Ухвала суду № 57372309, 19.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р.Справа № 537/1217/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.03.2016р. по справі № 537/1217/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулась до Крюкіавського районного суду м. Кременчуці Полтавської області звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просила:

-визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області №13 від 13.01.2016р. про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1;

-зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області перерахувати розмір пенсії за віком відповідно чинного законодавства та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 29.12.2012р..

Постановою Крюкіавського районного суду м. Кременчуці Полтавської області від 15.03.2016р. позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області №13 від 13.01.2016р. щодо відмови ОСОБА_1 поновити виплату пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 29.12.2012р. в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка постійно проживає за межами території України в країні Ізраїль, що підтверджується копією паспорта (а.с. 11).

В 1996 році ОСОБА_3 виїхала з України до держави Ізраїль на постійне місце проживання.

29.12.2015р. ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області від 13.01.2016р. №13 відмовив позивачці у поновленні пенсії у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт проживання (реєстрації проживання) в м. Кременчуці та заява про поновлення та виплату пенсії подана не особисто.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм діючого законодавства, позивач має права на поновлення виплати пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року у справі № 1- 32/2009 (25-рп/2009) за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Таким чином, позивачка проживаючи в державі Ізраїль, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України не допускає обмеження права на соціальний захист за ознакою місця проживання громадянина України.

У відповідності з ч.3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За змістом ч.1 ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду від 07.10.2009 року у справі № 1- 32/2009 (25-рп/2009) за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнані неконституційними.

В п. 3 та п. 4 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009р. № 1-32/2009 (25-рп/2009) суд звертає увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07 жовтня 2009 року положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність та саме з цієї дати громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, мають право на отримання пенсії в Україні, окрім пенсіонерів - громадян України, які виїхали на постійне місце проживання до держав, з якими Україною укладені відповідні міжнародні договори.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, ненадання позивачем заяви про поновлення пенсії особисто, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

За висновками, наведеними у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 12 травня 2015 року та від 19 травня 2015 року з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Частиною 1 статтею 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З аналізу наведеного, випливає, що прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р. по справі № 1-32/2009 (25- рп/2009), яким було визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1, 49 та другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є підставою для відновлення виплати пенсії, незалежно від наявності відповідної заяви встановленого зразку, а отже, відповідачем неправомірно було відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

На даний час порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі по тексту - Порядок).

В ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно п 4.8. Порядку заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області за апеляційною скаргою на постанову Крюкіавського районного суду м. Кременчуці Полтавської області від 15.03.2016р. по справі № 537/1217/16-а судовий збір сплачено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 року клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляцыйноъ скарги задоволено частково, відстрочено Управлінню Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.03.2016 року по справі №537/1217/16-а до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі та відкрито апеляційне провадження.

Оскільки, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року прийнято рішення про залишення без змін постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.03.2016 року, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області судового збору у розмірі 606,32 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.03.2016р. по справі № 537/1217/16-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (39630, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Велика набережна 9, код ЄДРПОУ 37895789) судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень 32 копійки) до спеціального фонду Державного бюджету України - утримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2016 р.