА України та її територіальних управлінь (п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.

Згідно вимог п. 4 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 15.07.2015 № 104, до повноважень територіальних управлінь належить, крім іншого, здійснення функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про такий розрахунок.

Зважаючи на вищевикладене, всі виплати сум, що належать судді Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 при її звільненні, здійснює Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на підставі наказу, який направляється місцевим загальним судом на виконання до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

А відтак, оскаржуваний наказ не потребує доповнення вказівкою про виконання даного наказу ТУ ДСА в Полтавській області.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача, які потребували б судового захисту, у зв'язку із наказом голови Великобагачанського районного суду Полтавської області № 40 ос від 16 листопада 2015 року "Про звільнення голови суду".

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області до Великобагачанського районного суду, третя особа: ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2016 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко